Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 750/3539/20
провадження № 61-3495св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради, ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2020 року в складі судді: Логвіної Т. В., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2021 року в складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Скрипки А. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та визначення способу участі у їх вихованні.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, який з 22 вересня 2012 року по 08 квітня 2020 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
Під час шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народилося троє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 квітня 2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Позивачі вказували, що з часу народження онуків піклувались про дітей та всебічно брали участь у їх вихованні, майже щодня бачились з ними, разом проводили час, бавилися, діти часто ночували у будинку дідуся і бабусі. Позивачі мають глибокий родинний зв`язок з онуками, сповнений любові та турботи, який тривав до кінця жовтня 2019 року. Після того, як відповідач дізналася, що її чоловік ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, вона забрала ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та переїхала до батьків у м. Чернігів, повністю ізолювавши онуків від позивачів. Відповідач чинить перешкоди у будь-якому контакті дітей з дідусем та бабусею, що зумовило звернення з цим позовом.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили:
зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні діда ОСОБА_1 та баби ОСОБА_2 із своїми онуками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визначити спосіб участі ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вихованні своїх онуків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 наступним чином:
систематичні побачення з онуками щотижня без присутності матері у громадських місцях, місцях розваг та відпочинку та за місцем проживання діда й баби; першу п`ятницю кожного місяця з 13.00 год. до 18.30 год. з поверненням дітей за місцем постійного проживання;
другу суботу кожного місяця з 10.00 год. до 15.30 год. з поверненням дітей за місцем постійного проживання; кожну третю неділю місяця з 13.00 год. до 18.30 год. з поверненням дітей за місцем постійного проживання;
кожен четвертий вівторок місяця з 12.00 год. до 17.30 год. з поверненням дітей за місцем постійного проживання; щомісячно, в останню п`ятницю місяця спілкування діда й баби з онуками з 17.00 год. п`ятниці до 12.00 наступного дня суботи з правом ночівлі у діда й баби за їх місцем проживання;
в літні місяці щороку не менше п`яти днів, а саме перших п`яти днів будь-якого літнього місяця перебування онуків з дідом та бабою за місцем їх проживання. Інші дні за домовленістю з батьками. При наявності телефонного (відеозв`язку) можливість спілкування діда й баби не рідше одного разу на три дні, не порушуючи звичайного графіку дітей.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні діда ОСОБА_1 та баби ОСОБА_2 з онуками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначено спосіб участі діда ОСОБА_1 та баби ОСОБА_2 у спілкуванні з онуками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, наступним чином.
Систематичні побачення з онуками під час приїзду діда та баби у місто Чернігів без присутності матері у громадських місцях, місцях розваг та відпочинку чи за місцем проживання дітей протягом трьох годин.
Дід або баба за добу попереджають матір дітей про час приїзду шляхом направлення їй смс-повідомлення.
Спілкування має відбуватись за бажанням дітей, з урахуванням стану їх здоров`я, режиму дня та харчування для дітей відповідного віку.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 піклувались про онуків, брали участь у їх вихованні, надавали матеріальну допомогу. На даний час відповідач чинить перешкоди позивачам у спілкуванні з їх онуками. Згідно статті 263 СК України, спір щодо участі баби діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України. Відповідно до постанови Верховного Суду від 28 лютого 2018 року в справі № 658/4895/14-ц баба, дід, прабаба, прадід також мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні, а у випадку створення перешкод, -на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні діда та баби з онуками та визначити спосіб участі діда та баби у спілкуванні з онуками.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2020 року змінено, виклавши абзаци четвертий, п`ятий та шостий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Кожної першої суботи та кожної третьої неділі кожного місяця з 14.00 години до 17.00 години побачення з онуками у м. Чернігові без присутності матері у громадських місцях, місцях розваг і відпочинку з урахуванням кліматичних умов, стану здоров`я, режиму дня та харчування для дітей відповідного віку з обов`язковим поверненням дітей за місцем проживання матері ОСОБА_3 після проведеного спілкування.
З урахуванням бажання дітей, їх прихильності до дідуся та бабусі щороку під час літніх канікул перші 5 днів одного з літніх місяців перебування дітей за місцем проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 без присутності матері з обов`язковим поверненням дітей за місцем проживання матері ОСОБА_3 після проведеного спілкування.
Спілкування з онуками за допомогою телефонного, електронного та відеозв`язку не рідше одного разу на тиждень, не порушуючи звичайного розпорядку дня, сну та відпочинку дітей."
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2020 залишено без змін.
Поновлено дію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2020 року у його незміненій частині.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. Позивачі позитивно характеризуються, мають належні житлово-побутові умови, які розраховані і на перебування у будинку малолітніх дітей, періодично матеріально допомагали родині сина та піклувались про онуків, мали з ними постійне спілкування та сталий родинний зв`язок. Сторони не заперечували, що з часу розлучення відповідачки та сина позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуками не зустрічались. Отже, установивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між дідом, бабою та онуками, врахувавши інтереси та вік дітей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні діда ОСОБА_1 та баби ОСОБА_2 з онуками ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Апеляційний суд вказав, що пояснення ОСОБА_3 про те, що вона не чинить перешкод у спілкуванні позивачів з дітьми, не знайшли свого підтвердження, оскільки доводи позову про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають змоги спілкуватись з онуками, в ході судового розгляду залишились не спростованими і домовленості щодо добровільного вирішення спірного питання між ними не досягнуто. Під час розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду оголошувала у справі перерву для надання можливості мирного врегулювання спору з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, проте сторони згоди не дійшли. Наявність конфлікту та неприязні відносин між ОСОБА_3 та позивачами не є підставою для обмеження прав останніх на спілкування з онуками. Належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають негативний вплив на онуків, чи зловживають алкогольними напоями та/або вживають наркотичні речовини суду не надані.
Апеляційний суд зазначив, що посилання ОСОБА_3 на результати психодіагностичного обстеження дітей не можуть бути підставою для обмеження спілкування позивачів з онуками, оскільки за результатами наведеного дослідження визначено наявність у дітей психоемоційного стресу, що пов`язаний з сімейним конфліктом між батьками, та зазначено, що всі діти потребують потужної психокорекції з боку психолога (а. с. 81-86). Отже, психодіагностичне обстеження від 01 грудня 2019 року свідчить про отримання дітьми стресу, що зумовлений конфліктом саме між батьками ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), та не містить даних щодо наявності негативного впливу позивачів на дітей. Матеріали цивільної справи не містять також даних щодо подальшої дитячої психокорекції, як це рекомендовано спеціалістом.
Апеляційний суд вказав, що посилання ОСОБА_3 на витяг з ЄРДР від 28 січня 2020 року про вчинення ОСОБА_2 відносно неї кримінального правопорушення за частиною першою статті 125 КК України та висновок експертного дослідження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 21 листопада 2019 року № 043-1372-2019 свідчить, на думку суду, лише про наявність конфлікту та неприязних стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Жодних негативних даних, які унеможливили б спілкування онуків з дідом, відносно ОСОБА_1 матеріали даної цивільної справи взагалі не містять. Інтересам дітей відповідає збереження родинних зв`язків, у тому числі, родинних зв`язків з бабою та дідом. Обставин, які б свідчили про те, що спілкування з позивачами шкодить дітям чи будь-яким чином є загрозливими або несприятливим для них, не встановлено.
Апеляційний суд частково погодився з доводами апеляційної скарги про те, що визначений судом першої інстанції спосіб участі позивачів у вихованні онуків не враховує повністю інтересів дітей, а також сторін по справі, і фактично не вирішить спору по суті, оскільки за наявності між сторонами неприязних відносин, виконання рішення суду у наведений в резолютивній частині рішення спосіб участі позивачів у вихованні онуків лише поглибить існуючий конфлікт. Ураховуючи те, що діти відвідують садочок та гуртки, позивачі проживають у іншому населеному пункті, телефонне спілкування з відповідачкою не відбувається через небажання останньої, колегія суддів, вважала за необхідне змінити рішення суду першої інстанції у частині визначення способу участі спілкування позивачів з онуками шляхом встановлення конкретного графіку (кожної першої суботи та кожної третьої неділі кожного місяця) та часу зустрічей (з 14.00 години до 17.00 години) у м. Чернігові у громадських місцях, місцях розваг і відпочинку з урахуванням кліматичних умов, стану здоров`я, режиму дня та харчування для дітей відповідного віку з обов`язковим поверненням дітей за місцем проживання матері ОСОБА_3 після проведеного спілкування. З огляду на вік дітей, та те, що онуки мешкали тривалий час разом з позивачами і мали з ними сталі родинні відносини, наявність неприязних стосунків з відповідачкою, колегія суддів вважала, що побачення позивачів з онуками має відбуватись без присутності матері. На думку суду, такі зустрічі забезпечать можливість дітям вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дітей спілкуватися з позивачами.
Апеляційний суд зазначив, що у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили також визначити можливість перебування дітей за їх бажанням у дідусі та бабусі влітку, а також періодичне телефонне (відео-) спілкування. Ні орган опіки, ні суд першої інстанції, визначаючи способи участі діда та баби у спілкуванні з онуками, не зазначили, чому вважають неприйнятними такі вимоги. Апеляційний суд вважає, що за обставинами справи не встановлено перешкод для спілкування позивачів з онуками у наведений ними спосіб, а отже і ці позовні вимоги мають бути частково задоволені з огляду на звичайний розпорядок дітей та їх бажання щодо гостювання у діда та баби влітку. Тому апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині визначеного способу участі діда ОСОБА_1 та баби ОСОБА_2 у спілкуванні з онуками.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 жовтня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2021 року, в якій просила: оскаржені судові рішення скасувати; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачами на підтвердження позовних вимог не надано доказів коли конкретно, яким чином та за яких обставин відповідачем чинилися їм перешкоди у спілкуванні з їх онуками та які вони застосовували заходи щодо побачення і спілкування з власними онуками. Позивачі жодного разу не зверталися до відповідача стосовно приводу побачень з онуками, не приїжджали до них, не цікавилися ними. До органу опіки та піклування, який визначає способи участі у вихованні дітей та спілкуванні з дідом та бабою позивачі також не зверталися. Тому суди зробили безпідставний висновок про наявність доказів того, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц.
Суд першої інстанції не врахував прихильність малолітніх дітей до матері, вік дітей, їх режим дня, у тому числі відвідування гуртків, підготовки до школи та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Суд апеляційної інстанції не з`ясував який режим дня та харчування у малолітніх дітей. Також суд апеляційної інстанції не вважав за необхідне враховувати бажання дітей спілкуватися з позивачами.
Суди не взяли до уваги небажання страх дітей бачитися із позивачами. Також суди поверхнево дослідили результати психодіагностичного обстеження від 01 грудня 2019 року. Суди не дослідили висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у місті Чернігові ради щодо визначення участі позивачів у вихованні малолітніх онуків від 28 вересня 2020 року, згідно якого спілкування має відбуватися у присутності матері дітей за бажанням малолітніх, з урахуванням стану їх здоров`я, режиму дня та харчування для дітей відповідного віку протягом двох годин під час приїзду діда та баби у м. Чернігів.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 квітня 2021 року зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, що: апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.