Постанова
25 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 1527/1-98/11
провадження № 51-2674 ск 21
Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Єремейчук С. В., розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції - Занька Ярослава Аркадійовича на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4,
встановив:
У касаційній скарзі прокурора порушується питання про перевірку вказаних судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.
Проте наведених вимог процесуального закону прокурором не дотримано.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року прохання у касаційній скарзі має бути викладено з урахуванням вимог ст. 396 КПК 1960 року, тобто таким чином, щоб суд касаційної інстанції міг прийняти одне із рішень відповідно до вказаної норми Закону.
Частиною 1 ст. 396 КПК 1960 року передбачено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне із таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу.
Однак, зазначені в касаційній скарзі вимоги прокурора не узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону та містять суттєві суперечності. Як убачається з її змісту прокурором зазначено, що вона подана на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, в її тексті прокурором обґрунтовується незаконність рішення суду першої інстанції та апеляційного суду та він вважає, що дані рішення підлягають скасуванню, проте в прохальній частині скарги прокурор висловлює думку лише про скасування ухвали Одеського апеляційного суду від 01 березня 2021 року та призначення нового розгляду кримінальної справи у суді першої інстанції.
Також вказане прохання суперечить положенням ч. 1 ст. 396 КПК 1960 року, оскільки порушуючи питання про скасування ухвали апеляційного суду, касаційний суд, у разі скасування вказаного рішення, може призначити лише новий апеляційний розгляд, а не новий судовий розгляд, про що просить прокурор в прохальній частині своєї касаційної скарги. Вказане позбавляє можливості встановити дійсну позицію прокурора за наслідками розгляду його касаційної скарги.
Також прокурору слід звернути увагу на те, що прохальна частина його касаційної скарги викладена відповідно до термінології ст. 436 Кримінального процесуального кодексу України 2012 року.
Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.
У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня отримання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК, суддя