ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18376/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника ТОВ "Апогей" - адвоката Щербака Є.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021
та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.03.2021
у справі № 910/18376/20
за заявою Приватного акціонерного товариства "F&C REALTY"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ"
про відкриття провадження у справі про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/18376/20 про визнання банкрутом ТОВ "Апогей". Визнано вимоги ПрАТ "F&C REALTY" до ТОВ "Апогей" у розмірі 4 000 000,00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Апогей". Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гуцал Т.М.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржником не надано доказів спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість перед ПрАТ "F&C REALTY" за Договором безпроцентної поворотної позики №6 від 22.10.2018 та Додаткова угоди до нього від 25.03.2019. При цьому, місцевим судом встановлено відсутність між заявником та боржником спору про право.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (колегія суддів: Юрчук М.І. - головуючий, Крейбух О.Г., Савченко Г.І.) ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.03.2021 у справі № 910/18376/20 залишено без змін.
ТОВ "Апогей" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.03.2021 у справі № 910/18376/20; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви ПрАТ "F&C REALTY" про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом ТОВ "Апогей".
Підставами касаційного оскарження боржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: застосування судом апеляційної інстанції норми права (п. 6 cт. 39 КУзПБ України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 09.06.2021 у справі № 918/1174/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20.
Не погоджуючись з висновками місцевого та апеляційного судів про відкриття провадження у даній справі про банкрутство, боржник вказує про те, що твердження ініціюючого кредитора щодо розміру заборгованості та її існування є необґрунтованим, голослівними та свідчать про наявність спору про право, при цьому заявлена сума боргу є спірною та такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами.
За твердженням ТОВ "Апогей", постановляючи ухвалу про відкриття провадження у цій справі про банкрутство, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, необґрунтовано зроблено висновки щодо відсутності спору про право у даній справі.
ТОВ "Апогей" у касаційній скарзі доводить, що вимоги ПрАТ "F&C REALTY" носять спірний характер, оскільки відносно них відсутнє судове рішення, разом з цим такі вимоги не визнаються та заперечуються боржником у повному обсязі, не підтверджені заявником належними та допустимими доказами.
Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника боржника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2020 року ПрАТ "F&C REALTY" звернулось до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Апогей", посилаючись на неспроможність боржника виконати свої зобов`язання за договором безпроцентної поворотної позики № 6 від 22.10.2018 та сплатити борг у розмірі 4 000 000,00 грн.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 22.10.2018 між ПрАТ "F&C REALTY" (Позикодавець) та ТОВ "Апогей" (Позичальник) укладено договір безпроцентної поворотної позики № 6 (далі - Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позикодавець передає Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 3.1. цього договору на безвідсотковій поворотній основі, а позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у визначений цим Договором строк (п. 3.1. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору сума позики за Договором становить 6 000 000 (шість мільйонів) грн. 00 коп. Без ПДВ.
У п. п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору сторони визначили, що позика передається у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Позика перераховується Позикодавцем згідно листа Позичальника в строк до 31.12.2018 включно. Позика вважається переданою Позичальникові в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.
Відповідно до п. 5.2. Договору Позика надається Позичальнику на строк до 25.03.2019 (п. 5.1.) включно. Позика може повернутися Позичальником частинами але не пізніше, ніж останній день строку, зазначений в п. 5.1.
Згідно з п. 10.1. Договору, останній набирає чинності з моменту надання Позикодавцем першої частини суми позики Позичальнику і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.
ТОВ "Апогей" листом від №01-10 від 22.10.2018 повідомило про надання фінансової допомоги в розмірі 6 000 000, 00 грн., а ПрАТ "F&C REALTY" перерахувало ТОВ "Апогей" 6 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.10.2018 № 2145.
Разом з цим, 25.03.2019 між ПрАТ "F&C REALTY" та ТОВ "Апогей" укладено додаткову угоду № 1 до договору безпроцентної поворотної допомоги № 6 від 22.10.2018, якою внесено зміни до п. 5.1. Договору, зокрема - Позичальник зобов`язується повернути отриману фінансову допомогу визначену пунктом 3.1. даного Договору за вимогою Позикодавця, в термін не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів з моменту отримання вимоги про повернення позики (особисто в руки, поштою чи засобами електронного зв`язку), шляхом перерахування зазначених коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений або скорочений за згодою Сторін, шляхом оформлення та підписання Додаткової угоди до цього Договору.
Як зазначено ПрАТ "F&C REALTY" у поданій до суду заяві, ТОВ "Апогей" сплатило борг частково - у сумі 2 000 000,00 грн.
Листом-вимогою № 24-01/20 від 24.01.2020 ПрАТ "F&C REALTY" повідомило ТОВ "Апогей" про повернення позики у сумі 4 000 000,00 грн.
Також, між ПрАТ "F&C REALTY" та ТОВ "Апогей" було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2018 по 16.09.2020.
Пославшись на наведені вище обставини та надавши відповідні докази на їх підтвердження, ПрАТ "F&C REALTY" звернулося до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Апогей" з огляду на неспроможність останнього сплатити борг за Договором безпроцентної поворотної позики № 6 від 22.10.2018 у розмірі 4 000 000 грн.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство визначений ст. 39 КУзПБ.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Системний аналіз ст. ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові).
Аналогічні правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, постанові від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19, на необхідність застосування яких посилається також і заявник касаційної скарги.
У справі, що розглядається, оцінивши в сукупності матеріали справи, доводи ініціюючого кредитора, заперечення боржника та надані сторонами докази, судом першої інстанції було встановлено, що Договір безпроцентної поворотної позики №6 від 22.10.2018 та Додаткова угода до Договору від 25.03.2019 підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін. Вищевказаний договір та додаткова угода є чинними.
Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що на виконання умов Договору ПрАТ "F&C REALTY" перераховано ТОВ "Апогей" грошові кошти в сумі 6 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.10.2018 №2145, випискою по основним рахункам від 22.10.2018 та актом звірки взаємних розрахунків.
Отже, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановлено факт виконання ПрАТ "F&C REALTY" взятих на себе договірних зобов`язань по наданні грошових коштів в сумі 6 000 000,00 грн. відповідно до укладеного сторонами Договору.
Водночас, судами досліджено та встановлено, що свої зобов`язання за Договором ТОВ "Апогей" належним чином не виконало. Станом на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заборгованість ТОВ "Апогей" перед ПрАТ "F&C REALTY" складає 4 000 000,00 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи належними та допустимими доказами і не спростовано боржником.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази задоволення боржником у повному обсязі вимог кредитора, які містяться у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, за наслідками розгляду в підготовчому засіданні заяви ПрАТ "F&C REALTY" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Апогей", дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у даній справі про банкрутство.
Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення ч. 6 ст. 39 КУзПБ, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстав виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі N 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, боржник зазначив про те, що директор ТОВ "Апогей" заперечує факт отримання вимоги про повернення залишку поворотної фінансової допомоги. Крім того, боржник зазначив, що твердження заявника щодо розміру заборгованості та її існування є необґрунтованими і свідчать про наявність спору про право, при цьому заявлена сума боргу є спірною та такою що не підтверджена належними та допустимими доказами.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.
Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.
Наведене вище дає підстави для висновку, що суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право" який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наголошує, що у кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема чи ґрунтуються такі на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами.
Отже, наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.
За змістом ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, надаючи оцінку запереченням боржника проти відкриття провадження у справі про його банкрутство, судами першої та апеляційної інстанціями, як уже зазначалось вище, встановлено, що на підтвердження боргу в розмірі 4 000 000,00 грн. заявником надано договір безпроцентної поворотної позики № 6 від 22.10.2018, додаткову угоду № 1 до зазначеного договору від 25.03.2019, платіжне доручення, акт взаємних розрахунків, виписку по рахунках.
Суди встановили, що наявний у матеріалах справи акт взаємних розрахунків підписаний уповноваженою особою та скріплений відтисками печаток сторін, та разом з випискою по рахунках свідчать про часткову оплату боржником позики, наданої згідно Договору, підтверджують його виконання, а відтак, і визнання ТОВ "Апогей" укладеного сторонами Договору.
Водночас, доказів безпідставності або ж спірності вимоги про сплату 4 000 000,00 грн. боржник не надав, так само як і не довів своїх заперечень проти дійсності господарської операції щодо перерахування коштів в розмірі 6 000 000,00 грн.
Разом з тим, як зазначалося вище, судами досліджено та встановлено, що матеріали справи містять підписаний боржником акт звірки взаєморозрахунків та виписку з банку, з яких додатково вбачається рух коштів між сторонами та додатково підтверджується факт дійсності операції, а також відсутність спору про право.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи судами перевірено та вмотивовано відхилено доводи боржника про те, що директор ТОВ "Апогей" заперечує факт отримання вимоги, оскільки в матеріалах справи наявна належним чином завірена копія вимоги, на якій міститься підпис уповноваженої особи ТОВ "Апогей" з зазначенням дати (24.01.2020) та відтиском печатки, а у судовому засіданні оглянуті оригінали письмових доказів, звернуто детальну увагу на засвідчувальний напис про отримання такої вимоги керівником ТОВ "Апогей", та зроблено висновок, що така вимога вручена особисто в руки директору Ізотову О.А. - у один із способів, який сторони передбачили у додатковій угоді №1 від 25.03.2019.
Також місцевим та апеляційним судами встановлено, що божником не надано жодних доказів недійсності вищезазначеної вимоги, зокрема, висновків експерта щодо підроблення або ж фальсифікації підпису Ізотова О.А. та печатки на вимозі від 24.01.2020 №24-01/20.
Крім того, судами мотивовано відхилено як безпідставні, необґрунтовані та непідтверджені жодними доказами заперечення боржника щодо наявності повноважень директора ТОВ "Апогей" на підписання Договору та додаткової угоди до нього від імені боржника.
До того ж, попередніми судовими інстанціями правильно враховано, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому, судами не встановлено і обставин заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), який було б подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, встановивши наведені вище обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що між заявником та боржником відсутній спір про право як підстава для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство згідно з ч. 6 ст. 39 КУзПБ.
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Аргументи боржника у касаційній скарзі про наявність спору про право як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, зводяться до припущень та посилань на необхідність надати переоцінку обставинам справи, а відтак, з огляду на досліджені і встановлені місцевим та апеляційним судами обставини, відхиляються колегією суддів.
При цьому, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відхиляються і посилання заявника касаційної скарги на неврахування в оскаржуваних судових рішеннях висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 09.06.2021 у справі № 918/1174/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, оскільки викладені у вказаних постановах правові висновки були враховані у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій, про що зазначено вище.
Разом з тим, колегією суддів не приймаються до уваги аргументи боржника щодо неврахування судами висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, оскільки у справі, що розглядається, та в наведеній ТОВ "АПОГЕЙ" справі, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Враховуючи викладене, при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "АПОГЕЙ" судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми ч. 6 ст. 39 КУзПБ, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Отже, виходячи з аналізу наведених вище норм, встановлених судами обставин справи у їх сукупності, меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "АПОГЕЙ".
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відтак, наведені ТОВ "АПОГЕЙ" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "АПОГЕЙ" за заявою ПрАТ "F&C REALTY".
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 та ухвала Господарського суду Рівненської області від 23.03.2021 у справі № 910/18376/20 прийняті у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-