Постанова
Іменем України
18 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 357/11936/18
провадження № 61-13699св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області на постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (далі - Управління), просив скасувати наказ Управління від 25 вересня 2018 року № 476-к, поновити його на посаді начальника відділення у м. Білій Церкві Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (далі - Відділення Фонду), стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позов обгрунтований тим, що він з 01 лютого 2018 року працював на посаді начальника Відділення Фонду відповідно до контракту № 07/273, укладеного на строк до 31 січня 2019 року.
11 вересня 2018 року його попереджено про дострокове розірвання контракту. 26 вересня 2018 року йому видано трудову книжку та наказ від 25 вересня 2018 року № 476-к, згідно з яким його звільнено з роботи відповідно до підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України).
Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки не було вказано підстави, передбаченої в контракті для його звільнення, а також у нього не відібрано пояснення щодо допущеного порушення трудової дисципліни.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач на законних підставах звільнив позивача з роботи відповідно до умов укладеного контракту, оскільки ОСОБА_1 01 серпня 2017 року уклав з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Успіх м. Біла Церква" (далі - ОСББ "Успіх м. Біла Церква") договір з обслуговування приміщень всупереч вимог законодавства.
Апеляційний суд переглядав справу неодноразово.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року касаційну скаргу Управління задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 рокута ухвалу Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасувавши постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що звільнення позивача відбулось на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, таке звільнення не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту. Тому суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 148, 149 КЗпП України, а також надання оцінки діям роботодавця із урахуванням вказаних статей.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року скасовано. Визнано незаконним наказ Управління від 25 вересня 2018 року № 476-к "Про звільнення ОСОБА_1". Стягнено з Управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55 797,26 грн, з наступним утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання про судові витрати.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в тексті наказу про звільнення позивача не зазначено підставу для його звільнення відповідно до контракту. Відповідач не довів, що дії ОСОБА_1 при укладенні договору про надання послуг з обслуговування приміщень будинку ОСББ "Успіх у м. Біла Церква" свідчать про систематичне виконання із порушенням чинного законодавства обов`язків, покладених на нього як на начальника Відділення Фонду відповідно до контракту. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, оскільки відповідач не довів вчинення позивачем порушень як підстави для звільнення його з роботи шляхом розірвання контракту відповідно до підпункту "а" пункту 5.3. контракту: у випадку систематичного виконання із порушенням чинного законодавства керівником обов`язків, покладених на нього законодавством України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Статутом, Типовим положенням, Положенням про Відділення, нормативно-правовими та розпорядчими актами Фонду, наказами Управління та цим Контрактом.
На час ухвалення судового рішення термін дії контракту ОСОБА_1 закінчився 31 січня 2019 року, тому його не може бути поновлено на займаній раніше посаді, проте незаконність звільнення є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року Управління направило поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особа, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15, за якими з урахуванням особливостей контрактної форми трудового договору наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту; визначальним є сам факт порушення, а встановлення вини керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу. Тобто, якщо працівник звільнений з підстави, передбаченої контрактом, наказ про звільнення є законним. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо процедури звільнення працівника, який працював на умовах контракту, за наявності умов звільнення визначених сторонами у контракті. Суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини щодо причини та процедури звільнення позивача.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не надав жодного нормативно-правового документа, який забороняє Відділенню Фонду укладати договори для організації його безперебійної роботи. Також безпідставними є твердження відповідача про те, що договір від 01 серпня 2017 року містить економічно необґрунтовану калькуляцію вартості послуг. Крім того, Відділення Фонду 27 листопада 2019 року уклало із ОСББ "Успіх м. Біла Церква" аналогічний договір про надання послуг з обслуговування нежитлових приміщень цього будинку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 55 797,26 грн до закінчення касаційного розгляду справи.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 лютого 2018 року між Управлінням в особі начальника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт № 07/273, згідно з яким позивач призначений на посаду начальника Відділення Фонду терміном з 01 лютого 2018 року до 31 січня 2019 року.
11 вересня 2018 року ОСОБА_1 вручено лист №07/2043, в якому його попереджено про дострокове розірвання контракту.
Згідно з наказом від 25 вересня 2018 року № 476-к ОСОБА_1 - начальника Відділення Фонду звільнено 26 вересня 2018 року з підстав, передбачених Контрактом (пункт 8 частина перша статті 36 КЗпП України) (т. 1, а. с. 29).
Відповідно до службової записки Начальника адміністративно-господарського відділу, Начальника відділу фінансового контролю та аудиту за результатами проведеного вибіркового аналізу договорів по м. Біла Церква та Білоцерківському районі на ім`я начальника Управління, ОСОБА_1 безвідповідально ставиться до виконання посадових обов`язків, передбачених Положенням про відділення та умовами Контракту, в частині забезпечення раціонального та економічного використання коштів Фонду та не дотримання вимог Антикорупційної програми Фонду на 2018 рік. Запропоновано розглянути питання дострокового розірвання контракту на підставі підпункту "а" пункту 5.3 розділу 5 (т. 1, а. с. 62-64).
Згідно зі службовою запискою начальника Управління при укладанні 01 серпня 2017 року договору між Відділенням Фонду та ОСББ "Успіх м. Біла Церква" про надання послуг з обслуговування приміщень будинку ОСББ "Успіх м. Біла Церква" № 3 виявлені порушення (т. 1, а. с. 65-66).
На нараді Управління з начальниками Білоцерківського відділення управління та Відділення Фонду 10 вересня 2018 року прийняте рішення, яке затверджене протоколом № 38, згідно з яким рекомендовано начальнику Управління достроково припинити трудові контракти з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та звільнити їх із займаних посад з 17 вересня 2018 року за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України (т. 1, а. с. 59-60).
Начальник Управління 10 вересня 2018 року відповідно до пункту 5.6.7. Положення про Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, затвердженого наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 25 січня 2018 № 61-од (далі - Положення), звернувся до виконуючого обов`язки директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Нестерова С. В. про погодження звільнення начальника відділення у м. Біла Церква ОСОБА_1 та розірвання з ним Контракту за систематичне невиконання або виконання із порушенням чинного законодавства обов`язків, покладених на нього Контрактом (підпункт "а" пункт 5.3. контракту) (т. 1, а. с. 55).
Виконуючий обов`язки директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Нестеров С. В. погодив звільнення ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 56).
Згідно з пунктом 22 Положення у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційне провадження відкрито з тих підстав, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо процедури звільнення працівника, який працював на умовах контракту, за наявності умов звільнення визначених сторонами у контракті; суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини щодо причини та процедури звільнення позивача.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема правовий захист від незаконного звільнення (стаття 5-1 КЗпП України).
Згідно із статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).
Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом(пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України).
У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170).
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).
У розділі 2 контракту визначені права та обов`язки сторін. Зокрема, обов`язками керівника вказано:
2.1. Керівник має права та обов`язки, які визначаються Типовим положенням, Положенням про Управління, Положенням про Відділення, нормативно-правовими та розпорядчими актами Фонду, наказами Управління та цим контрактом.
2.2. Керівник зобов`язується забезпечити виконання показників ефективності діяльності Відділення згідно з додатком до контракту.
2.3. Керівник зобов`язується суворо дотримуватися встановленого режиму робочого часу, правил внутрішнього трудового розпорядку.
2.4. Керівник в строки, встановлені Управлінням, подає звіти про результати роботи, показники ефективності діяльності, стан та рівень загальнообов`язкового державного соціального страхування, інші відомості. Передбачені законодавством, Статутом Фонду соціального страхування України, положенням про Відділення, Типовим положенням, нормативно-правовими та розпорядчими актами Фонду, наказами Управління та цим контрактом.
Відповідно до пункту 2.5 Управління має право вимагати від керівника достроковий звіт про його дії, якщо останній допустив недбалість, невиконання або неналежне виконання
Згідно з підпунктом "а" пункту 5.3 контракту керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи Управління до закінчення строку його дії у випадку систематичного невиконання або виконання із порушенням чинного законодавства керівником обов`язків, покладених на нього законодавством України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Статутом, Типовим положенням, Положенням про Відділення, нормативно-правовими та розпорядчими актами Фонду, наказами Управління та цим контрактом.
Як на одну із підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, заявник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо процедури звільнення працівника, який працював на умовах контракту, за наявності умов звільнення визначених сторонами у контракті.
Не можна погодитися з доводами касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки питання звільнення за контрактом неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) вказала, що звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що сам по собі факт звільнення працівника з підстав, передбачених контрактом, свідчить про законність такого звільнення.
Проте такі доводи не узгоджуються із вимогами статті 43 Конституції України, якою громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Процедура звільнення працівника за невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, передбачає встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених працівником конкретних порушень умов контракту та посилання на встановлені порушення у наказі про звільнення.
Посилання Управління на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо процедури процедури звільнення працівника, який працював на умовах контракту, за наявності умов звільнення визначених сторонами у контракті, є необгрунтованим, оскільки у кожній конкретній справі суд встановлює обставини з урахуванням підстав позову, а саме конкретної підстави звільнення, визначеної контрактом.
Згідно з наказом начальника Управління Галиці Г. К. від 25 вересня 2018 року № 476-к позивача звільнено з роботи з 26 вересня 2018 року з підстав, передбачених контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України). У тексті наказу про звільнення позивача не зазначено, з якої саме підстави, визначеної в контракті, його звільнено.
На підтвердження законності підстав звільнення позивача Управління послалося на те, що в порушення вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Положення про Відділення Фонду та додатку до контракту, що підтверджено актом № 1 тематичної перевірки Відділення Фонду з питань ведення роботи, пов`язаної з укладенням та виконанням договорів за період з 01 серпня 2017 року до 14 вересня 2018 року, 01 серпня 2017 року начальник Відділення Фонду Виговський О. А. уклав, а 05 липня 2018 року - переуклав договір між Відділенням Фонду та ОСББ "Успіх м. Біла Церква" про надання послуг з обслуговування приміщень будинку, що є підставою згідно з підпунктом "а" пункту 5.3 контракту від 01 лютого 2018 року № 07/273 для його розірвання з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії. Відділення Фонду не є відокремленим підрозділом, не має статусу юридичної особи, не має правоздатності укладати цивільні та господарські договори, ОСББ не є постачальником або виконавцем житлово-комунальних послуг, договір укладено ОСОБА_1 самочинно без погодження та відома Управління, строк дії договору зазначено "безстроково", договір містить економічно необґрунтовану калькуляцію вартості послуг. Тому мало місце систематичне виконання обов`язків начальника відділення із порушенням чинного законодавства, що є підставою для його звільнення з посади та розірвання контракту відповідно підпункту "а" пункту 5.3 контракту.
Перевіривши вказані обставини доказами, які оцінено за вимогами процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів, що в діях ОСОБА_1 при укладенні договору про надання послуг з обслуговування приміщень будинку ОСББ "Успіх у м. Біла Церква" мало місце систематичне виконання із порушенням чинного законодавства обов`язків, покладених на нього як начальника Відділення ФондуУправлінням відповідно до контракту.
Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи містять довіреність від 01 лютого 2018 року, видану начальником Управління Галицею Г. К., якою ОСОБА_1 уповноважено бути представником Управління та серед інших повноважень надано повноваження укладати господарські договори та угоди.
Відповідно до Положення про відділення у місті Біла Церква Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, затвердженого 25 січня 2018 року наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, до повноважень начальника відділення входить, зокрема, розпорядження відповідно до повноважень матеріальними цінностями, укладення договорів на підставі довіреності, виданої начальником управління.
Суд апеляційної інстанції встановив, що Відділення Фонду та Білоцерківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області розташовані в одному приміщенні загальною площею 499 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщень між цими відділеннями не розмежована. У зазначеному будинку, який є жилим, співвласниками створено ОСББ "Успіх м. Біла Церква". Начальником Білоцерківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області аналогічний договір про надання комунальних послуг не укладався.
У розрахунках та кошторисі на період вересень-грудень 2017 року і планіасигнувань на вересень 2017 року,тимчасовому кошторисі за 1 квартал 2018 року, та розрахунках до кошторису на 2018 рік, які подавались ОСОБА_1 як начальником Фідділення Фонду начальнику Управління Галиці Г.К. зазначались витрати на обслуговування внутрішніх та зовнішніх мереж тепло-, водо-, електро-, газопостачаня, водовідведення, оплата експлуатаційних витрат, пов`язаних з утриманням будинків, споруд та прибудинкових територій. В останньому розрахунку до кошторису на 2018 рік розмір витрат у вказаній графі було вказано - 32 400 грн.
На підставі встановленого суд апеляційної інстарнції дійшов висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, оскільки відповідач не довів вчинення позивачем порушень, які давали б підстави для звільнення його з роботи шляхом розірвання контракту з підстави, передбаченої підпунктом "а" пункту 5.3. контракту - систематичне виконання із порушенням чинного законодавства керівником обов`язків, покладених на нього законодавством України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Статутом, Типовим положенням, Положенням про Відділення, нормативно-правовими та розпорядчими актами Фонду, наказами Управління та контрактом.
Іншою підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є посилання на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15, провадження № 61-32076св18.
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
У постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15, провадження № 61-32076св18, Верховний Суд погодився із висновками судів про відсутність підстав для поновлення на роботі директора ДП "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання", звільненого з підстав, передбачених контрактом, посилаючись на те, що суди дійшли правильного висновку, що з врахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у даному випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу. При цьому у справі суди встановили порушення позивачем положення підпунктів "б" та "д" пункту 26 контракту.
У справі № 463/3091/15 та справі, що переглядається, правовідносини є подібними, однак у справах встановлені різні фактичні обставини, що формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм матеріального права.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.