ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 333/3450/17
провадження № 61-44110св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрпошта",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, повернення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовував тим, що, звернувшись 9 листопада 2016 року у поштове відділення № 69050 міста Запоріжжя, надав для відправлення авіаційним транспортом лист до Європейського суду з прав людини, розташованого у Франції, за що сплатив грошові кошти у розмірі 416,68 грн та 38 грн - за пересилання повідомлення про отримання поштового відправлення.
Вважає, що працівники поштового відділення № 69050 міста Запоріжжя ввели його в оману, повідомивши, що листи до Франції доставляються виключно авіатранспортом, та надали недостовірну інформацію щодо відправлення листа об 11 год34 хв, потім - о 12 год40 хв, тоді як лист відправлено з поштового відділення о 14 год08 хв, відповідно до роздруківки про проходження поштових відправлень.
Вказує, що саме відповідачем втрачено поштове відправлення, оскільки на час звернення з позовом він не отримав повідомлення про вручення поштового відправлення.
За таких обставин ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 повернути сплачені грошові кошти у розмірі 416,38 грн та 38 грн, розшукати лист та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 9 листопада 2017 року за згодою позивача відповідача ОСОБА_2 замінено на належного відповідача Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Укрпошта" і залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 лютого 2018 року, ухваленим у складі судді Фунжия О. А., у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів про неотримання відправленого листа адресатом і його звернення до ПАТ "Укрпошта" із заявою про розшук листа у встановлений законом строк; відмову у відшкодуванні моральної шкоди суд мотивував невстановленням вини ПАТ "Укрпошта" у втраті поштового відправлення.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд, погодившись з висновком суду першої інстанції, вказав, що рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У вересні 2018 року ОСОБА_1, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
У касаційній скарзі заявник вказує на недослідження апеляційним судом технічного запису судового засідання суду першої інстанції як доказу неналежного оформлення доставки листа працівником ПАТ "Укрпошти" ОСОБА_2, в результаті чого лист загублено, та нарахування суми відповідної плати за його доставку, введення його в оману стосовно способу доставки листа виключно авіатранспортом.
Вказує, що час відправлення його листа, заявлений працівником ПАТ "Укрпошта" на аудіозаписі, та вказаний у роздруківці, не співпадають.
Заявник посилається, що шестимісячний строк для звернення з заявою до ПАТ "Укрпошта" про розшук поштового відправлення ним не пропущений, оскільки з вимогою про розшук поштового відправлення він спочатку звернувся до суду.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2018 року представник ПАТ "Укрпошта" Руін О. О. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому послався на безпідставність її доводів.
Вказує, що ОСОБА_1 на власний розсуд обрав спосіб доставки листа авіатранспортом, здійснив його оплату, що підтверджується фіскальним чеком на суму 416,68 грн, а після зазначення позивачем про необхідність повідомлення його про вручення поштовго відправлення позивачу видано другий чек на суму 38 грн. Доводи заявника щодо невідправлення та втрати листа з вини ПАТ "Укрпошта" є надуманими, оскільки ПАТ"Укрпошта" доставило відправлення до місця міжнародного поштового обміну і докази про його втрату позивач суду не надав та із заявою про розшук листа не звертався.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив ПАТ "Укрпошта" на його касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали про внесення виправлень від 18 жовтня 2021 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року та витребувано з Комунарського районного суду міста Запоріжжя цивільну справу № 333/3450/17.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що 9 листопада 2016 року о 13 год39 хв ОСОБА_1 подав у поштове відділення ПАТ "Укрпошта" рекомендований лист для відправлення авіаційним транспортом до міста Страсбурга Франція за штрихкодовим ідентифікатором RE690113044UA, сплативши грошові кошти у розмірі 416,68 грн.
Оператор ПАТ "Укрпошта" ОСОБА_2 підготувала лист до відправлення, наклеївши поштові марки на відправлення, та видала фіскальні чеки на суму 416,68 грн та 38 грн за відправлення листа та пересилання повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з інформацією офіційної інтернет-сторінки ПАТ "Укрпошта" від 10 листопада 2016 року дані про відправлення за номером RE690113044UA на вказаний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
Згідно з інформацією офіційної інтернет-сторінки ПАТ "Укрпошта" від 6 грудня 2016 року відправлення за штрихкодовим ідентифікатором RE690113044UA прийнято поштовим відділенням 69050 міста Запоріжжя 9 листопада 2016 року о 13 год38 хв; відправлено 10 листопада 2016 року о 14 год08 хв; отримано цехом обробки пошти (ЦЕХОП) 69399 міста Запоріжжя 10 листопада 2016 року
о 14 год46 хв.; відправлено 10 листопада 2016 року о 20 год28 хв; отримано Дирекцією оброблення та перевезення пошти (ДОПП) 03909 міста Києва 11 листопада 2016 року о 9 год29 хв; відправлено ДОПП 11 листопада 2016 року о 10 год28 хв; отримано Місцем міжнародного поштового обміну (ММПО) 03928 міста Києва 11 листопада 2016 року о 18 год36 хв; відправлено з установи обміну за межі України 12 листопада 2016 року о 19 год37 хв.
ОСОБА_1 із заявою про розшук поштового відправлення до ПАТ "Укрпошта" не звертався.
Апеляційний суд вважав недоведеними належними та допустимими доказами в судах першої та апеляційної інстанцій обставини щодо нав`язування способу відправлення листа та втрати працівниками ПАТ "Укрпошта" вказаного поштового відправлення.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного обґрунтовано виходили із того, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про захист прав споживачів" та Законом України "Про поштовий зв`язок".
Відповідно до статті 6 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" за порушення законодавства у сфері надання послуг поштового зв`язку оператори несуть відповідальність згідно із законами України. За втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України. Оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо заяву про розшук поштового відправлення (поштового переказу) подано до об`єкта поштового зв`язку після шести місяців з дня приймання.
Згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 5 березня 2009 року № 270, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До міжнародних поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані (пункт 8); оператори поштового зв`язку зобов`язані забезпечувати: надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв`язку, умов договору; пересилання поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку, у нормативні строки, встановлені Мінінфраструктури; схоронність поштових відправлень та коштів (пункт 10); поштові відправлення, поштові перекази поділяються на внутрішні (пересилаються в межах України) та міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом) (пункт 12); поштові відправлення пересилаються наземним, водним або повітряним видом транспорту чи комбіновано (пункт 16); міжнародні поштові відправлення приймаються для пересилання до країн, з якими встановлено поштовий обмін. Реєстровані міжнародні поштові відправлення приймаються для пересилання лише до країн, перелік яких та умови приймання поштових відправлень визначені у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень, що формується операторами поштового зв`язку на підставі відомостей Міжнародного бюро Всесвітнього поштового союзу (пункт 23); послуги поштового зв`язку оплачуються під час їх замовлення у національній валюті за діючими тарифами (пункт 75); підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; відбитки державного знаку, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом (пункт 80); поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку (пункт 91); до вручення одержувачу поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом відправник має право за місцем приймання цього поштового відправлення, поштового переказу для пересилання за додаткову плату подати заяву про, зокрема, розшук відправленого ним реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (пункт 121); заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу (пункт 122); оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом (пункт 129).
Правилами обробки та відправляння міжнародної пошти в місцях міжнародного поштового обміну України, затвердженими наказами Державного комітету зв`язку та інформатизації України, Державної митної служби України 7 листопада 2000 року № 165/626, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за N 112/5303, обробка та документальне оформлення міжнародних поштових відправлень за призначенням здійснюються Місцем міжнародного поштового обміну (ММПО).
Відповідно до положень Всесвітнього поштового союзу (Женева, 2008 рік) заяви про розшук реєстрованих поштових відправлень подаються протягом шести місяців від дня, наступного за днем подання поштового відправлення для пересилання.
Аналогічні положення містяться у Всесвітній поштовій конвенції від 11 жовтня 2012 року, затвердженій Указом Президента України 10 жовтня 2017 року, та статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок".
Згідно з пунктом 2.7 статті 24 Всесвітньої поштової конвенції країни-члени та призначені оператори не несуть відповідальності, якщо відправник не подав жодної рекламації в межах шести місяців від дня, наступного за днем подання відправлення.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо заяву про розшук поштового відправлення подано до об`єкта поштового зв`язку після шести місяців з дня приймання.
Судом апеляційної інстанції також установлено, що ОСОБА_1 із заявою про розшук поштового відправлення до ПАТ "Укрпошта" не звертався; дану обставину не заперечував і ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Касаційний суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 обставин щодо неотримання адресатом поштового відправлення і його втрати з вини операторів ПАТ "Укрпошта", та обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги.
Касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що розбіжності у часі відправлення листа, які повідомили ОСОБА_1 оператори ПАТ "Укрпошта", із часом відправлення, який вказаний на інтернет-сторінці ПАТ "Укрпошта, не спростовують того, що лист було відправлено.
Посилання касаційної скарги про недослідження апеляційним судом технічного запису судового засідання в суді першої інстанції як доказу неналежного оформлення доставки листа оператором ПАТ "Укрпошти" ОСОБА_2, внаслідок чого лист загублено; і введення позивача в оману стосовно способу доставки листа виключно авіатранспортом, є неприйнятними, оскільки вказаний запис містить інформацію, викладену як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, з посиланням на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.
Наведені в касаційній скарзі доводи досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій і зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлених обставин справи та оцінки доказів.
Доводи касаційної скарги є аналогічними викладеним ОСОБА_1 у апеляційній скарзі та не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, висновку суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.
Оскільки підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні, суд касаційної інстанції відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.