ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 347/840/19
провадження № 51-2491км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Рибачук Г.А.,
захисник Ліберман І.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тимченка Олександра Вікторовича в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 березня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090190000131, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася та проживає в АДРЕСА_1 ), засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Тимченко О.В. виклав вимогу про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Свої доводи захисник мотивував тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину за ч.1 ст. 125 КК України, а судовий розгляд вказаного кримінального провадження проведено формально, під час якого не встановлено факту спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, судом було залишено без вирішення клопотання захисника Краснюка В.В. про витребування з Косівського відділення поліції медичної картки стаціонарного хворого потерпілого.
Зазначив, що в обвинувальному акті та рішеннях судів обох інстанцій не зазначено кількості та локалізації ударів, які засуджена нанесла потерпілому. Судами не встановлено доказів того, що саме наслідком дій засудженої було спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
Вказав, що суд залишив поза увагою наявність тривалих неприязних стосунків між засудженою та матір`ю потерпілого, що могло бути причиною обмови ОСОБА_3 потерпілим.
Захисник зазначив, що під час досудового слідства та розгляду справи у суді першої інстанції не було призначено судово-медичну експертизу за результатами слідчого експерименту, а в апеляційній скарзі ставилось питання про визнання недопустимим доказом висновок судово-медичної експертизи № 64, оскільки захиснику не було зрозуміло на підставі яких даних експерт зробив висновок про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень та механізми їх утворення. Також захисник вказав, що в судово-медичному висновку не було вичерпних відповідей на всі поставлені запитання.
Крім того, зазначив, що судом першої інстанції було порушено ст. 371 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а саме те, що текст вироку був виготовлений ще до закінчення судового розгляду, а суд виходив до нарадчої кімнати лише формально, оскільки після виходу до нарадчої кімнати і до початку проголошення вироку минуло близько 40 хвилин.
Захисник звернув увагу на нерозбірливий звук аудіозаписів судових засідань, що суперечить вимогам ч.4 ст. 107 КПК України.
Також наголосив на тому, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки в ухвалі суду не наведено вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, а суд обмежився лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку та загальним формулюванням про доведеність вини засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника Краснюк В.В. залишено без задоволення, а вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року - без зміни.
Як установлено судами, 06 квітня 2019 року приблизно о 16:30 ОСОБА_1 проходячи по АДРЕСА_1, зустріла малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який в цей час рухався велосипедом автодорогою місцевого значення в зустрічному до неї напрямку.
При наближенні до малолітнього ОСОБА_2 між останнім та ОСОБА_1 стався словесний конфлікт на ґрунті тривалих неприязних відносин із його матір`ю ОСОБА_4 . В ході вказаного конфлікту ОСОБА_1, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно штовхнула малолітнього ОСОБА_2 своєю правою рукою в ділянку голови, внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на поверхню автодороги. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 схопила малолітнього ОСОБА_2 за верхній одяг та, всупереч його волі, з використанням фізичної сили, потягнула за приміщення гаража, розташованого поблизу автодороги. Там, діючи умисно, маючи на меті спричинити малолітньому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, утримуючи двома руками за верхній одяг, стала його трусити та нанесла декілька ударів кулаками рук в різні ділянки тіла, внаслідок чого спричинила йому тілесні ушкодження.
Надалі, того ж дня ОСОБА_1, перебуваючи на узбіччі автодороги місцевого значення у с. Великий Рожин, Косівського району, Івано-Франківської області, продовжуючи свої злочинні дії, повторно стала висловлюватись нецензурною лайкою в адресу малолітнього ОСОБА_2, схопила його за верхній одяг, стягнувши з велосипеда, та умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, нанесла йому декілька ударів кулаками рук в різні ділянки тіла.
Своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинила малолітньому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді садна та синця правої вушної раковини, садна лобної ділянки голови, синця в ділянці правої сідниці, які могли бути спричинені як від трьохкратної ударної, ударно-ковзаючої дії твердих тупих предметів, якими могли бути кулаки рук, носки взуття, або інших твердих тупих предметів, які відповідно до висновку експерта Косівського міжрайонного відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.04.2019 за №64 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор заперечив доводам касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Судперевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
Відповідно до ст. 438 КПК України неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.
Висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні та перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності, і є обґрунтованим, який зроблений з дотриманням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як зазначив апеляційний суд, місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, дійшов правильного висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_1 за ст. 125 ч.1 КК України. Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченої, на кваліфікацію її дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду не встановлено, з чим погоджується і суд касаційної інстанції
Доводи касаційної скарги захисника про те, що в обвинувальному акті та рішеннях судів обох інстанцій не зазначено кількості та локалізації ударів, які засуджена нанесла потерпілому та відсутність доказів того, що саме наслідком дій засудженої було спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, є неспроможними з огляду на таке.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1, саме з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно штовхнула своєю правою рукою малолітнього потерпілого в ділянку голови, внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав з велосипеда. Крім того, нанесла декілька ударів потерпілому в різні ділянки тіла та трусила його. Тому, підстав для визнання факту отримання потерпілим тілесних ушкоджень внаслідок необережності дій засудженої - немає. Перебування восьмирічної дитини у шоковому і заляканому стані після безпосередньо інкримінованих подій, внаслідок яких потерпілий не зміг під час слідчого експерименту згадати точну кількість нанесених ударів і їх точну локацію, жодним чином не свідчить про його обмову засудженої, на яку посилається захисник у своїй касаційній скарзі.
Доводи про недопустимість висновків судово-медичної експертизи, як доказу, захисник обґрунтував лише тим, що йому було незрозуміло на підставі яких даних експерт зробив висновок про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень та механізми їх утворення. Проте, у висновку судово-медичної експертизи, який міститься у матеріалах кримінального провадження, описано хто був присутнім під час проведення експертизи та вказаний повний перелік медичної документації, яка використовувалась експертом при проведенні судово-медичної експертизи, у тому числі картка стаціонарного хворого потерпілого № 272, яка згадується у касаційній скарзі.
Відповідно до технічного аудіозапису судового засідання, експерт на вищезазначені питання надав відповідь, а сторона захисту не заперечувала щодо закінчення допиту експерта. Крім того, клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи в судах першої та апеляційної інстанцій заявлено не було.
Доводи захисника про порушення судом першої інстанції ст. 371 КПК України, а саме те, що текст вироку був виготовлений ще до закінчення судового розгляду, а суд виходив до нарадчої кімнати лише формально - є неспроможними.
Відповідно до статей 367, 371, 418 КПК передбачено порядок ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті.
Вказані норми закону не містять заборони суддям готуватися до судового засідання, а саме вивчати матеріали провадження та готувати один чи кілька альтернативних проектів судового рішення до початку судового засідання, при цьому, суд не має часових обмежень щодо перебування суддів у нарадчій кімнаті, а тому відсутні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року (справа № 285/3516/17,провадження № 51-999км19) та постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року (справа № 711/798/18, провадження № 51-1352км19).
Щодо нерозбірливого звуку аудіозапису судового засідання від 11 грудня 2020 року, то слід зазначити таке.
Частиною 4 ст. 107 КПК України передбачено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим, крім випадків, визначених у цій нормі (у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб).
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, є однією з підстав, за наявності якої судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню унаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі ст. 412 КПК України невід`ємною властивістю поняття "істотність порушення вимог кримінального процесуального закону" є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що на технічному носії інформації є звукозапис судового засідання у суді першої інстанції від 11 грудня 2020 року, який місцями погано прослуховується.
Відповідно до вимог ст. 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися у протоколі, на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, а також у журналі судового засідання.
У матеріалах кримінального провадження є журнал судового засідання від 11 грудня 2020 року, в якому зазначені всі відомості про найменування та склад суду, реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників, дата і час початку та закінчення судового засідання, час, номер та найменування процесуальної дії, що проводилися під час судового засідання. Вказаний журнал підписаний секретарем судового засідання. Таким чином, фіксування судового засідання відбулося, тому немає підстав стверджувати про порушення вимог ч.4 ст. 107 КПК України.
На переконання колегії суддів, погана якість запису в деяких місцях окремого судового засідання не дорівнює порушенню, передбаченому п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, яке є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Суд не виключає, що за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на цю обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення. У цій справі сторона захисту ні в касаційній скарзі, ні під час касаційного розгляду не вказала, яким чином погана якість технічного запису судового засідання від 11 грудня 2020 року вплинула на законність і обґрунтованість судових рішень та вирішення справи по суті.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Судові рішення цим вимогам відповідають.
З огляду на викладене допущення судами істотного порушення вимог кримінального процесуального законупід час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
Інших доводів, які б свідчили про істотне порушення норм кримінального процесуального законодавства, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне, обґрунтоване, судове рішення та давали б підстави призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанціїзахисником у касаційній скарзі не наведено.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України.
Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд