Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 760/10469/20
провадження № 61-5975св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бора", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайтона груп",
третя особа - Київська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року
в складі судді Усатової І. А. та постанову Київського апеляційного суду від
04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бора" (далі -
ТОВ "Бора"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайтона груп"
(далі - ТОВ "Дайтона груп"), третя особа - Київська міська рада, про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки.
На обґрунтування позовних вимог зазначали, що без будь-яких законних підстав і повноважень, за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки - Київської міської ради, Київський міський голова Черновецький Л. M. самовільно і одноосібно 17 січня 2012 року уклав із ТОВ "Бора" договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:2013:0038 площею 27 873,00 кв. м строком на 10 років, який зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. 17 січня 2012 року за № 24.
Позивачі вказували, що зазначений договір оренди земельної ділянки, який укладений з метою незаконного використання об`єкта права власності Українського народу - землі як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.
06 червня 2018 року між ТОВ "Бора" та ТОВ "Дайтона груп" укладено договір суборенди вказаної земельної до 16 січня 2022 року для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом. 13 серпня 2018 року між ТОВ "Бора" та ТОВ "Дайтона груп" укладено договір про внесення змін до договору суборенди земельної ділянки
Наголошували, що оскаржуваний договір суборенди земельної ділянки укладений незаконно, оскільки нікчемний договір оренди земельної ділянки, укладений між Київським міським головою Черновецьким Л. М. і ТОВ "Бора" не може бути підставою для виникнення будь-яких прав та обов`язків. Договір суборенди може укладатись на підставі дійсного договору оренди і він
є похідним від останнього.
Позивачі зазначали, що вказаний договір суборенди земельної ділянки, укладений на підставі нікчемного правочину, є підставою для будівництва ТОВ "Дайтона груп" житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом на вул. Миколи Амосова у м. Києві, зокрема, на узвозі Протасів Яр (зоні охоронюваного ландшафту). Це матиме наслідком знищення пам`ятки культурної спадщини та спотворить історичний ареал міста Києва у цьому місці, а позивачі втратять можливість реалізації своїх культурно-естетичних потреб. Тобто, оскаржуваний договір суборенди земельної ділянки безпосередньо порушує права та охоронювані законом інтереси позивачів. Крім того, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом зі своїми сім`ями проживають за адресою: АДРЕСА_1 та
АДРЕСА_2 відповідно, тобто в безпосередній близькості до земельної ділянки, яка передана в суборенду та є зоною охоронюваного ландшафту.
З огляду на викладене ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:213:0038, площею 27 873,00 кв. м строком до 16 січня 2022 року для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, укладений 06 червня 2018 року між ТОВ "Бора" та ТОВ "Дайтона груп" (із змінами, внесеними договором від 13 серпня 2018 року).
Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12 травня
2020 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).
У вересні 2020 року представник ТОВ "Дайтона груп" подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що цей спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, провадження у справі закрито.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що цей спір належить до юрисдикції господарського суду, враховуючи обґрунтування позову щодо визнання недійсним саме договору суборенди земельної ділянки від 06 червня 2018 року як похідного від договору оренди; юридичний статус суб`єктів (сторін) договору суборенди земельної ділянки від 06 червня
2018 року; господарські відносини між сторонами договору суборенди земельної ділянки від 06 червня 2018 року; норми ГПК України та усталену судову практику.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вказав, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Спірна земельна ділянка була передана в оренду Київською міською радою
ТОВ "Бора", яке уклало договір суборенди земельної ділянки із ТОВ "Дайтона Груп" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу. Таким чином, на переконання апеляційного суду, оскільки спір у цій справі виник щодо правочину (договору суборенди) у господарській діяльності, сторонами якого є юридичні особи, то в даному випадку склад учасників справи - сторін у справі (позивач фізична особа або фізична особа-підприємець) не має вирішального значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду цієї справи.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, враховуючи положення статті 20 ГПК України, дійшли помилкового висновку щодо підсудності цього спору господарському суду. Позивачі є фізичними особами та не мають статус підприємців. Між позивачами та відповідачами не існує жодних договірних правовідносин.
Представник позивачів наголошувала, що спір у цій справі дійсно виник у зв`язку із господарською діяльністю ТОВ "Бора" і ТОВ "Дайтона груп", проте між позивачами, із однієї сторони, та відповідачами, з іншої сторони, відсутні будь-які договірні зобов`язання.
Реалізація відповідачами прав та обов`язків, якими вони пов`язані між собою, і які виникли на підставі оскаржуваного договору суборенди земельної ділянки, спричиняє порушення особистих немайнових прав позивачів. Тобто, у цій справі позивачі (фізичні особи) оскаржують договір суборенди, який хоча і укладений між юридичними особами, проте він оскаржується фізичними особами, які не підприємцями, не мають жодних договірних правовідносин за оскаржуваним договором суборенди земельної ділянки (і взагалі із відповідачами).
Посилання судів попередніх інстанцій на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18, є помилковими, оскільки такі висновки не є релевантними для вирішення цієї справи.
Право на оскарження договору суборенди земельної ділянки, який порушує права позивачів, передбачено частиною першою статті 4 ЦПК України. Норми ГПК України такого права не містять, у зв`язку із чим Господарський суд міста Києва відмовив позивачам у відкритті провадження за аналогічним позовом. Таким чином, на переконання представника позивачів, спір про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, який укладено між двома юридичними особами, не підсудний господарському суду, якщо позивачем виступає фізична особа, яка не є підприємцем.
Враховуючи те, що справа не може розглядатись в порядку господарського судочинства, вона підсудна місцевому загальному суду.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2021 року справу повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від
17 січня 2012 року, який укладено між Київською міською радою та ТОВ "Бора", земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:72:213:0038 площею 27 873,00 кв. м з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, передано в оренду ТОВ "Бора".
Згідно з договором суборенди земельної ділянки від 06 червня 2018 року, який укладено між ТОВ "Бора" (орендар) та ТОВ "Дайтона груп" (суборендар), вказану земельну ділянку передано у суборенду "Дайтона груп".
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:213:0038, площею 27 873,00 кв. м строком до 16 січня 2022 року для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, який укладено 06 червня 2018 року між ТОВ "Бора" і ТОВ "Дайтона груп".
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів з таким висновком судів попередніх інстанцій не погоджується.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ визначений за правилами іншого судочинства.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України. При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України.
Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до пунктів 1, 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суб`єктний склад учасників справи, так і на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що у цій справі позивачі звернулись до суду з позовом як фізичні особи. При цьому, позивачі не є підприємцями, спір не стосується корпоративних відносин, між сторонами відсутні господарські правовідносини, спір не ґрунтується на відносинах забезпечення виконання основного зобов`язання та не пов`язаний з банкрутством жодного з учасників. Спірні правовідносини стосуються захисту прав фізичних осіб - членів територіальної громади щодо користування земельною ділянкою, яка, на їх думку, є зоною охоронюваного ландшафту, та використовується ними для проведення дозвілля, задоволення естетичних потреб.
За таких обставин цей спір, ініційований фізичними особами щодо захисту (як вони вважають) їх земельних прав, за критеріями суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин, належить до юрисдикції суду загальної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи, є помилковим, оскільки оскаржений договір суборенди земельної ділянки не є правочином, укладеним для забезпечення виконання основного зобов`язання.
Забезпечення виконання зобов`язань, зокрема, врегульовано главою 49 ЦК України, правові приписи якої не відносять договори оренди (суборенди) до видів забезпечень. Водночас відповідно статті 792 ЦК України договір оренди (суборенди) земельної ділянки є самостійним правочином, який за своєю правовою природою не може мати похідного характеру від іншого (основного) зобов`язання.
Крім того, відповідно до положень статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Аналіз відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що постановою від 13 вересня 2021 року у справі № 910/3616/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 09 червня 2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 березня 2021 року.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 березня 2021 року у справі
№ 910/3616/21 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1
і ОСОБА_2 до ТОВ "Бора", ТОВ "Дайтона груп" про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, який також є предметом спору у цій справі. Вказана ухвала набула законної сили.
За таких обставин залишення без змін оскаржених судових рішень у цій справі фактично призведе до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на доступ до суду.