Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 759/23652/19
провадження № 61-10953св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року у складі судді
Горбенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про вселення у жиле приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що вони та відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням справами Національної академії наук України від 06 травня 1995 року, згідно
з розпорядження № 812 (по 1/4 частини).
Зазначали, що постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року визначено порядок користування цією квартирою та виділено
в користування позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
З метою виконання вказаного судового рішення вони неодноразово зверталися до відповідача з проханням надати доступ до квартири та можливість зайняти визначені судом кімнати, проте відповідач ухиляється від виконання постанови Київського апеляційного суду з посиланням на його відсутність у місті Києві або зайнятість.
31 серпня 2019 року під час відвідування спірної квартири ОСОБА_2 із її представником двері квартири відчинила незнайома жінка, до квартири не пустила, посилаючись на відсутність відповідача. Після звернення до працівників поліції із заявою, було зафіксовано факт відсутності доступу до квартири та наявності в квартирі сторонньої особи.
Вважають, що такими діями відповідач чинить їм перешкоди щодо користування житловим приміщенням.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд вселити їх у квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня
2021 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Вселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі
є співвласниками частини квартири та мають право користування житловим приміщенням та право проживання в ньому, оскільки відповідач чинить їм перешкоди у користуванні їх власністю, суд вважав, що позовні вимоги про вселення позивачів до квартири
АДРЕСА_1, є обґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня
2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня
2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що позивачі є співвласниками спірного житла, постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 759/14208/16-ц визначено порядок користування спірною квартирою та виділено
в користування ОСОБА_1, ОСОБА_2 кімнату площею
17,6 кв. м, в користування ОСОБА_3 - кімнату площею
11,8 кв. м, в користування ОСОБА_4 - кімнату площею 12,1 кв. м у цій квартирі та те, що відповідач перешкоджає в користуванні власністю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Вважає, що довідка Святошинського УП ГУНП в м. Києві є неналежним
і допустимим доказом, оскільки не підтверджує, що відповідач перешкоджає позивачам у користуванні спірною квартирою.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у постановах Верховного Суду від 12 вересня
2018 року у справі № 654/761/15-ц (провадження № 61-3963св18),
від 03 березня 2020 року у справі № 748/2803/16-ц (провадження
№ 61-41895св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням справами Національної академії наук України 06 травня
1995 року згідно з розпорядженням № 812, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири
АДРЕСА_1, по 1/4 частини кожен (а.с. 10).
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року (справа № 759/14208/16-ц) апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_6, задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня
2018 року скасовано та прийнято постанову.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування майном задоволено частково.
Встановлено порядок користування квартирою
АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користування кімнату на схемі технічного паспорта № 3 площею 17,6 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_3 в користування кімнату на схемі технічного паспорта № 6 площею 11,8 кв. м у квартирі
АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_4 в користування кімнату на схемі технічногопаспорта№ 4 площею12,1 кв. м. у квартирі
АДРЕСА_1 .
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_3,
ОСОБА_2, ОСОБА_4 кухню площею 8,1 кв. м, ванну кімнату площею 3,0 кв. м, вбиральню площею 1,3 кв. м та коридор площею 18,7 кв. м
у квартирі АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідно до довідки Святошинського УП ГУНП в м. Києві "31 серпня
2019 року до чергової частини надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що за адресою: АДРЕСА_2, заявницю не пускають в квартиру невідомі особи, зі слів даних осіб їх у квартиру впустив інший власник квартири. В ході перевірки було здійснено вихід за вищевказаною адресою та виявлено заявницю, в якої на руках було рішення суду про користування майном. Піднявшись до квартири було зафіксовано факт не відкриття дверей особою, яка знаходилась в даній квартирі"
(а.с. 7).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК України.
Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду
від 27 листопада 2018 року (справа № 759/14208/16-ц) апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_6, задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня
2018 року скасовано та прийнято постанову.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування майном задоволено частково.
Встановлено порядок користування квартирою
АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користування кімнату на схемі технічного паспорта № 3 площею 17,6 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_8 в користування кімнату на схемі технічного паспорта № 6 площею 11,8 кв. м у квартирі
АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_4 в користування кімнату на схемі технічногопаспорта№ 4 площею12,1 кв. м. у квартирі
АДРЕСА_1 .
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_2, ОСОБА_4 кухню площею 8,1 кв. м, ванну кімнату площею 3,0 кв. м, вбиральню площею 1,3 кв. м та коридор площею 18,7 кв. м
у квартирі АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідно до довідки Святошинського УП ГУНП в м. Києві "31 серпня
2019 року до чергової частини надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що за адресою: АДРЕСА_2, заявницю не пускають в квартиру невідомі особи, зі слів даних осіб їх у квартиру впустив інший власник квартири. В ході перевірки було здійснено вихід за вищевказаною адресою та виявлено заявницю, в якої на руках було рішення суду про користування майном. Піднявшись до квартири було зафіксовано факт не відкриття дверей особою, яка знаходилась в даній квартирі"
(а.с. 7).
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 317, 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.
Встановивши, що позивачі є співвласниками спірного житла, а постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі
№ 759/14208/16-ц визначено порядок користування спірною квартирою
та виділено в користування ОСОБА_1, ОСОБА_2 кімнату площею 17,6 кв. м, в користування ОСОБА_3 - кімнату площею 11,8 кв. м,
в користування ОСОБА_4 - кімнату площею 12,1 кв. м в цій квартирі та те, що відповідач перешкоджає в користуванні власністю, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення у жиле приміщення.
Також суди попередніх інстанцій правильно вважали, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні власністю та заперечення відповідача про його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.
Відповідно до протоколу судового засідання від 03 червня 2021 року
у судовому засіданні під час
Доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи (а.с. 87-88, 128-129).
З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного
у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі
№ 654/761/15-ц (провадження № 61-3963св18), від 03 березня 2020 року
у справі № 748/2803/16-ц (провадження № 61-41895св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені інші фактичні обставини.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.