Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 2-3000/11
провадження № 61-21606св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідачі: ОСОБА_7, ОСОБА_8,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_9,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Увересні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах її малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, просили: визнати дії відповідача неправомірними; відшкодувати завдану майнову шкоду; відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 80 000,00 грн (по 20 000,00 грн кожному); заборонити відповідачу проводити будівельні роботи.
Позов обґрунтовано тим, що згідно з договором дарування від 21 жовтня 2010 року ОСОБА_7 подарувала своєму синові ОСОБА_8 нежитлове приміщення - магазин непродовольчих товарів, загальною площею 315,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Остаточно уточнивши позовні вимоги, позивачі просили: визнати неправомірними дії ОСОБА_7 щодо проведення будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2, з порушеннями технології виконання цих робіт, що призвело до руйнувань у будинку в цілому та у квартирі позивачів АДРЕСА_3 ;зобов`язати відповідачів терміново провести першочергові протиаварійні заходи щодо посилення фундаменту та стін підвалу цього будинку для усунення динамічного характеру деформацій і запобігання розвитку аварійних наслідків згідно зі спеціально розробленою за рахунок відповідачів проєктною документацією, які виконати після узгодження з власником приміщень підвалу територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради; відшкодувати майнову шкоду в розмірі 99 744,00 грн у рівних частках та моральну шкоду в розмірі 20 256,00 грн у рівних частках.
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, у якій просив на користь позивачів солідарно відшкодувати майнову шкоду в розмірі 222 142,00 грн, моральну шкоду - 45 313,00 грн. З огляду на те, що ця заява підписана лише одним позивачем ( ОСОБА_3 ), суд першої інстанції розглянув її як заяву про збільшення позовних вимог, заявлених лише ОСОБА_3 .
Позов обґрунтовано тим, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_3, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 червня 2002 року. У серпні 2009 року в квартирі АДРЕСА_2, яка розташована під квартирою позивачів і належала ОСОБА_7 на праві власності, розпочалися будівельні роботи. У зв`язку із проведенням відповідачем будівельних робіт почалося руйнування та знищення їх квартири, що підтверджено під час перевірки посадовими особами Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та перевіркою комісії Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Портофранківський" (далі - КП "ЖКС "Портофранківський") у Приморському районі м. Одеси. Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи вартість ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для відновлення технічних характеристик приміщень квартири АДРЕСА_3 на листопад 2011 року становила 99 744,00 грн. Діями ОСОБА_7 завдано значну майнову шкоду, оскільки капітальний ремонт у квартирі позивачів зіпсовано внаслідок проведення відповідачем будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_2 . Також позивачі зазначили, що внаслідок незаконних дій відповідачів їм завдано моральну шкоду. Наслідком постійного проживання у таких складних та небезпечних умовах є погіршення здоров`я, перебування в стані постійного стресу та моральних і фізичних страждань, що потребує від позивачів додаткових зусиль для організації їх життя.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2014 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_8 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2018 року у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели факт руйнування їх квартири саме внаслідок здійснення ремонтних робіт ОСОБА_7 та ОСОБА_8, тобто відсутній причинний зв`язок між діями відповідачів та завданою позивачам шкодою.
Відмовивши у позові в частині визнання протиправними дій ОСОБА_7 з проведення реконструкції квартири АДРЕСА_2 з порушеннями технології цих робіт, суд першої інстанції виходив з того, що доказів заперечень, зауважень чи інших заходів від компетентних органів, що наділені повноваженнями з контролю за будівництвом та реконструкцією, на можливі порушення державних норм та правил під час виконання будівельних робіт у квартирі, що належить відповідачу, не надано.
У частині позовних вимог про зобов`язання відповідачів терміново провести першочергові протиаварійні заходи щодо посилення фундаменту та стін підвалу, будинку АДРЕСА_1 для усунення динамічного характеру деформацій та запобігання розвитку аварійних наслідків згідно зі спеціально розробленою за рахунок відповідачів проєктною документацією, виконати зазначені протиаварійні заходи після узгодження з власником приміщень підвалу територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, суд першої інстанції дійшов висновків, що законодавством не передбачено обов`язку або права особи проводити відповідні роботи у приміщеннях, які не є її власністю. За умови відсутності підстав для покладення на відповідачів відповідальності за шкоду, яку, за твердженням позивачів, їм завдано, відсутні й підстави для задоволення цієї вимоги.
У частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд не взяв до уваги твердження позивачів, на які вони посилалася як підставу позову, оскільки відсутні будь-які докази того, що саме діями відповідачів були спричинені душевні, моральні та фізичні страждання, погіршення здоров`я позивачів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано неправомірними дії відповідача ОСОБА_7 щодо проведення будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2, здійснених з порушеннями технології цих робіт, що призвело до руйнувань у будинку в цілому та квартирі АДРЕСА_3 ; стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 відшкодування майнової шкоди в розмірі 37 023,00 грн та моральної шкоди - 5 000,00 грн; стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі 16 624,00 грн та моральної шкоди - 5 000,00 грн; стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди в розмірі 16 624,00 грн та моральної шкоди - 5 000,00 грн; стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 відшкодування майнової шкоди в розмірі 16 624,00 грн та моральної шкоди - 5 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи, проведеної експертами Науково-виробничого центру "Екострой" (далі - НВЦ "Екострой"), від 27 грудня 2011 року, судової будівельно-технічної експертизи від 02 вересня 2016 року № 7626, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерстваюстиції України, руйнування в квартирі АДРЕСА_3, яка належить на праві приватної власності позивачам, частково виникли внаслідок проведеної реконструкції квартири № 7 у тому ж будинку, здійсненої ОСОБА_7, тому позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій ОСОБА_7 щодо проведення будівельних робіт з реконструкції квартири № 7 підлягають задоволенню. Неправомірні дії ОСОБА_7 щодо проведення будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 полягали в порушенні технології цих робіт, заміні міжповерхових дерев`яних перекриттів на монолітні залізобетонні без проведення технічної експертизи, порушенні технології проведення будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_2 шляхом використання ударних впливів при демонтажі конструкцій, з порушенням послідовності проведення окремих робіт, аварійному та тривалому (до 10 днів) замочуванню приміщень підвалу витіками з водонесучих мереж, що виникли під час будівельних робіт в цій квартирі, що призвело до нерівномірних осадів фундаментів та деформацій будівлі, а також до погіршення фізико-механічних характеристик каменю-ракушняку, посиленим збільшенням навантажень на вертикальні несучі конструкції (стіни) будівлі в зоні проведення робіт.
Висновки судових експертиз підтверджують допущені ОСОБА_7 порушення під час реконструкції своєї квартири під нежитлове приміщення магазину непродовольчих товарів. Оскільки ці порушення призвели до руйнування квартири № 3 у цьому ж будинку, яка належить на праві приватної власності позивачам, разом з незадовільною технічною експлуатацією будівлі упродовж тривалого періоду, а також його природним зносом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відшкодування завданої майнової шкоди з ОСОБА_7 на користь позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в розмірі 2/3 частини вартості ремонтно-відновлювальних робіт для поновлення технічних характеристик приміщень у квартирі № 3, встановленої висновком будівельно-технічної експертизи, проведеної експертами НВЦ "Екострой".
Щодо збільшених позовних вимог, то суд апеляційної інстанції зазначив, що збільшив їх лише позивач ОСОБА_3, який не мав повноважень на збільшення позовних вимог від імені інших позивачів, тому суд ухвалив відшкодувати на його користь з ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 37 023,00 грн, що становить 2/3 частини завданої йому шкоди, встановленої висновком НВЦ "Екострой", з урахуванням індексу інфляції.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що неправомірними діями ОСОБА_7 позивачам завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, оскільки руйнація квартири призвела до неможливості в ній проживати, дійшов висновку про відшкодування на користь позивачів моральної шкоди в розмірі по 5 000,00 грн кожному.
Суд апеляційної інстанції відмовив у частині позовних вимог до ОСОБА_8, оскільки матеріали справи не містять доказів, що він здійснював реконструкцію квартири АДРЕСА_2, якою завдано майнову та моральну шкоду позивачам.
У частині позовних вимог про зобов`язання відповідачів терміново провести першочергові протиаварійні заходи щодо посилення фундаменту та стін підвалу будинку АДРЕСА_1 для усунення динамічного характеру деформацій та запобігання розвитку аварійних наслідків згідно зі спеціально розробленою за рахунок відповідачів проєктною документацією, суд апеляційної інстанції відмовив, оскільки жоден із відповідачів не є власником квартири АДРЕСА_2, а тому відповідачі не зобов`язані здійснювати ремонт цього будинку.
Крім того, власником підвального приміщення є саме територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка повинна здійснювати поточний і капітальний ремонти підвального і цокольного приміщення будинку, як і всього будинку, який є пам`яткою архітектури.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_7 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особа, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції визнав неправомірним проведення будівельних робіт за наявності повного обсягу передбаченої законодавством України дозвільної документації. Висновок будівельно-технічної експертизи від НВЦ "Екострой" від 27 грудня 2011 року складений не судовими експертами, проте суд апеляційної інстанції неправильно його оцінив як висновок експерта.
Висновки суду апеляційної інстанції про необхідність відшкодування заявником 2/3 частини вартості будівельних робіт ґрунтуються на припущеннях. Апеляційну скаргу подав лише ОСОБА_3, проте суд апеляційної інстанції задовольнив позов щодо усіх позивачів.
Підстави та розмір відшкодування моральної шкоди позивачі не довели.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законне, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Неправомірність дій ОСОБА_7 щодо проведення будівельних робіт зумовлена порушенням технології виконання цих робіт, а не відповідністю дозвільних документів. Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи від 27 грудня 2011 року, проведеної НВЦ "Екострой", судової будівельно-технічної експертизи від 02 вересня 2016 року № 7626, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, руйнування в квартирі АДРЕСА_3, яка належить на праві приватної власності позивачам, частково виникли внаслідок проведеної реконструкції квартири № 7 у тому ж будинку, здійсненої відповідачем ОСОБА_7 .
Усі позивачі підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_3, тому суд правомірно задовольнив позов щодо усіх позивачів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.Відмовлено у зупиненні виконання постанови Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року клопотання ОСОБА_7, подане через адвоката Розенбойма Ю. О., про зупинення виконання рішення задоволено. Зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року до закінчення касаційного перегляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 21 червня 2002 року, виданим Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Одеської міської ради, 227/1000 частин квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, належать на праві спільної часткової власності в рівних частках позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_10, які зареєстровані в квартирі № 3 .
20 травня 2009 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області надала ОСОБА_7 дозвіл на виконання будівельних робіт № 441 з реабілітації та пристосування під магазин промислових товарів квартири № 7 (948/1000 частини квартири) у АДРЕСА_1 з облаштуванням фасадного входу.
Згідно з висновком Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 23 квітня 2009 року № 12/09 узгоджено для подальшого застосування робочий проєкт з реабілітації квартири для розміщення магазина промислових товарів з облаштуванням входу за адресою: АДРЕСА_7 .
Підставами для надання зазначеного висновку були висновок на проєкт будівництва від 18 грудня 2008 року № 843-3064, виданий санітарно-епідеміологічною станцією м. Одеси, експертний висновок Державного пожежного нагляду Одеського міського управління Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Одеській області від 22 грудня 2008 року № 181, висновок Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 26 грудня 2008 року № 01-16/257-П.
Відповідач ОСОБА_7 здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_2 під магазин непродовольчих товарів з облаштуванням фасадного входу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Предметом позову є визнання неправомірними дій ОСОБА_7 щодо проведення будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2, з порушеннями технології цих робіт, що призвело до руйнувань у будинку в цілому та у квартирі позивачів № 3 ; зобов`язання відповідачів терміново провести першочергові протиаварійні заходи щодо посилення фундаменту та стін підвалу цього будинку для усунення динамічного характеру деформацій і запобігання розвитку аварійних наслідків згідно зі спеціально розробленою за рахунок відповідачів проєктною документацією; відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно із частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни в квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт будівель та споруд.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про архітектурну діяльність" власники та користувачі об`єктів архітектури зобов`язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов`язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта архітектури.
Суди встановили, що ОСОБА_11 у встановленому законом порядку погодила проєктну документацію й отримала дозвіл на виконання будівельних робіт, а сертифікатом відповідності від 18 червня 2010 року № 15000630 Державна архітектурно-будівельна інспекція засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта (окремого пускового комплексу): реконструкція (реабілітація) з пристосуванням 948/1000 частини квартири № 7 під магазин промислових товарів з облаштуванням фасадного входу). Вказаний сертифікат видано на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 18 червня 2010 року № 630.
Відповідно до договору дарування від 21 жовтня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_8, який є її сином, прийняв в дарунок нежитлові приміщення.
Надалі право власності на вказані приміщення набуто ОСОБА_9, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 31 січня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гур`яновою Л. Г.
Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи, проведеної НВЦ "Екострой" Одеського відділення Інженерної академії України 27 грудня 2011 року, основна причина пошкоджень у квартирі № 3 пов`язана з порушенням технології виконання будівельних робіт у квартирі № 7 (використання ударних впливів при демонтажі конструкцій, порушуючи послідовність проведення окремих робіт та інше); аварійне та тривале (до 10 днів) замочування приміщень підвалу витіками з водонесучих мереж, що виникли під час будівельних робіт в квартирі № 7, що призвело до нерівномірних осадів фундаментів та деформацій будівлі, а також до погіршення фізико-механічних характеристик каменю-ракушняку, посиленим збільшенням навантажень на вертикальні несучі конструкції (стіни) будівлі в зоні проведення робіт; незадовільною технічною експлуатацією будівлі упродовж тривалого періоду, а також її природним зносом. Вказані фактори наведені в умовно хронологічному порядку.
Також у цьому висновку зазначено, що згідно з відомостями, отриманими від мешканців квартири № 3, внаслідок виконаних робіт в конструкціях, елементах та деталях квартири з`явились деформації та пошкодження, що перешкоджають нормальним умовам проживання. У пункті 32 висновку зазначено, що згідно з наявними відомостями при проведенні робіт з реабілітації приміщень першого поверху застосовувались механізми, прилади, інструменти, що провокують ударно-механічні впливи на конструкції будівлі. Вказані відомості отримані від мешканців будинку № 8 та працівників експлуатуючої організації підвального приміщення.
Суд першої інстанції не взяв цей висновок до уваги, оскільки за результатами пошуку відомостей про атестацію громадян ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які його підписали, ці особи в Реєстрі атестованих судових експертів, що розміщений на сайті Міністерства юстиції України, не значаться. Крім того, стажування (навчання), атестацію як судові експерти ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз не проходили, що підтверджено листом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 вересня 2012 року № 11/39/896.
Суд першої інстанції також зазначив, що документ, складений НВЦ "Екострой", не є висновком судового експерта в розумінні вимог ЦПК України (в редакції, яка була чинною на дату призначення судом експертизи та складання висновку). Також вказаний документ не відповідає вимогам до експертного висновку, оскільки не містить даних щодо освіти, спеціальності (щодо старшого наукового співробітника ОСОБА_12 ), стажу експертної роботи, наукового ступеня, вченого звання, присутніх під час проведення експертизи).
З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що документ, складений НВЦ "Екострой" на виконання ухвали суду від 16 березня 2010 року, не є висновком судового експерта відповідно до вимог ЦПК України (в редакції на дату призначення судом експертизи).
Згідно з висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи від 02 вересня 2016 року № 7626, складеного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання ухвали суду першої інстанції від 13 серпня 2014 року, у квартирі АДРЕСА_3, є поздовжні та поперечні деформації у вигляді тріщин, що негативно впливають на подальшу експлуатацію конструкцій в цілому. У зв`язку з відсутністю технічних висновків щодо обстеження житлового будинку за цією адресою до моменту виконання будівельних робіт, відсутності виконаних інженерних вишукувань, а також враховуючи рік побудови житлового будинку та термін його експлуатації, встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між вказаними пошкодженнями та будівельними роботами, що виконувалися в квартирі АДРЕСА_2, не є можливим.
У висновку також зазначено, що причин деформацій в квартирі АДРЕСА_3, може бути декілька: 1) замокання основи фундаментів житлового будинку за цією адресою; 2) неперіодичність проведення поточного та капітального ремонтів житлового будинку за цією адресою; 3) проєктування ТОВ "Експреспроектбуд" заміни міжповерхових дерев`яних перекриттів на монолітні залізобетонні без проведення технічної експертизи, що не дало змоги врахувати фактичний технічний стан житлового будинку на момент початку будівельних робіт; 4) виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_7 . У зв`язку з тим, що роботи проводились власними силами, і переважно є прихованими, перевірити їх якість не є можливим. Визначити значення кожної причини у наслідках неможливо.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели факт руйнування їх квартири саме внаслідок здійснення ремонтних робіт ОСОБА_7 та ОСОБА_8, тобто відсутній причинний зв`язок між діями відповідачів та завданою позивачам шкодою.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до акта-приймання закінченого будівництва від 05 травня 2010 року, об`єкт, а саме приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_7, прийняті в експлуатацію.
На підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 18 червня 2010 року № 630 видано сертифікат відповідності від 18 червня 2010 року № 15000630.
Також відповідно до копії Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини від 03 березня 2008 року № 11 власник ( ОСОБА_7 ) взяла на себе зобов`язання щодо охорони житлових приміщень квартири АДРЕСА_8, в будівлі-пам`ятці архітектури та містобудування місцевого значення "Прибутковий будинок Маврокордато", побудованій у 1880-1890 роках, арх. ОСОБА_15, яка включена до списків об`єктів культурної спадщини рішенням Одеського облвиконкому від 27 грудня 1991 року № 580.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши висновок будівельно-технічної експертизи, який був проведений НВЦ "Екострой" 27 грудня 2011 року, встановив, що основна причина пошкоджень у квартирі № 3 пов`язана з порушенням технології проведення будівельних робіт в квартирі №7 (використання ударних впливів при демонтажі конструкцій з порушенням послідовності проведення окремих робіт та інше); аварійне та тривале (до 10 днів) замочування приміщень підвалу витіками з водонесучих мереж, що виникли під час будівельних робіт в квартирі № 7, що призвело до нерівномірних осадів фундаментів та деформацій будівлі, а також до погіршення фізико-механічних характеристик каменю-ракушняку, посиленим збільшенням навантажень на вертикальні несучі конструкції (стіни) будівлі в зоні проведення робіт; незадовільною технічною експлуатацією будівлі протягом тривалого періоду, а також її природним зносом.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказаним висновком підтверджено, що дві із трьох причин пошкоджень у квартирі № 3, що належить на праві власності позивачам, виникли внаслідок здійсненої реконструкції квартири № 7, яка належала на час реконструкції відповідачу ОСОБА_7 .
Водночас згідно з висновком судово-будівельної експертизи від 02 вересня 2016 року № 7626, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, в квартирі АДРЕСА_3, є поздовжні та поперечні деформації у вигляді тріщин, що негативно впливають на подальшу експлуатацію конструкцій в цілому.
Причин деформацій в квартирі АДРЕСА_3, може бути декілька, а саме: 1) замокання основи фундаментів житлового будинку; 2) неперіодичність проведення поточного та капітального ремонтів житлового будинку; 3) проєктування ТОВ "Експреспроектбуд" заміни міжповерхових дерев`яних перекриттів на монолітні залізобетонні без проведення технічної експертизи, що не дало змогу врахувати фактичний технічний стан житлового будинку на момент початку будівельних робіт; 4) виконання будівельних робіт у квартирі № 7 .
Тобто згідно з цим висновком фактично встановлено, що три з чотирьох причин пошкоджень, які виникли в квартирі № 3, що належить на праві власності позивачам, виникли внаслідок здійсненої реконструкції квартири № 7, яка належала на час реконструкції відповідачу ОСОБА_7 .
Скасувавши рішення суду першої інстанції та частково задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з матеріалами справи та висновками судових будівельно-технічних експертиз пошкодження в квартирі № 3 виникли частково внаслідок неправильної реконструкції квартири № 7 .
Оцінивши докази в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання неправомірними дій ОСОБА_7 щодо проведення будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2, здійснених з порушеннями технології виконання цих робіт, що призвело до руйнувань у будинку в цілому та у квартирі № 3 .Неправомірні дії ОСОБА_7 щодо проведення будівельних робіт з реконструкції квартири № 7 виявлись у порушенні технології цих робіт, заміни міжповерхових дерев`яних перекриттів на монолітні залізобетонні без проведення технічної експертизи, порушенні технології проведення будівельних робіт в квартирі № 7 шляхом використання ударних впливів при демонтажі конструкцій, з порушенням послідовності проведення окремих робіт, аварійному та тривалому (до 10 днів) замочуванні приміщень підвалу витіками з водонесучих мереж, що виникли під час будівельних робіт в квартирі № 7, що призвело до нерівномірних осадів фундаментів та деформацій будівлі, а також до погіршення фізико-механічних характеристик каменю-ракушняку, посиленим збільшенням навантажень на вертикальні несучі конструкції (стіни) будівлі в зоні проведення робіт.
З висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині визнання дій ОСОБА_7 неправомірними Верховний Суд не погоджується, з огляду на таке.
Суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин, чинного законодавства дійшов правильного висновку, що законодавством не передбачено такого способу захисту, як визнання неправомірними дій інших фізичних осіб, що не є суб`єктами владних повноважень, ЦК України передбачає ефективний спосіб захисту прав особи, якій завдано шкоду, а саме шляхом відшкодування завданої шкоди.
Верховний Суд зазначає, що посилання в позовній заяві на неправомірні дії позивача ОСОБА_7 фактично є підставою позову.
З урахуванням викладеного постанова суду апеляційної інстанції в частині визнання неправомірними дій ОСОБА_7 щодо проведення будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2, підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності таких підстав: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого засобу відповідальності, як відшкодування шкоди необхідно встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини відповідно до статті 1193 ЦК України.
Встановлення прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд апеляційної інстанції встановив, що усі складові правопорушення, а саме: шкоду, протиправну поведінку завдавача шкоди, відповідача ОСОБА_7, причинний зв`язок між вказаними неправомірними діями і шкодою, яка завдана позивачам, а також вину відповідача ОСОБА_7 .
Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_7 не спростовують відсутність її вини у завданні шкоди.
Щодо збільшених позовних вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що збільшив їх лише позивач ОСОБА_3, тому суд дійшов правильного висновку про стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_7 завданої матеріальної шкоди у розмірі 37 023,00 грн, що становить 2/3 частини завданої йому шкоди, встановленої висновком НВЦ "Екострой", з урахуванням індексу інфляції (222 142,00 грн : 4 позивача : 3 частини х 2 частини).
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що апеляційну скаргу подав лише ОСОБА_3, проте суд апеляційної інстанції задовольнив позов щодо усіх позивачів, оскільки у матеріалах справи є заяви інших позивачів, які повністю підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Задовольнивши позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції визначив її розмір залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат. Розмір відшкодування відповідає принципам розумності та співмірності.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Доводи касаційної скарги, що висновок будівельно-технічної експертизи від НВЦ "Екострой" від 27 грудня 2011 року складений не судовими експертами, проте суд апеляційної інстанції взяв його до уваги та неправомірно оцінив як висновок експерта, не дають підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що частково погоджується з твердженнями представника ОСОБА_7 - адвоката Розембойма Ю. О., що висновок НВЦ "Екострой" не відповідає вимогам щодо експертного висновку, він не встановлює причинного зв`язку між реконструкцією квартири № 7 і пошкодженнями, які виникли в квартирі АДРЕСА_3 . Водночас суд апеляційної інстанції вказав,що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції висновок НВЦ "Екострой" оцінив разом з іншими доказами у справі та надав їм належну правову оцінку.
Верховний Суд зазначає, що висновок НВЦ "Екострой" за встановлених обставин його складення є письмовим доказом у справі, який суд апеляційної інстанції обґрунтовано оцінив в сукупності з іншими доказами у справі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційноїінстанції.