УХВАЛА
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 646/4741/13-к
провадження № 13-167зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаБританчука В. В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Ткача І.В., Штелик С.П.
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року та ухвали Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 березня 2018 року і
встановила:
вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342, ст. 348 Кримінального кодексу України (далі - КК) з застосуванням положень ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі.
Апеляційний суд Харківської області 03 квітня 2017 року скасував вирок в частині призначеного покарання і постановив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342, ст. 348 КК з застосуванням положень ст. 70 вказаного Кодексу у виді довічного позбавлення волі. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_1 звільнений від призначеного покарання за ч. 2 ст. 342 КК.
Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 березня 2018 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисників Біловчука Д. І. та Смородського О. Г. залишено без задоволення.
В порядку ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України в редакції 1960 року судові рішення щодо ОСОБА_1 змінено, виключено з кваліфікації діяння, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, ознаку складу злочину "перевезення". В тому ж порядку цей вирок змінено: звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 263 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності; зазначено в резолютивній частині, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 342 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК замість п. 3 цієї статті; виключено з вироку рішення про призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК з вказівкою, що він засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного апеляційним судом за ст. 348 КК.
23 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року та ухвали Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 березня 2018 року. Посилаючись на визнання Конституційним Судом України у рішенні № 6-р (ІІ)2021 від 16 вересня 2021 року неконституційними деяких положень ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, засуджений просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Заявник зазначає, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі без подальшої можливості звільнення не відповідає ч. 1 ст. 3, ст. 23, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 63 Конституції України.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата дійшла таких висновків.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) установлення неконституційності окремих положень закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних приписів при вирішенні конкретної справи.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Тому виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.
Крім того, згідно з положеннями розділу VIII КПК зазначені питання вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваних судових рішень.
Таким чином, Велика Палата дійшла висновку, що у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 необхідно відмовити, а заяву з усіма доданими матеріалами - повернути особі, яка їх подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду