Постанова
іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 728/2017/20
провадження № 51-2700км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Дехтярук О. К.,
захисника Мироненка С. В.,
потерпілої ОСОБА_1,
представника
потерпілої Жука Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Мироненка С. В. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 21 травня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020275070000049, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Фастів Київської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості немає,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статей 75, 76, 104 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду 1 серпня 2020 року приблизно о 23:30 ОСОБА_2, знаходячись неподалік поліклінічного відділення КНП "Бахмацька ЦРЛ" (вул. Соборності, 66 у м. Бахмач), на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння, умисно завдав одного удару кулаком в ліву половину обличчя ОСОБА_3, котрий стояв на тротуарі, від якого останній впав спиною на асфальтобетонне покриття проїжджої частини вулиці та вдарився правою тьмяно-потиличною ділянкою голови об поверхню, в наслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 у відділенні лікарні настала його смерть.
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, частково задовольнив апеляційні скарги потерпілої та її представника, вирок суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням. На думку захисника, суд апеляційної інстанції не врахував ряд обставин, що пом`якшують покарання та дійшов необґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого лише за умови його ізоляції від суспільства.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілої зазначає про необхідність залишення скарги без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор, потерпіла та її представник заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 119 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Так, санкцією ч. 1 ст. 119 КК передбачено покарання за вчинення вбивства через необережність. Відповідно до ст. 3 Конституції України життя людини - є найвищою соціальною цінністю.
Згідно з вимогами ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Визначені ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якого є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Апеляційний суд, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити ОСОБА_2, погодився із судом першої інстанції, який відповідно до вимог статей 65-67, 103 КК врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, дані про особу винного, котрий раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наявність обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім), відсутність обставин, що його обтяжують, а також враховано досудову доповідь органу пробації, молодий вік засудженого, стан його здоров`я, матеріальний та сімейний стан, умови життя і виховання, вплив дорослих, рівень розвитку й інші особливості особи неповнолітнього.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням місцевого суду про призначення ОСОБА_2 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 119 КК, у виді позбавлення волі.
Таким чином, всі обставини, на які посилається захисник в касаційній скарзі, було враховано судом при призначенні ОСОБА_2 покарання.
Разом із тим, суд зазначив про необґрунтованість звільнення судом першої інстанції засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, оскільки цей суд належним чином не врахував характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також наслідки, які настали від протиправних дій ОСОБА_2 у виді смерті людини, що підвищує суспільну небезпеку скоєного.
Крім того, судом не в повній мірі враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, поведінку засудженого до та під час його вчинення, а також позицію потерпілої, котра наполягала на суворій мірі покарання.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 75 КК, та про необхідність призначення останньому покарання, яке слід відбувати реально, при цьому зазначив, що воно буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується й колегія суддів.
Покарання, обране апеляційним судом відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_2 .
Твердження захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції, а саме визнання обставинною, що обтяжує покарання (тяжкі наслідки, завдані злочином), є безпідставними, оскільки з вироку вбачається, що при призначенні покарання судом не було визнано жодної обставини, що його обтяжує.
Враховуючи наведене, переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного покарання за вироком апеляційного суду, а також свідчили про можливість виправлення засудженого ОСОБА_2 без відбування покарання у виді позбавлення волі за матеріалами провадження не встановлено та в касаційній скарзі захисника не наведено.
Вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено, а тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд