Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 683/1262/18
провадження № 61-6516св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2019 року у складі судді Андрощука Є. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину садового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5, яка за життя, 03 липня 2013 року, склала заповіт, посвідчений секретарем Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, відповідно до якого вона призначена єдиним спадкоємцем усього майна матері.
Чоловік її матері ОСОБА_6 подав до нотаріуса заяву про відмову від обов`язкової частки в спадковому майні та від права спадкування після смерті ОСОБА_5 .
До складу спадщини входять, зокрема: Ѕ частка садово-городнього будинку, розташованого в садовому кооперативі "Черешенька" на АДРЕСА_1, та Ѕ частка земельної ділянки з кадастровим номером 68214287700:05:047:0059, на якій розміщений цей садовий будинок. Право власності на будинок було зареєстроване за ОСОБА_6 .
У визначений законом строк (17 травня 2018 року) вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
Однак постановою від 17 травня 2018 року нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки свідоцтво на половину спільного майна у разі смерті одного з подружжя може бути видано на половину спільного майна у разі смерті одного з подружжя на підставі письмової заяви другого з подружжя, однак другий з подружжя, ОСОБА_6 також помер.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
У зв`язку з наведеним просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на:
- Ѕ частку садово-городнього будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Ѕ частку земельної ділянки з кадастровим номером 68214287700:05:047:0059, яка розташована за тією ж адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на Ѕ частку садово-городнього будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частку земельної ділянки з кадастровим номером 68214287700:05:047:0059, яка розташована за тією ж адресою.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що:
- садово-городний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка за тією ж адресою набутий ОСОБА_6 у період перебування у шлюбі із ОСОБА_5, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- оскільки позивачка є спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом, а чоловік останньої за життя відмовився від обов`язкової частки на спадщину, за нею належить визнати право власності на Ѕ частку спірного майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
- задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із правомірності вимог позивачки та можливості захисту її права в обраний нею спосіб;
- посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на те, що суд першої інстанції не повідомив її про судове засідання, яке відбулося 11 грудня 2019 року, в якому було ухвалене оскаржуване рішення, є безпідставним, оскільки, як вбачається зі змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 09 листопада 2019 року судова повістка була вручена ОСОБА_3 за місцем її проживання. Доказів на спростування цієї обставини вона не надала, а додані до апеляційної скарги фотокопії документів є нечіткими та нерозбірливими і встановити з їх змісту відповідні обставини неможливо. Таким чином, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 128, 130, 223 ЦПК України розглянув справу без участі ОСОБА_3 та її представника, що не призвело до порушення прав останніх на судовий захист в контексті вимог діючого національного законодавства та норм міжнародного права, зокрема, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- необґрунтованим є також посилання ОСОБА_3 на необхідність суду першої інстанції зупинити провадження у даній справі у зв`язку з розглядом Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсною відмови ОСОБА_6 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, оскільки відсутні підстави, передбачені пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України для обов`язкового зупинення провадження у справі;
- доводи ОСОБА_3 про те, що рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2019 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Радковецької сільської ради про визнання заповіту, складеного ОСОБА_5, недійсним та постанова Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, якою вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін, не набрали законної сили, є безпідставними і на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Аргументи учасників справи
Зміст та доводи касаційної скарги
У квітні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник ОСОБА_3 зазначає, що:
- суд першої інстанції розглянув справу за відсутності її та її представника, які не були належним чином повідомлені про час, дату і місце судового розгляду, внаслідок чого вони були позбавлені можливості брати безпосередню участь у судовому засіданні. Апеляційний суд помилково вважав, що наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки ОСОБА_3 свідчить про те, що їй було відомо про розгляд справи, оскільки вона тривалий час перебуває на роботі за межами України - в республіці Італія. З короткотерміновою відпусткою вона перебувала на території України з 22 грудня 2019 року до 10 березня 2020 року, після чого повернулася до республіки Італія, а тому ніяк не могла отримати судову повістку про призначення справи до розгляду на 11 грудня 2019 року;
- суди попередніх інстанцій не врахували, що рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від22 травня 2019 року у справі № 683/2807/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Радковецької сільської ради про визнання заповіту, складеного ОСОБА_5, недійсним у та постанова Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у цій справі станом на момент подання касаційної скарги не набрали законної сили, оскільки касаційна скарга ОСОБА_3 на ці рішення прийнята до розгляду Верховним Судом ухвалою від 08 листопада 2019 року. На переконання представника ОСОБА_3, дана обставина свідчить про порушення норм процесуального права;
- суд першої інстанції повинен був зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду іншої справи № 683/2121/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т. П., про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини та її скасування. Апеляційний суд також не звернув увагу на цю обставину;
- апеляційний суд у постанові зазначив, що ним розглянуто у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. У тексті постанови ОСОБА_7 зазначається позивачем, однак такого позивача у даній справі немає. Натомість є позивач ОСОБА_1 . Описка прізвища позивача Хмельницьким апеляційним судом не виправлена і це може свідчити про те, що апеляційний суд не вивчав матеріали справи;
- ОСОБА_3 є пенсіонером за віком з 25 жовтня 2013 року, а тому після смерті батьків має право на обов`язкову частку у спадковому майні.
Зміст відзиву
У липні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки суди обґрунтовано задовольнили позов. Доводи про неповідомлення ОСОБА_3 про розгляд справи у суді першої інстанції нічим не доведені. У суду першої інстанції не було підстав для зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду справи № 683/2124/19. ОСОБА_3 не має права на обов`язкову частку у спадщині у розумінні статті 1241 ЦК України, оскільки не довела, що є непрацездатною дитиною спадкодавця. Крім того, ОСОБА_5 не є матір`ю ОСОБА_3 .
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2020 року вказано, що у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права, а саме: статей 8-12, 128-130 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що з 06 травня 1981 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на садово-городній будинок від 24 листопада 1995 року, виданого Старокостянтинівською райрадою на підставі рішення виконкому Старокостянтинівської райради від 28 серпня 1995 року, за ОСОБА_6 зареєстроване право власності на садово-городній будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 листопада 2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,1011 га, кадастровий номер 6824287700:05:047:0059, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_7 - ОСОБА_5, яка за життя, 03 липня 2013 року, склала заповіт, посвідчений секретарем Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Романюком О. Д., зареєстрований в реєстрі за № 21, за яким заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки відділу з питань реєстрації місця проживання виконкому Старокостянтинівської міськради від 21 травня 2018 року № 3597 разом із ОСОБА_5 на день її смерті був зареєстрований та проживав її чоловік - ОСОБА_6 .
Згідно з матеріалами спадкової справи № 32/2017, заведеної приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т. П., 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 за заповітом від 03 липня 2013 року. 19 липня 2017 року ОСОБА_6 подав нотаріусу заяву про відмову від отримання обов`язкової частки у спадковому майні після смерті ОСОБА_5 . У цій же заяві ОСОБА_6 вказав, що також відмовляється від прийняття спадщини, що залишилася після смерті його дружини за законом.
Постановою приватного нотаріуса Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т. П. від 17 травня 2018 року № 117/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтв про право власності на спадщину на частку в спільному майні подружжя - на Ѕ частку вказаного садово-городнього будинку та на Ѕ частку зазначеної земельної ділянки площею, оскільки свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину, і таке свідоцтво може бути видано на половину спільного мана, однак ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до нотаріуса подали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2019 року у справі № 683/2807/18, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 20 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7, Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання заповіту від 03 липня 2013 року, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 недійсним.