Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 592/6485/16-ц
провадження № 61-13728св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 01 червня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-C00/225/2007, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 60 594,00 дол. США зі сплатою процентів у розмірі 4,99 % +FIDR.
01 червня 2007 року для забезпечення виконання кредитних зобов`язань між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № SR-COO/225/2007. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 29 квітня 2016 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором в сумі 23 321,95 дол. США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 7 123,63 дол. США.
АТ "ОТП Банк" просило стягнути з:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 30 445,58 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 квітня 2016 року складає 766 818,46 грн;
ОСОБА_1 заборгованість по договору про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № СО/525/07/1 від 01 червня 2007 року у розмірі 1 079,37 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2021 року в задоволенні позову АТ "ОТП Банк" відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду належних, допустимих, достатніх і переконливих доказів заявленої заборгованості за кредитним договором, правильності нарахування і утримання процентів та повернення кредиту відповідачкою, тобто в цілому позивачем не доведено заборгованості відповідачки. Ухвалою суду від 16 березня 2018 року за клопотанням відповідачки було призначено економічну експертизу на вирішення якої поставлені питання щодо відповідності розрахунку заборгованості умовам кредитного договору, розміру процентних ставок умовам договору та визначення дійсного розміру заборгованості. Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року за клопотанням відповідачки було призначено економічну експертизу на вирішення якої поставлені питання щодо документального підтвердження надання кредиту, відповідності заборгованості умовам договору, розміру процентів при визначені заборгованості та дійсного розміру заборгованості станом на 29 квітня 2016 року у відповідності з умовами договору. 25 травня 2020 року складено висновок експерта за результатом проведення судової економічної експертизи № 302 по матеріалам цивільної справи № 592/6485/16-ц в якому зроблено висновки що: 1) підтвердити документально видачу кредиту за кредитним договором № ML-C00/225/2007 від 01 червня 2007 року та визначити яким чином видавались кредитні кошти та у якій валюті неможливо, оскільки позивачем не надано відповідних первинних документів. Розрахунки заборгованості та виписка з особового рахунку не можуть підтверджувати існування кредитної заборгованості оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ "ОТП Банк" задоволено частково, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АТ "ОТП Банк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь АТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № ML-C00/225/2007 від 01 червня 2007 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 17 032,75 доларів США та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 740,53 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором №ML-C00/225/2007 від 01 червня 2007 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 289,20 доларів США та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 6 383,10 доларів США.
У задоволенні позовних вимог АТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № С00/525/07/1 від 01 червня 2007 року у розмірі 1 079,37 грн відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № ML-C00/225/2007 від 01 червня 2007 року, розмір заборгованості згідно розрахунку станом на 29 квітня 2016 року склав 30 445,58 дол. США, з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 23 321,95 дол. США, несплачені відсотки за користування кредитом за період з 03 січня 2014 року по 28 квітня 2016 року 7 123,63 дол. США. Позичальник ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та з 03 лютого 2014 року припинила сплату щомісячних платежів по погашенню кредиту та процентів, а тому банк, у відповідності до положень статті 554, частини другої статті 1050 ЦК України, 08 липня 2016 року звернувся до суду з позовом щодо дострокового повернення частини кредиту, що має сплачуватися відповідно до графіку та відсотків за користування кредитом станом на 29 квітня 2016 року, що становить 30 445,58 дол. США, з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 23 321,95 дол. США, несплачені відсотки за користування кредитом за період з 03 січня 2014 року по 28 квітня 2016 року 7 123,63 дол. США. Виписка по особовому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.
Апеляційний суд вказав, що є помилковим та безпідставним висновок суду про те, що позивачем не доведено факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, оскільки відповідно до підпункту 1.7.2 пункту 1.7 частини № 2 кредитного договору № ML-C00/225/2007 від 01 червня 2007 року банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною заявкою позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами вказаними в кредитній заявці позичальника. Як убачається з матеріалів справи, 01 червня 2007 року ОСОБА_1 було подано кредитну заявку про видачу їй кредиту у розмірі 60 594,00 дол. США шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок. Згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 отримала вказані кошти. Отже, наявні правові підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором, оскільки право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є порушеним.
Апеляційний суд зазначив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги банку в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту та процентами за період до 08 січня 2016 року. Умови договору поруки, укладеного з ОСОБА_2, про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого банком, заборгованість зі сплати щомісячних платежів по відсотках у ОСОБА_1 виникла з 01 лютого 2014 року. До суду банк звернувся 08 липня 2016 року. Таким чином, порука ОСОБА_2 припинилася в частині щомісячних зобов`язань за тілом кредиту та відсотках ОСОБА_1 по кредитному договору, до 08 січня 2016 року. А тому заборгованість за період з 01 лютого 2014 року по 08 січня 2016 року за кредитом у розмірі 6289,20 доларів США та відсотками у розмірі 6383,10 доларів США підлягає стягненню тільки з боржника ОСОБА_1 . Щодо заборгованості по кредиту та заборгованості по відсоткам за період з 09 січня по 29 квітня 2016 року, а також суми кредиту, яку банк просить стягнути з відповідачів достроково, то вона підлягає стягненню з боржника і поручителя в солідарному порядку, як передбачено умовами договору поруки, так як в цій частині порука ОСОБА_2 не припинилась. Отже, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку підлягає стягненню на користь АТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 17 032,75 дол. США та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 740,53 дол. США.
Апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги АТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № С00/525/07/1 від 01 червня 2007 року у розмірі 1 079,37 грн не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів укладення вказаного договору з відповідачкою, а також не надано належних доказів на підтвердження заборгованості за цим договором.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, в якій просить: постанову апеляційного суду скасувати; залишити в силі рішення суду першої інстанції; витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, припустився помилки у застосуванні матеріального та процесуального закону. Апеляційний суд не врахував, що відповідач не отримував кредиту в іноземній валюті дол.США у зазначеному в постанові апеляційного суду розмірі. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти позичальником та факт виконання умов договору є касовий документ - заява про видачу готівки. На вимогу суду позивачем не надано, первинних документів, які б підтверджували розмір кредитних коштів, наданих відповідачу. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання досудових вимог відповідачами під розписку, а суд не з`ясовував чи були останні вручені адресатам. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц; від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц; від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц; від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц.
Вказує, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц висловилась про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, невиконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від власного висновку, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, конкретизувавши його так: суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового
повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині позовних вимог банку доОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-C00/225/2007 від 01 червня 2007 року та судових витрат. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року призначено справу до судового розгляду.