Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 388/1120/15-ц
провадження № 61-5599св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Стеблина Олександр Васильович,
заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2019 року у складі судді Степанова С. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії старшого державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Стеблини О. В. (далі - державний виконавець Долинського РВ ДВС ГТУЮ; державний виконавець), заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк").
Скаргу мотивував тим, що на виконанні у Долинському ВДВС перебуває виконавчий лист від 20 січня 2016 року № 388/1120/15-ц про стягнення з нього на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2007 року, розмір якої станом на 22 травня 2015 року становить 308 490,96 грн.
У порядку примусового виконання 26 вересня 2019 року державний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Вказаною постановою описано та накладено арешт на майно, що належить йому, як боржнику, а саме на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1, встановлено обмеження щодо арештованого майна: заборонено відчуження майна без дозволу державного виконавця.
Вважав зазначену постанову незаконною, оскільки вона прийнята з порушенням частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", у якій передбачено, що звернення стягнення на об?єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому проживає боржник.
Державний виконавець не врахував його письмове пояснення від 26 вересня 2019 року, в якому він посилався на те, що має у власності рухоме майно, а саме частки у статутному капіталі юридичних осіб.
Враховуючи відсутність у нього грошових коштів та наявність часток у статутному капіталі тринадцяти юридичних осіб, вважав, що державному виконавцю першочергово належало звернути стягнення на права цих юридичних осіб.
Оскільки державним виконавцем звернуто стягнення на нерухоме майно за наявності рухомого майна, просив скасувати постанову старшого державного виконавця Долинського районного ВДВС ГТУЮ Стеблини О. В. від 26 вересня 2019 року про опис і арешт майна.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що дії державним виконавцем вчинено в межах передбачених законом повноважень, права боржника не порушено, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
- боржником рішення суду добровільно не виконується, грошові кошти, достатні для задоволення вимог стягувача, відсутні;
- встановлено, що відповідно до заяви боржника державним виконавцем винесено постанову про арешт рухомого майна боржника, а саме на частки боржника у статутному капіталі юридичних осіб. Разом з тим боржник не надав державному виконавцю відповідно до вимог закону відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника;
- при цьому вилучення та примусова реалізація арештованого нерухомого майна - житлового будинку, старшим державним виконавцем не здійснюється, а тому доводи апеляційної скарги про порушення прав боржника зверненням стягнення на нерухоме майно є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами виконавчого провадження, в якому відсутнє рішення про звернення стягнення на нерухоме майно.
Аргументи учасників справи
Зміст та доводи касаційної скарги
У березні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, задовольнити вимоги його скарги на дії державного виконавця.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що:
- постанова державного виконавця від 26 вересня 2019 року ВП № 50717667 винесена з порушенням положень частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження";
- державний виконавець звертає стягнення на нерухоме майно тільки у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна;
- перед описом та арештом належного нерухомого майна він звернувся до виконавця з поясненням про те, що він є власником часток у статутному капіталі юридичних осіб, а тому в першу чергу належить звернути стягнення саме на них;
- оскаржувані дії державного виконавця, спрямовані на виявлення майна боржника, опис та арешт майна боржника, є початком виконавчої дії щодо звернення стягнення на майно боржника;
- при апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції не застосував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 489/4430/15-ц, про те, що встановивши, що у боржника наявне інше майно, на яке відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" в першу чергу накладається стягнення, розмір вартості якого виконавцем не з`ясовано, суд дійшов висновку про передчасність дій державного виконавця щодо звернення на нерухоме майно боржника.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу призначено досудового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 28 травня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Суди встановили, що заочним рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2015 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 12 липня 2007 року № KGDLGA1580041 станом на 22 травня 2015 року у розмірі 308 490,96 грн, на виконання якого 29 січня 2016 року видано виконавчий лист.
Постановою старшого державного виконавця Долинського ВДВС Долинського РУЮ Стеблини О. В. від 07 квітня 2016 року, яке реорганізовано в Долинський РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа (а. с.106, 107-108).
При примусовому виконанні зазначеного виконавчого документа на підставі постанови державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26 вересня 2019 року виконавцем здійснено опис та накладено арешт на майно, що належить боржнику, а саме: літ. "А" - житловий будинок, літ. "Б" - літня кухня, літ. "В" - гараж, літ. "Д" - погріб, літ. "К" - колодязь, літ. "Ж" - огорожа, земельну ділянку реєстраційний/кадастровий номер 3521910100:04:003:0008, що розташовані на АДРЕСА_1 ; встановлено обмеження щодо арештованого майна, заборонено відчуження майна без дозволу державного виконавця та призначено боржника відповідальним за зберігання з попередженням про кримінальну відповідальність (а. с.56-57).
Письмові зауваження і заперечення щодо опису та арешту нерухомого майна від боржника ОСОБА_1 не надходили. Боржником постанова про опис та арешт майна - житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та про прийняття на відповідальне зберігання, підписана без будь-яких застережень щодо незгоди з діями старшого державного виконавця (а. с.109-112).
26 вересня 2019 року після накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця з поясненням про те, що він є власником декількох юридичних підприємств, тому перш ніж описувати житловий будинок, необхідно описати його юридичні компанії (а. с.53).
30 вересня 2019 року боржник ОСОБА_1 надав державному виконавцю письмові пояснення, що враховуючи відсутність у нього грошових коштів, він вважав за необхідне повідомити про наявність у нього часток у статутному капіталі у 13-ти юридичних особах. На підставі частини п`ятої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" пропонував виконавцю реалізувати в першу чергу вказані частки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 Долинський РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області реорганізовано у Долинський РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина п`ята статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").
У частині першій - третій статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У частинах першій - третій статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи. Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті. З дня одержання повідомлення, передбаченого частиною другою цієї статті, товариство зобов`язане надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника.
У справі, що переглядається:
- рішенням суду від 04 вересня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 308 490,96 грн, яке боржником добровільно не виконане;
- на виконання рішення 29 січня 2016 року видано виконавчий лист, за яким 07 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження;
- 26 вересня 2019 року державним виконавцем проведено опис та накладено арешт на належне боржнику нерухоме майно;
- після накладення арешту на нерухоме майно боржник звернувся до виконавця з поясненням про те, що в нього є частки у статутному капіталі в юридичних особах, а тому належить в першу чергу звернути стягнення на них;
- як установив апеляційний суд, до накладення арешту на нерухоме майно державному виконавцю не були надані відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника у статутному капіталі юридичних осіб, тому виконавець був позбавлений можливості накласти на них арешт. Крім того, у подальшому, після накладення арешту на будинок і земельну ділянку, відповідно до заяви боржника державним виконавцем було прийнято постанову про арешт рухомого майна боржника, а саме на частки боржника у статутному капіталі юридичних осіб;
- також апеляційним судом установлено, що вилучення та примусова реалізація арештованого нерухомого майна боржника державним виконавцем не здійснюється.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 489/4430/15-ц, на яку посилається представник ОСОБА_1 у касаційній скарзі, не можуть бути враховані, оскільки в цій справі розглядалася скарга на дії приватного виконавця щодо визначення частини боржника у майні (квартирі), якої він володіє на праві спільної сумісної власності з іншою особою, на яку може бути звернуте стягнення. Тобто в означеній справі питання стосувалося звернення стягнення на частку боржника у нерухомому майні. Однак у справі, що переглядається, арешт був накладений на житловий будинок та земельну ділянку і звернення стягнення на це нерухоме майно шляхом його примусової реалізації не здійснювалось.
Доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень не впливають, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.