Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 521/9099/19
провадження № 61-15274св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області, Державна установа "Одеська виправна колонія (14)",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову Одеського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
Короткий зміст вимог заяви
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України у повнолітньому віці станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області, Державна установа "Одеська виправна колонія (14)". Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є уродженцем смт. Бородіне Тарутинського району Одеської області, паспортний документ СРСР своєчасно не отримав, разом з тим не отримав і паспорт громадянина України, в зв`язку з чим на теперішній час не має документів, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство. Документи, які відповідно до законодавства мають бути надані до міграційної служби для здійснення процедури підтвердження громадянства та отримання паспорту у нього відсутні.
Станом на 1991 рік проживав разом з батьками у селі Нова Шибка Фрунзівського (Захарівського) району Одеської області, що підтверджується довідкою Карабанівської сільської ради від 29 березня 2019 року № 402.
У зв`язку з наведеним просив заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у повнолітньому віці на території України станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.
Суд першої інстанції виходив з доведеності факту проживання ОСОБА_1 на території України у повнолітньому віці станом на 1991 рік. Факт його проживання на території України за станом на 1991 рік підтверджується, зокрема, довідкою Карабанівської сільської ради від 29 березня 2019 року № 402.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області задоволено.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 на підтвердження факту постійного проживання на території України у повнолітньому віці станом на 1991 рік, у тому числі за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року, надав суду довідки. Зокрема, згідно з довідкою Карабанівської сільської ради від 29 березня 2019 року № 402 ОСОБА_3 у період із 1986-1990 та 1991-1995 роки проживав у селі Нова Шибка Фрунзівського (Захарівського) району Одеської області без зазначення конкретної адреси. Разом з тим заявник на підтвердження цього факту не надав копії погосподарської книги із зазначенням конкретної адресної реєстрації заявника. Відповідно до довідки Військового комісару Захарівського РТЦ комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу в Збройний Силах із 24 грудня 1988 року до 28 листопада 1990 року, однак ця довідка не містить інформації про місцепроходження служби заявником. Наведене свідчить про те, що ці довідки не є належними доказами у розумінні статей 76-80 ЦПК України, а тому у задоволенні вимог ОСОБА_3 належить відмовити за недоведеністю.
Аргументи учасників справи
Зміст та доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що:
- у постанові апеляційний суд вказав, що надані заявником довідки не містять зазначеної адреси проживання, а також ним не надано копії погосподарської книги, у якій містяться відомості про його місце реєстрації. Однак суд апеляційної інстанції не врахував, що заява розглядалася у порядку письмового провадження та відповідно до статті 294 ЦПК України суд може за власною ініціативою з метою з`ясування обставин справи витребувати необхідні докази;
- надані ним довідки про те, що у період із 1986-1990 роки та з 1991-1995 роки проживав у селі Нова Шибка, є належними доказами. Апеляційний суд не звернув уваги на відсутність відомостей про те, що коли-небудь мав місце поділ села Нова Шибка на вулиці з присвоєнням номерів будівель;
- апеляційний розгляд справи відбувся без заінтересованої особи ДУ "Одеська виправна колонія (№ 14)", оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу, не вказала її у скарзі.
Зміст відзиву
У грудні 2020 року до Верховного Суду від ГУ ДМС України в Одеській області надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 без задоволення, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту проживання на території України за недоведеністю цієї обставини. Представник ГУ МВС України в Одеській області наголошує на тому, що заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, тобто не використав усі можливості для набуття статусу громадянина України, а тому звернення до суду з цією заявою є передчасним.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року справу призначено досудового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 листопада 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції:
- в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 358/608/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);
- розглянув справу за відсутності заінтересованої особи - державної установи "Одеська виправна колонія (№ 14)", належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).