Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 2-3142/11
провадження № 61-5853св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Мобізв`язок",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року у складі судді
Ткаченко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Позивач уклав кредитний договір з юридичною особою, якій надав у кредит певну суму грошових коштів. За належне виконання юридичною особою умов кредитного договору поручилася відповідач, уклавши з банком договір поруки. Банк посилається на те, що позичальник не виконує умови кредитного договору, не повернув надані йому у кредит кошти, а тому вважав, що відповідач, як солідарний із позичальником боржник, повинен нести відповідальність у вигляді сплати виниклої у зв`язку із порушенням зобов`язання заборгованості.
Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що позичальник не виконав умови кредитного договору, не повернув надані йому кредитні кошти разом із нарахованими на кредит процентами, а тому наявні підстави для стягнення із відповідача як поручителя заборгованості за кредитним договором.
Відповідач у касаційній скарзі наполягала на тому, що порука є припиненою, оскільки банк звернувся до суду із позовом поза межами строку, встановленого у договорі поруки, а саме після спливу одного року з моменту укладення договору поруки.
Верховний Суд має вирішити такі ключові питання: який строк дії договору поруки; чи не закінчився такий строк на час звернення банку із цим позовом.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2009 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі -ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 08 серпня 2008 року між банком та
товариством з обмеженою відповідальністю "Мобізв`язок" (далі -
ТОВ "Мобізв`язок", позичальник) був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 638 000 грн, який у подальшому було збільшено, зі сплатою 20 % річних, які у подальшому збільшено до 12,25% річних, строком повернення до 07 серпня 2009 року.
На забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору, цього ж дня між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило стягнути з відповідача як поручителя заборгованість, яка станом на 18 січня 2011 року становила 1 167 962,48 грн, із яких: 560 653,68 - тіло кредиту; 243 824,68 грн - проценти; 363 484,12 грн - пеня (штрафи).
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року, залишеним без змінпостановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, позов ПАТ АБ "Укргазбанк"задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" кредитну заборгованість та штрафні санкції у загальному розмірі 1 167 962,48 грн.
Судові рішення мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з поручителя як солідарного боржника у заявленому позивачем розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк звернувся до неї із позовом поза межами строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому порука є припиненою.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
13 липня 2021 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 серпня 2008 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ТОВ "Мобізв`язок" був укладений договір про овердрафтне обслуговування про надання кредитних коштів (овердрафту) у сумі 638 000 грн на строк з 08 серпня 2008 року до 07 серпня 2009 року із сплатою процентів за користування овердрафтом в розмірі 20,0 % річних.
В подальшому ліміт овердрафту шляхом укладання додаткових угод до договору змінювався.
На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору,
08 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки.
Відповідно до пунктів 5.1, 5. 2 договору поруки дійсний договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за договором. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов`язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладення цього договору.
У зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 18 січня 2011 року у позичальника перед банком утворилась заборгованість у розмірі 1 167 962,48 грн, із яких: 560 653,68 - тіло кредиту; 243 824,68 грн - проценти; 363 484,12 грн - пеня (штрафи).
Указана заборгованість була стягнута з ТОВ "Мобізв`язок" на користь
ПАТ АБ "Укргазбанк" рішенням Господарського суду Запорізької області від 06 червня 2011 року, однак доказів виконання цього рішення матеріали справи не містять.
Посилаючись на невиконання позичальником умов кредитного договору, банк просив стягнути указану заборгованість із ОСОБА_1 як солідарного боржника за кредитним договором.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, установивши, що
ТОВ "Мобізвʼязок" належним чином не виконував зобов`язань за кредитним договором від 08 серпня 2008 року №23-0/03/08/М8, у зв`язку з чим станом на 18 січня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 1 167 962,48 грн, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення цієї заборгованості із поручителя ОСОБА_1 як солідарного із ТОВ "Мобізвʼязок" боржника.
При цьому касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо оспорювання розміру стягнутої з неї заборгованості.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги про припинення поруки колегія суддів виходить з такого.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
У пункті 5.2 договору поруки, укладеному між сторонами, зазначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 3-ох (трьох) років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.
Так, строк дії кредитного договору сторонами визначено до 07 серпня
2009 року, а із цим позовом банк звернувся до суду у вересні 2009 року, тобто в межах встановленого пунктом 5.2 договору поруки трирічного строку для пред`явлення вимог до поручителя.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 668/6786/13-ц.
Аргументи касаційної скарги про те, що порука є припиненою, оскільки банк усупереч реченню другому пункту 5.2. договору поруки не пред`явив протягом року з моменту його укладення вимог до відповідача, безпідставні, оскільки ці положення договору застосовуються лише у разі, якщо строк виконання зобов`язання не зазначений або визначений моментом вимоги, однак у справі, яка переглядається, строк виконання основного зобов`язання встановлено до 07 серпня 2009 року.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання касаційної скарги на правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 14 червня 2017 року у справі № 6-1009цс17, оскільки цей висновок стосується інших правовідносин, зокрема щодо договору поруки, у якому не визначено строк, після спливу якого порука припиняється, на відміну від справи, яка переглядається та у якій сторони у договорі поруки обумовили строк її припинення (три роки з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника кредитним договором).
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.