Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 539/2692/17
провадження № 61-11091св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, виконавчий комітет Лубенської міської ради, відділ Держгеокадастру в Лубенському районі,
третя особа - Реєстраційна служба Лубенського міськрайонного управління юстиції,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Реєстраційна служба Лубенського міськрайонного управління юстиції,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2019 року в складі судді Іващенка Ю. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 червня 2020 року в складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Одринської Т. В., Пікуль В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Лубенської міської ради, відділу Держгеокадастру в Лубенському районі та просила:
- визнати недійсною і скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, за № 15271537, проведену 06 липня 2016 року виконавчим комітетом Лубенської міської ради на ім`я ОСОБА_2 ;
- визнати недійсною і скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 - в, кадастровий номер 5310700000:07:029:0003, на ім`я ОСОБА_2 ;
- провести реальний розподіл жилого будинку АДРЕСА_1, виділивши їй 1/2 частину вказаного жилого будинку з господарськими спорудами, визнати за нею право власності на цю частину та провести державну реєстрацію цієї частини жилого будинку на її ім`я;
- провести реальний розподіл земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виділивши їй 1/2 частину вказаної земельної ділянки, визнати за нею право власності на цю частину та провести державну реєстрацію цієї частини земельної ділянки на її ім`я.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28 липня 1974 року вона уклала з відповідачем шлюб, у період перебування в якому вони вирішили побудувати будинок. За заявою відповідача на підставі рішення Лубенської міської ради йому була виділена земельна ділянка площею 0,0486 га для будівництва житлового будинку, будівництво якого вони розпочали у 1984 році. Вказана земельна ділянка у 2011 році була приватизована на імʼя відповідача.
До 1990 року вони побудували: житловий будинок А-1, літню кухню Б, погріб під літньою кухнею, гараж Г, убиральню Д, вигрібну яму №3, огорожу №1, відмостку 1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вартість всього житлового будинку з господарськими спорудами складає 128 592 грн. 06 липня 2016 року була проведена державна реєстрація права власності на житловий будинок на ім`я відповідача.
Після розірвання шлюбу в липні 2016 року вони з відповідачем не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна, тому ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив визнати за ним право особистої приватної власності на 1/3 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги мотивував тим, що 28 липня 1984 року уклав з ОСОБА_1 шлюб. 11 квітня 1984 року йому було виділено земельну ділянку площею 0,0486 га для будівництва житлового будинку. У 1985 році він розпочав будівництво житлового будинку, яке було завершено у 1988 році. Частина грошових коштів, які були вкладені в будівництво, були його особистою власністю, оскільки ще до реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 він почав придбавати будівельні матеріали, які в подальшому були використані для будівництва спірного будинку.
16 липня 1985 року він уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, за умовами якого продав будинок, який успадкував після смерті батька ОСОБА_5, за 2500 карбованців, які в подальшому були витрачені на будівництво спірного будинку.
Оскільки 1/3 частина будинку була побудована за його особисті кошти, лише 2/3 частини жилого будинку підлягають поділу як спільне майно подружжя.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_2 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Проведено реальний розподіл житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_1 квартиру №1 (червоний колір в додатку №4 до висновку експертизи №504/505/506/507 від 31 травня 2018 року згідно варіанту № 1 розподілу житлового будинку і надвірних будівель), а саме:
в житловому будинку літ "А-1": коридор 1-1 площею 6,0 кв. м; частину кімнати 1-4 площею 5,9 кв. м; кімнату 1-5 площею 12,4 кв. м;санвузол 1-6 площею 5,3 кв. м; кухню 1-7 площею 12,6 кв. м; загальна площа приміщень 42,2 кв. м, що на 0,65 кв. м менше 1/2 ідеальної частини;
по господарським будівлям і спорудам (додаток №5 до висновку експертизи №504/505/506/507 від 31 травня 2018 року згідно варіанту №1 розподілу житлового будинку і надвірних будівель): літню кухню літ. "Б"; погріб під літ. "Б"; частину огорожі №2;вигрібну яму №3; частину відмостки І; що по житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами становить 12/25 частини та визнано за нею право власності на цю частину домоволодіння.
Проведено реальний розподіл житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_2 квартиру №2 (блакитний колір в додатку №4 до висновку експертизи №504/505/506/507 від 31 травня 2018 року згідно варіанту №1 розподілу житлового будинку і надвірних будівель), а саме :
в житловому будинку літ "А-1": передню 1-2 площею 13,6 кв. м; кімнату 1-3 площею 12,1 кв. м; частину кімнати 1-4 площею 17,8 кв. м; загальна площа приміщень 43,5 кв. м, що на 0,65 кв. м більше 1/2 ідеальної частини;
по господарським будівлям і спорудам (додаток №5 до висновку експертизи №504/505/506/507 від 31 травня 2018 року згідно варіанту №1 розподілу житлового будинку і надвірних будівель), а саме: гараж літ. "Г"; вбиральню літ. "Д"; огорожу (ворота з хвірткою) №1;частину огорожі №2; частину відмостки І, що по житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами становить 13/25 частини та визнано за ним право власності на цю частину домоволодіння.
Зобов`язано власника квартири № 1 ОСОБА_1 : пробити дверний отвір з приміщення 1-7 в приміщення кімнати 1-5, з приміщення 1-5 в приміщення кімнати 1-6 з подальшим встановленням дверних блоків; замурувати дверний отвір з приміщення 1-2 в приміщення 1-5, з приміщення 1-2 в приміщення 1-4, з приміщення 1-7 в приміщення 1-6, з приміщення 1-1 в приміщення 1-5; перенести перегородку між приміщенням 1-5 та приміщенням 1-4 на 1,3 м в бік приміщення 1-4.
Зобов`язано власника квартири №2 ОСОБА_2 : улаштувати перегородку в приміщенні 1-3, переобладнавши його таким чином, щоб утворилися приміщення: коридор площею 8,3 кв. м, санвузол площею 3,8 кв. м.
Зобов`язано власника квартири № 2 ОСОБА_2 влаштувати сходи на горищний простір своєї частини будинку в віконному отворі зі сторони вулиці.
Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуватися горищем над своєю частиною квартири.
Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обладнати квартири № 1 та № 2 відповідно самостійними системами газопостачання, електропостачання, водопостачання, каналізації.
Зовнішні мережі газопостачання залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 044 грн в рахунок компенсації різниці вартості часток при поділі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Проведено реальний розподіл земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0486 га за адресою: АДРЕСА_1 - в, виділено ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 243 кв. м (додаток №5 до висновку експертизи №504/505/506/507 від 31 травня 2018 року згідно варіанту №1 розподілу земельної ділянки) та визнано за нею право власності на цю частину земельної ділянки.
Перша земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що виділяється ОСОБА_1, проходить по точкам "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Є", "Ж", "З", "І", "Ї", "Й", "К", "Л", "А".
Друга земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що виділяється ОСОБА_1, проходить по точкам "Р", "П", "О", "Н", "М", "Р".
На земельній ділянці для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що виділяється ОСОБА_1, площею 10,8 кв. м., шириною 1 м та яка проходить по точках "Б", "В", "Д", "Ф", "У", встановлено безстроковий та безоплатний земельний сервітут та надано на ній ОСОБА_2 право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.
Проведено реальний розподіл земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0486 га за адресою: АДРЕСА_1 - в,виділено ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 243 кв. м (додаток №5 до висновку експертизи №504/505/506/507 від 31 травня 2018 року згідно варіанту № 1 розподілу земельної ділянки) та визнано за ним право власності на цю частину земельної ділянки.
Земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що виділяється ОСОБА_2, проходить по точкам "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Є", "Ж", "З", "І", "Ї", "Й", "К", "Л", "М", "Н", "О", "П", "Р", "А".
На земельній ділянці для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що виділяється ОСОБА_2, площею 9,0 кв. м, шириною 1 м та яка проходить по точках "С", "Ж", "И", "Т" встановлено безстроковий та безоплатний земельний сервітут та надано на ній ОСОБА_1 право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лубенської міської ради, відділу Держгеокадастру в Лубенському районі відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить по 1/2 частині спірного житлового будинку з господарськими спорудами та по 1/2 частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням наведеного наявні підстави для проведення розподілу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами згідно першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки він не надав суду належних та допустимих доказів того, що при будівництві спірного будинку використовувались будівельні матеріали, придбані за його особисті кошти, отримані від продажу батьківського будинку, тому відсутні підстави для відступу від принципу рівності часток подружжя.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 червня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилалася на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначав, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 381/2650/16-ц, від 01 серпня 2018 року в справі № 355/922/15-ц, від 18 червня 2018 року в справі № 711/5108/17.
Окрім того оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначав, що відповідно до статті 152 ЖК Української РСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення обʼєкта в експлуатацію не потребується.
Однак у випадку необхідності перепланувань чи виконання інших будівельних робіт необхідно звернутися до Державної архітектурної будівельної інспекції та зареєструвати повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Усі прибудови (в тому числі другий вхід у будинок) є будівельними роботами, тому без реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт не дозволяється створювати фактично відокремлені приміщення з власним входом.
ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що вона зверталася до Державної архітектурної будівельної інспекції та зареєструвала повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Оскільки висновком експертизи роботи з перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів визначені як умова поділу житлового будинку, однак вони передбачають втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування, суди повинні були перевірити, чи отримували сторони дозвільні документи на виконання таких робіт.
В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження того, що він продав будинок, який отримав у спадщину після смерті батька, та витратив кошти від продажу будинку, які є його особистою власністю, на побудову спірної нерухомості. Таким чином, в судів були наявні правові підстави для визнання за ним права особистої приватної власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.
23 листопада 2020 року справа № 539/2692/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.