Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 331/2726/19
провадження № 61-8252св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 жовтня 2019 року у складі судді Гнатик Г. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - ТОВ "Дієса"; товариство) про стягнення пені.
Свої вимоги обґрунтував тим, що в період із 14 березня 2015 року до 31 березня 2015 року він здійснював замовлення з метою роздрібного придбання товарів у ТОВ "Дієса" через магазин "Ельдорадо" шляхом готівкового розрахунку.
Між ним і товариством в усній формі було укладено договір купівлі-продажу товарів, на виконання якого він сплатив готівкові грошові кошти, про що свідчать копії фіскальних чеків придбаного ним товару.
Відповідач не виконав зобов`язання щодо передачі товару, визначеного договором купівлі-продажу, тому він звернувся до суду з позовом до ТОВ "Дієса" про стягнення суми коштів за придбаний товар, трьох відсотків річних, втрат від інфляції (справа № 331/5054/15-ц).
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року, у справі № 331/5054/15-ц задоволено його позов, стягнуто з ТОВ "Дієса" на користь ОСОБА_1 суму коштів за придбаний товар у розмірі 708 335,74 грн, інфляційні втрати в розмірі 55 250,19 грн, три відсотки річних у розмірі 14 613,06 грн.
Тобто існують рішення судів, які набрали законної сили, де встановлено порушення його прав як споживача ТОВ "Дієса".
У рішенні Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2017 року у справі №331/5054/15-ц стягнуто заборгованість починаючи з 22 липня 2015 року, проте вищевказане рішення виконано лише 10 вересня 2018 року, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження. 10 вересня 2018 року з ТОВ "Дієса" стягнуто на його користь заборгованість у розмірі 778 198,99 грн.
У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, вважав, що наявні підстави для стягнення пені у розмірі трьох відсотків від суми основного боргу на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Враховуючи наведені обставини, просив стягнути з ТОВ "Дієса" на його користь пеню у розмірі 24 373 807,35 грн за період із 22 липня 2015 року (подання позову) до 10 вересня 2018 року (виконання рішення суду).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений договір роздрібної купівлі-продажу, а не договір про виконання робіт (надання послуг), а тому пеня, передбачена частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", до правовідносин, що виникли між сторонами у справі, не може бути застосована. Посилання представника позивача на те, що діяльність ТОВ "Дієса" з передачі позивачу як споживачу, визначеного договором матеріального блага - пральних машин, є "послугою" в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", а тому до вказаного грошового зобов`язання підлягають застосуванню штрафні санкції у вигляді пені, передбаченої спеціальною нормою - частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", суд вважає такими, що суперечать нормам цивільного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гришина С. В. залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені. До правовідносин за невиконання зобов`язання з передання товару та неповернення на вимогу позивача сплаченої останнім вартості товару не можуть застосовуватись положення частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" про стягнення пені в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення, яка визначена законодавцем тільки у випадку прострочення виконання робіт чи послуг, оскільки між сторонами такий договір не укладався.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У травні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що:
- діяльність ТОВ "Дієса" з передачі йому як споживачеві визначеного договором побутової техніки для задоволення його особистих потреб підпадає під поняття "послуга" за автономним тлумачення Закону України "Про захист прав споживачів". У зв`язку з цим до вказаного грошового зобов`язання підлягають застосуванню штрафні санкції у вигляді пені, передбаченої спеціальною нормою - частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів";
- відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що до відносин, які виникли між сторонами, не застосовуються положення частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Фактично суди звузили обсяг його прав, розтлумачивши норму права на користь відповідача. При цьому суди не вказали, чому діяльність відповідача як роздрібного магазину не підпадає під визначення "виконавця" та чому він не зобов`язаний сплачувати пеню, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів";
- пункт 17 статті першої, частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не визнані неконституційними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Жодне положення зазначеного закону не звільняє відповідача від сплати пені, передбаченої законом. Звужене тлумачення вказаної норми відповідачем направлено виключно на уникнення від передбаченої законом відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Зміст відзиву
У червні 2020 року до Верховного Суду від ТОВ "Дієса" надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Вказує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування частини п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин. Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного розуміння зазначених положень матеріального права.
Рух справи в суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 червня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 712/8542/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 760/7459/16-ц.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року, у справі № 331/5054/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Дієса" про повернення сплачених за договором купівлі-продажу коштів стягнуто з ТОВ "Дієса" на користь ОСОБА_1 суму коштів за придбаний товар у розмірі 708 335,74 грн, інфляційні втрати від простроченої суми в розмірі 55 250,19 грн, три відсотки річних у розмірі 14 613,06 грн.
Постановою старшого державного виконавця Олександрівського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Ярехи П. В. від 10 вересня 2018 року закінчено виконавче провадження № 57054332 з виконання виконавчого листа № 2/331/237/2017, виданого 20 серпня 2018 року на виконання рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2017 року.
Тривале неповернення сплачених коштів за придбаний товар у розмірі 708 335,74 грн за період із 22 липня 2015 року (день подання позову у справі № 331/5054/15-ц) до 10 вересня 2018 року (закінчення виконавчого провадження № 57054332) стало підставою даного позову.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких мотивів.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 (провадження № 61-5139св21) зазначено, що "у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 948/393/20 (провадження № 61-17757св20) вказано, що "відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш у правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України". Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з`ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (абзац перший частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів"). Тлумачення абзацу 1 частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" свідчить, що цей абзац застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав. Відповідно прострочення зобов`язань, що виникли із договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. У справі, що переглядається: установлені судами попередніх інстанцій факти, зміст договору від 05 червня 2014 року та тлумачення його змісту (зокрема, з урахуванням однакового для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів) дозволяють зробити висновок проте, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу майнових прав. Договір купівлі-продажу майнових прав від 05 червня 2014 року не містить елементів договору підряду чи договору про надання послуг; апеляційний суд при відмові в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені вважав, що вона необґрунтована, оскільки відсутні докази вартості робіт. Проте апеляційний суд не звернув уваги, що абзац 1 частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені. Хоча апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги, але помилився щодо мотивів такої відмови. Тому постанову апеляційного суду належить змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін".
У справі, що переглядається, встановлено, що:
- 22 липня 2015 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ТОВ "Дієса" про стягнення грошових коштів, сплачених за договором купівлі-продажу товарів у мережі магазинів "Ельдорадо", у розмірі 708 335,74 грн, відповідно статті 625 ЦК України: три відсотки річних у розмірі 14 613,06 грн та інфляційні втрати у розмірі 55 250,19 грн (справа № 331/5054/15-ц);
- рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року, у справі № 331/5054/15-ц позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ТОВ "Дієса" на користь ОСОБА_1 суму коштів за придбаний товар у розмірі 708 335,74 грн, інфляційні втрати від простроченої суми в розмірі 55 250,19 грн, три відсотки річних у розмірі 14 613,06 грн;
- у справі № 331/5054/15-ц суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, вказав, що з огляду на відсутність будь-яких елементів господарсько-правового зобов`язання на спірні відносини поширюються приписи Закону України "Про захист справ споживачів";
- рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2017 року у справі № 331/5054/15-ц виконане 10 вересня 2018 року;
- підставою позову ОСОБА_1 вказав тривале неповернення ТОВ "Дієса" грошових коштів, сплачених за товар, що надає йому право на отримання пені у розмірі 24 373 807,35 грн за період із 22 липня 2015 року (подання позову) до 10 вересня 2018 року (виконання рішення суду), передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, щоміж сторонами був укладений договір роздрібної купівлі-продажу, а не договір про виконання робіт (надання послуг), а тому відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин.
Доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень не впливають, висновків судів не спростовують та зводяться до помилкового тлумачення позивачем положень частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.