Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 937/4511/20
провадження № 61-630св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у складі судді Горбачової Ю. В., від 15 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів:
Гончар М. С., Кочеткової І. В., Подліянової Г. С. від 16 грудня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг,
у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 23 грудня 2010 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитному ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та Банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві.
ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 136 108,86 грн, яка складається з: 5 895,64 грн - заборгованість за кредитом, 130 213,22 грн - заборгованість по процентам за період з 23 грудня 2010 року по 31 жовтня 2018 року. Просив суд: стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 136 108,86 грн та судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, позов акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 грудня 2010 року у розмірі 5 895,64 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов у частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані
ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк"
не повернуті, а тому вимоги банку про стягнення в примусовому порядку
з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5 895,64 грн підлягають задоволенню.
Відмовляючи в позові в частині стягнення процентів, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що не доведено наявність договірних відносин з відповідачем, зокрема щодо розміру процентів, порядку користування кредитними коштами тощо, а тому в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови
у задоволенні позову та ухвалити нове про задоволення позовних вимог
у повному обсязі.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
10 лютого 2021 року справа надійшла до суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанції ухвалили рішення, в яких порушили норми матеріального
та процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанції
є несправедливими, оскільки ОСОБА_1 при оформленні кредиту підписувала не лише анкету-заяву, а й довідку щодо сплати процентів. Отже, ОСОБА_1 була ознайомлена з відсотковою ставкою за користування кредитом, типом кредитної лінії, пільговим періодом, розміром та строком внесення щомісячних платежів, розміром комісії за зняття готівки, умовами щодо сплати пені та штрафу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України (дала - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048
ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055
ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір,
в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк"
з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву-анкету б/н від 23 грудня 2010 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитному ліміту на картковий рахунок.
Анкета-заява, яка була підписана ОСОБА_1, є стандартним бланком, який не містить відомостей про розмір процентів, порядку користування кредитними коштами, а "Умови та правила надання банківських послуг
в ПриватБанку" не містять підпису відповідача.
Згідно розрахунку Банку станом на 31 березня 2020 року утворилася заборгованість - 136 108,86 грн, яка складається з: 5 895,64 грн - заборгованість за кредитом: 130 213,22 грн - заборгованість по процентам за період з 23 грудня 2010 року по 31 жовтня 2018 року.
Суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що за договором від 23 грудня 2010 року № б/н (анкета-заява) мається невиконання грошового зобов`язання, тому позовні вимоги в частині стягнення
5 895,64 грн заборгованості по тілу кредита підлягають задоволенню.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства)
та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами
в самому договорі).
У анкеті-заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови договору про розмір процентів за користування кредитом.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника ОСОБА_1 від 23 грудня 2010 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно зазначив, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг
з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису ОСОБА_1, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг
з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася
і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження
№ 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли правильного висновку, що
з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так
і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду України від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження 14-131цс19).
Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника у касаційній скарзі, що
ОСОБА_1 при отриманні кредиту також підписала довідку, в якій вказана базова відсоткова ставка за користування кредитом, оскільки
у матеріалах справи така довідка відсутня.
Інші доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду