Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 369/7403/17
провадження № 61-13355св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2020 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мостової Г. І., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10 серпня 2013 року вона позичила ОСОБА_2 250 000,00 доларів США, що на день звернення до суду із вказаним позовом еквівалентно 6 493 002,00 грн, а останній зобов`язався повернути борг не пізніше 08 серпня 2014 року. Вказане підтверджується письмовою розпискою, складеною ОСОБА_2 у цей самий день.
У визначений у розписці строк ОСОБА_2 борг не повернув, на її прохання зробити це добровільно не реагував.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 6 493 003,00 грн і вирішити питання понесених нею судових витрат.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
26 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 6 493 002,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
26 вересня 2017 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 22 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року скасовано. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 10 серпня 2013 року
6 222 700,00 грн боргу, що еквівалентно 250 000,00 доларів США. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 отриманий у позику від відповідача борг у визначений строк позивачу не повернув. Проте сума, яка підлягає сплаті за зобов`язанням, повинна визначатися у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на 05 березня 2020 року і становить 6 222 700,00 грн, а не у розмірі, заявленому позивачем.
Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами факт того, що він не отримував грошові кошти і не видавав боргової розписки. При цьому районний суд надав критичну оцінку висновку експерта щодо проведення почеркознавчої експертизи від 30 листопада 2018 року № 332/11/2018, складеного експертом товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-дослідна служба України" (далі - ТОВ "Експертно-дослідна служба України") на запит представника Іванова С. В. про те, що підпис в електрофотокопії розписки йому не належить, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Експертно-дослідна служба України" відноситься до державних спеціалізованих установ, якими здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних експертиз (стаття 7 Закону України "Про судову експертизу").
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Демченка І. П., задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 05 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що зміст ксерокопії надрукованої розписки, яка знаходиться у матеріалах справи, не містить відомостей про передачу позивачем грошових коштів та отримання їх відповідачем, а позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що підтверджують факт передачі грошових коштів відповідачу. При цьому зазначені у розписці відомості не свідчать про укладення між сторонами договору позики, оригінал розписки відсутній, а те, що районний суд оглядав оригінал розписки саме по собі не підтверджує факт її підписання ОСОБА_2 .
Апеляційний суд вказав, що саме після призначення судом апеляційної інстанції
08 липня 2020 року судової почеркознавчої та технічної експертизи документа, позивачка 31 серпня 2020 року повідомила суд, що оригінал розписки було викрадено 09 червня 2020 року, але надала висновок № 14918 за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження, складеного 09 червня
2020 року спеціалістом товариства з обмеженою відповідальністю "Київський експертно-дослідний центр" (далі - ТОВ "Київський експертно-дослідний центр") про те, що підпис у розписці належить ОСОБА_2 . При цьому у судовому засіданні 08 липня 2020 року сторона позивача не повідомляла суд про факт викрадення розписки, а кримінальне провадження № 120201101400034 за вказаним фактом закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо оцінки експертного висновку від 30 листопада 2018 року
№ 332/11/2018, оскільки він відповідає вимогам закону. Розподіл судових витрат між сторонами здійснено апеляційним судом з урахуванням статей 137, 141 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції поклав в основу свого судового рішення висновок експерта ТОВ "Експертно-дослідної служби України" Панчошнік І. З. від 30 листопада 2018 року
№ 332/11/2018 щодо проведення почеркознавчої експертизи за заявою
Демченка І. П. (представник відповідача), де вказано, що підпис від імені ОСОБА_2, електрографічне зображення якого міститься у графі:
" ОСОБА_5" в електрофотокопії розписки від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 на суму 250 000 доларів США від 10 серпня
2013 року, виконано не ОСОБА_2, а іншою особою, з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що експертиза проводилася по електрофотокопії розписки, хоча усупереч собі послався на лист директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22 вересня
2020 року про те, що проведення вказаних в ухвалі суду експертиз можливо лише на підставі оригіналів документів.
Отже, апеляційний суд не надав належної правової оцінки наданим позивачем доказам, не мотивувавпідстав їх відхилення й зазначене свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Повторний розгляд справи
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Демченка І. П., діючого в інтересах ОСОБА_2, залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу адвоката Демченка І. П., діючого в інтересах
ОСОБА_2, без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
06 серпня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга, мотивована тим, що відповідач протягом всього часу розгляду справи категорично заперечував факт отримання грошових коштів, складання чи підписання письмового документу у формі розписки, а також і сам факт знайомства із позивачем. Стороною відповідача було надано повне обґрунтування не можливості прийняття висновку спеціаліста до уваги під час прийняття рішення у справі. Наданий стороною позивача висновок не є належним доказом у справі та не міг бути прийнятим судом до уваги. ОСОБА_6, станом на дату складання висновку, не мала відповідної кваліфікації щодо дослідження почерку і підписів у криміналістичних експертизах, до яких відноситься почеркознавча. Позивач свідомо надала до суду неповний висновок, не зазначаючи мотивів та підстав виключення окремих сторінок висновку, що не дає можливості визначити, який саме документ досліджував спеціаліст. Заявник вказує на порушення порядку складання висновку та наданих для порівняння зрізків. Судом не надано оцінки тому, що відомостей про безпосередню передачу коштів від позивача та отримання таких коштів відповідачем розписка не містить.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року в справі № 160/7887/18, постанові Верховного Суду від 08 липня
2019 року в справі № 524/4946/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
10 вересня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
16 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.