УХВАЛА
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 1-1/2004
провадження № 13-197зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Єленіної Ж. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Полтавської області від 07 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2005 року і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Апеляційного суду Полтавської області від 07 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2005 року, ОСОБА_1 засуджено за пунктами "а", "и", "і" ст. 93, ч. 2 ст.123 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) та ч. 4 ст.189 Кримінального кодексу України (далі - КК) з застосуванням положень ст. 42 КК 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, яким було визнано такими, що не відповідають Основному Закону України, окремі положення статей 81, 82 КК, засуджений звернувся до Верховного Суду з питанням перегляду за виключними обставинами зазначеного вироку залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2005 року. На думку автора звернення, висновки органу конституційної юрисдикції свідчать про незаконність призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки на законодавчому рівні не було гарантовано право на дострокове звільнення від відбування такого покарання або заміну невідбутої частини цього покарання більш м`яким, а тому є підстава для скасування оспорюваного рішення у частині призначення покарання.
Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата), перевіряючи підстави для відкриття провадження за заявою, виходить з такого.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК установлення неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних норм при вирішенні конкретної справи.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, на яке заявник посилається як на підставу своїх вимог, не констатовано невідповідності Основного Закону тих кримінально-правових норм, що встановлюють довічне позбавлення волі як вид покарання.
Згаданим рішенням визнано неконституційними положення ч.1 ст. 81 і ч.1 ст. 82 КК у зв`язку з неможливістю умовно-дострокового звільнення від відбування цього заходу примусу і заміни невідбутої його частини більш м`яким.
Наведених норм кримінального права суди в оскаржуваних рішеннях не застосовували, адже відповідні питання вирішуються на стадії виконання вироку, а не його постановлення і перегляду.
У п.4.1 рішення Конституційний Суд України зобов`язав Верховну Раду України усунути невідповідність окремих положень КК Основного Закону шляхом запровадження правового механізму, здатного забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
У зазначеному рішенні Конституційного Суду України не поставлено під сумнів конституційність призначення обвинуваченим такого виду покарання, як довічне позбавлення волі.
Таким чином, немає передбачених ч. 3 ст. 459 КПК підстав для здійснення Великою Палатою процедури перегляду судового рішення за виключними обставинами, а доводи заявника про протилежне є неприйнятними.
Крім того, через відсутність правових підстав для перегляду в порядку глави 34 вказаного Кодексу Велика Палата раніше вже відмовляла ОСОБА_1 у відкритті провадження за його заявою (ухвала від 05 жовтня 2021 року).
Попри це, засуджений знову звернувся до Верховного Суду з питання перегляду і скасування на підставі рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021того самого судового рішення, що законом не передбачено.
Отже, у відкритті провадження за зверненням засудженого ОСОБА_1 слід відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду