ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3371/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
за участю секретарів судового засідання - Корнієнко О.В., Денисюк І.Г.,
за участю представників:
Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - Орлова О.О.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" - Романчека О.М.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" - не з`явився,
Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасової Юлії Георгіївни - не з`явився,
Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" - Шилець А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 (у складі колегії суддів: Дучал Н.М. (головуючий), Гетьман Р.А., Склярук О.І.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 (у складі колегії суддів: Шарко Л.В. (головуючий), Погорелова О.В., Сальнікова Г.І.)
у справі № 922/3371/19
за позовом Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасової Юлії Георгіївни, Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота",
про скасування рішення державного реєстратора,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2019 року Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ, Позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (далі - ТОВ "ФК "Женева", Відповідач), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" (далі - ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія"), Державний реєстратор прав на нерухоме майно, приватний нотаріус Тарасова Ю. Г. (далі - Нотаріус), Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" (далі - ПАТ "Банк Золоті Ворота") про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г. № 39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого змінено іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з ПАТ "Банк Золоті Ворота" на Відповідача та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху № 1 - 6, 8 - 20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96 за ТОВ "ФК "Женева".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вчинення реєстраційної дії щодо зміни іпотекодержателя в Єдиному державному реєстрі з ПАТ "Банк Золоті Ворота" на Відповідача державним реєстратором Тарасовою Ю. Г. вчинено за відсутності оригіналів кредитного договору № 02-25К-02 від 21.01.2008 та додаткових угод до нього та на підставі вже скасованого судом рішення державного реєстратора Федоренка А. І., відповідно до якого було зареєстровано іпотеку на вказане майно.
Справа розглядалась неодноразово.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Юлії Георгіївни № 39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого було змінено Іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з АТ "Банк Золоті Ворота" на ТОВ "ФК "Женева" та зареєстровано іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху №1 - 6, 8 - 20, в літ. А-3, з реєстраційним № 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за ТОВ "ФК "Женева". Стягнуто з ТОВ "ФК "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.
Судове рішення мотивовано тим, що без дослідження документів, на підтвердження набуття ТОВ "ФК "Женева" прав кредитора та іпотекодержателя за основним зобов`язанням (в цілому), яке дійсно існує, рішення державного реєстратора не може вважатися таким, що відповідає вимогам законодавства і забезпечує об`єктивність і достовірність відомостей про зареєстровані права.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 скасовано в частині стягнення з ТОВ "ФК "Женева" на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн, та відмовлено в задоволенні вимог у цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "ФК "Женева" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 922/3371/19 за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Женева" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.09.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 08.09.2021.
10.09.2021 від Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу (надісланий поштою 07.09.2021), в якому Позивач заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
16.09.2021 ПАТ "Банк Золоті Ворота" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, підтримало доводи касаційної скарги та просило її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Також у відзиві викладено обґрунтування поважності причини пропуску строку на подання відзиву у строк, встановлений судом, та клопотання про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу як такого, що пропущений з поважних причин. Враховуючи подані ПАТ "Банк Золоті Ворота" докази та те, що поштове повідомлення з ухвалою Верховного Суду від 09.08.2021 повернуто до суду касаційної інстанції без вручення вказаному учаснику справи, Верховний Суд визнає поважними причини пропуску ПАТ "Банк Золоті Ворота" строку на подання відзиву та вважає за можливе поновити такий строк.
Інші учасники справи не скористались наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 922/3371/19 за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Женева" до 06.10.2021 о 09:40 год.
05.10.2021 від представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ адвоката Орлова О.О. на електрону адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 922/3371/19 на будь-яку дату після 26.10.2021, оскільки саме на цю дату призначено розгляд касаційної скарги Компанії у справі № 922/4198/20, у якій розглядався спір між тими ж сторонами про визнання Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09 недійсним, тому враховуючи взаємопов`язаність цих справи, на думку представника, є підстави для відкладення розгляду даної справи.
06.10.2021 представником ТОВ "ФК "Женева" адвокатом Романченко О.О. засобами електронного зв`язку направлено до Верховного Суду пояснення щодо відсутності обов`язку з подання державному реєстратору оригіналу кредитного договору для зміни іпотекодержателя, а також заяву про збільшення витрат на професійну правничу допомогу до 500 000,00 грн, у якій вказано, що, відповідно до положень частини 8 статті 129 ГПК України, докази, на підтвердження розміру судових витрат, будуть надані Суду протягом 5 днів, у разі ухвалення постанови на користь касатора.
06.10.2021 у судовому засіданні розглянувши клопотання Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ про відкладення розгляду справи, врахувавши думку учасників справи, які вважали, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на те, що суд касаційної інстанції не досліджує додаткові докази, а перегляд судових рішень на відповідність їх нормам матеріального та процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції на момент їх ухвалення, представник Позивача був присутнім у судовому засіданні, надавав свої пояснення з приводу доводів касаційної скарги, був належно повідомлений про наступне судове засідання, тому клопотання не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "ФК "Женева", який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, представників Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ та ПАТ "Банк Золоті Ворота", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи викладені у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.01.2008 між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" (далі - АКБ "Меркурій") (Кредитор) та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ (Позичальник) було укладено Договір на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 (до якого в подальшому укладались додаткові угоди), за умовами якого Позичальнику надано кредитні кошти у сумі 7 566 200,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та, відповідно до додаткової угоди від 20.12.2013 до цього Договору, з кінцевий термін повернення заборгованості за кредитною лінією - 19.12.2014.
21.01.2008 між АКБ "Меркурій" (Іпотекодержатель) та Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ (Іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений Іпотечний договір №16-03-09, який зареєстровано в реєстрі за № 369 (до якого в подальшому укладено додаткові угоди), за умовами якого забезпечено вимоги Іпотекодержателя, що виникають із Договору на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008, та усіх додаткових договорів та угод до нього, у тому числі, що виникнуть у майбутньому, за рахунок предмета іпотеки - нежитлових приміщень третього поверху №1 - 6, 8 - 20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область м. Харків вул. Сумська, 96, та належать на праві власності Азово-Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ. Розмір кредиту складає 7 566 200,00 грн, строк користування кредитом з 21.01.2008 по 19.12.2014, проценти за користування кредитом щомісячно по ставці 7,75 % річних.
07.02.2014 між АКБ "Меркурій" (Первісний кредитор) та ПАТ "Банк Золоті Ворота" (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги за Договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008, згідно з яким, Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв право вимоги до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ (Боржник) частково у розмірі, визначеному пунктом 1.2 Договору. Сума вимог, що відступається, станом на дату укладення цього Договору становить: строкова заборгованість за кредитом у розмірі 7 566 200,00 грн.
За умовами пункту 1.8 вказаного Договору відступлення права вимоги сторонами погоджено, що з моменту передачі прав вимоги, з урахуванням пункту 1.2 Договору, за цим Договором у Первісного кредитора залишаються правовідносини з Боржником, що склалися до моменту передачі прав вимоги за Кредитним договором, лише в розмірі не відступлених прав вимоги.
07.02.2014 між АКБ "Меркурій" (первісний Іпотекодержатель) та ПАТ "Банк Золоті Ворота" (новий Іпотекодержатель), укладено нотаріально посвідчений Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором №16-03-09 від 21.01.2008, який зареєстровано в реєстрі за № 126, за умовами якого первісний Іпотекодержатель передає, а новий Іпотекодержатель приймає в повному обсязі всі права вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09, посвідченим 21.01.2008 Зубарєвим В.І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, реєстровий № 369 (з усіма змінами та доповненнями), за яким було передано в іпотеку нежитлові приміщення третього поверху № 1 - 6, 8 - 20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96 (пункти 1.1, 1.2 Договору).
07.02.2014 здійснено реєстрацію права іпотеки за ПАТ "Банк Золоті Ворота" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
23.05.2014 АТ "Банк Золоті Ворота" звернулось до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 6732456 на об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення третього поверху № 1- 6, 8- 20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби від 03.06.2014 №13517451 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення третього поверху №1- 6, 8- 20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96 за АТ "Банк Золоті Ворота".
Не погодившись із рішенням державного реєстратора про реєстрацію права власності за новим Іпотекодержателем, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ оскаржила його у порядку адміністративного судочинства і на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі №820/11581/14, реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області було скасовано запис про реєстрацію права власності на приміщення - предмет іпотеки за ПАТ "Банк Золоті Ворота".
23.02.2015 державним реєстратором Федоренком А.І., на підставі заяви АТ "Банк Золоті Ворота", прийнято рішення № 19544252 та № 19547735, відповідно до яких зареєстровано іпотеку (запис про іпотеку № 8827245) та обтяження щодо заборони відчуження (запис про обтяження № 8827847) на нежитлові приміщення третього поверху № 1- 6, 8- 20, в літ. А-3, з реєстраційним номером 88210663101, загальною площею 357,3 кв. м, які розташовані за адресою: Харківська область м. Харків, вул. Сумська, буд. 96 та належать Позивачу на праві приватної власності.
Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ оскаржила рішення про реєстрацію іпотеки (запис № 8827245) та заборону відчуження предмета іпотеки (запис про обтяження №8827847) до окружного адміністративного суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №820/6015/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, адміністративний позов Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ задоволено частково; скасовано рішення державного реєстратора №19544252 від 23.02.2015 щодо реєстрації іпотеки та № 19547735 від 23.02.2015 щодо реєстрації обтяження за АТ "Банк Золоті Ворота".
Разом з цим, 11.06.2015, на підставі Протоколу №05/06-13 від 05.06.2015 про проведення торгів та визначення переможця повторного (другого) конкурсу з реалізації майна ПАТ "Банк Меркурій" (лот №153 продаж права вимоги за кредитним договором юридичної особи №02-25К-02 від 21.01.2008), між ПАТ "Банк Меркурій" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку "Меркурій" та ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" (на теперішній час - ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія") укладено Договір про відступлення права вимоги №5, за умовами пункту 1.1 якого ПАТ "Банк Меркурій" (Первісний кредитор) відступив ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" (Новий кредитор) своє право вимоги за Кредитним договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 та за договором забезпечення за цим кредитним договором: сума заборгованості - 1 104 705,09 грн, з усіма додатковими угодами та додатками до кредитних договорів та договорів забезпечення виконання зобов`язання за такими кредитними договорами, що є їх невід`ємною частиною (далі - Основні договори).
Відповідно до пункту 1.2 Договору про відступлення права вимоги № 5 від 11.06.2015, право вимоги за Основними договорами та договорами забезпечення відступається у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за Основними договорами; право вимоги суми нарахованих процентів за Основними договорами, строк платежу яких настав до дати укладання цього Договору; право вимоги суми процентів за Основними договорами, нарахованих на день підписання Сторонами Акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору.
З Акту приймання-передачі від 11.06.2015 до Договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015 вбачається, що ПАТ "Банк Меркурій" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банку "Меркурій" передав, а ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" отримала наступні документи: Договір на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008 (із додатковими угодами до нього); Договір поруки №02-25П-02 від 21.01.2008 (із додатковими угодами до нього); Договір відступлення права вимоги від 07.02.2014 за Договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008; реєстри платіжних документів з 21.01.2008 по 10.06.2015 за особовими рахунками Боржника; довідку від 11.06.2015 про заборгованість за Договором на кредитну лінію №02-25К-02 від 21.01.2008.
Також на підставі Протоколу №UA-EA-2017-11-24-000393-a від 08.12.2017, лот F09G3513 право вимоги за Кредитним договором № 02-25К-02 із забезпечення: нежитлові приміщення третього поверху № 1- 6, 8- 20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м, за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96, власник активів ПАТ "Банк Золоті Ворота", між ПАТ "Банк Золоті Ворота" (Продавець/Банк) та ТОВ "ФК "Женева" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №173 від 05.01.2018, відповідно до якого Продавець відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до юридичної особи Позичальника/Іпотекодавця, зазначеного у Додатку 1 до цього Договору, надалі Боржник, за кредитним договором та договором іпотеки, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них.
У Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги №173 від 05.01.2018 "Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами", зазначено, зокрема, Договір № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, з урахуванням всіх змін та доповнень; Іпотечний договір № 16-03-09 від 21.01.2008, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього. Розмір Прав вимоги, що відступаються Банком на користь Нового кредитора згідно умов цього Договору, станом на 05.01.2018 становить 19 188 699,17 грн та складається з: 7 566 20,00 грн простроченого кредиту, 2 153 974,54 грн прострочених процентів, 9 468 524,63 грн пені.
Новий кредитор підписанням цього Договору та Додатку № 1 засвідчив свою обізнаність та згоду з тим, що Договір № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, всі зміни до доповнення до нього передаються у завірених АТ Банк "Меркурій" копіях (в такій формі, в якій він був переданий ПАТ "Банк Золоті Ворота").
Крім цього, 05.01.2018 між ПАТ "Банк Золоті Ворота" (Сторона 1) та ТОВ "ФК "Женева" (Сторона 2) укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором №16-03-09, посвідченим 21.01.2008 Зубарєвим І.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 369, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.
Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором №16-03-09 посвідчено 05.01.2018, Тарасовою Ю.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1.
За вказаним Договором ПАТ "Банк Золоті Ворота" передало ТОВ "ФК "Женева" всі права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, за Іпотечним договором № 16-03-09, з урахуванням всіх змін та доповнень.
Внаслідок нотаріального посвідчення зазначеного Договору від 05.01.2018 про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09, приватним нотаріусом Тарасовою Ю.Г., прийнято оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого проведено державну реєстрацію іншого речового права, іпотека на нежитлове приміщення з реєстраційним номером 88210663101, що розташоване за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, за ТОВ "ФК "Женева".
У липні 2018 року Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ звернулась до адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Тарасової Ю.Г. про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора від 05.01.2018 № 39120026, відповідно до якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно змінено іпотекодержателя АТ "Банк Золоті Ворота" на ТОВ "ФК "Женева" та зареєстровано за останнім іпотеку на нежитлові приміщення третього поверху № 1- 6, 8- 20 (літ. А-3), загальною площею 357,3 кв. м, з реєстраційним номером 88210663101, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96; та зобов`язання нотаріуса виключити з реєстру запис про ТОВ "ФК "Женева" як іпотекодержателя спірних приміщень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі № 2040/5734/18 позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано оскаржуване рішення приватного нотаріуса Тарасової Ю.Г.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі № 2040/5734/18 скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, та роз`яснено позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 2040/5734/18 постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 залишено без змін. Великою Палатою зазначено, що вимога позивача про скасування рішенням нотаріуса як державного реєстратора від 05.01.2018 № 39120026 є похідною при вирішенні питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя. Таким чином, предметом розгляду у цій справі є не стільки дії та рішення нотаріуса як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
З огляду на суб`єктний склад учасників справи й те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням умов Договору на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008, Іпотечного договору №16-03-09 від 21.01.2008, а також Договорів від 07.02. 2014 про відступлення прав вимоги за Договором на кредитну лінію № 02-25К-02 та відступлення прав вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ звернулась до Господарського суду Харківської області з даним позовом до ТОВ "ФК "Женева", третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Ю.Г., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г., № 39120026 від 05.01.2018.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в результаті укладання Договорів про відступлення права вимоги від 07.02.2014, від 11.06.2015 та від 05.01.2018, відбувся поділ основного зобов`язання за Договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 на дві частини, що призвело до ситуації, за якої на один предмет іпотеки матимуть рівноцінні права два і більше кредитора, а отже, укладення таких договорів здійснено з порушенням частини 1 статті 24 Закону України "Про іпотеку"; таким поділом основного зобов`язання побудована абстрактна іпотека, яка існує поза зв`язком із частиною основного зобов`язання, що є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, як іпотекодавця, оскільки останній повинен буде відповідати іпотечним майном вже перед двома наявними кредиторами; під час проведення державної реєстрації зміни іпотекодержателя, приватний нотаріус Тарасова Ю.Г. не пересвідчилась у тому, що основне зобов`язання дійсно існує, а права кредитора за основним зобов`язанням передані ТОВ "ФК "Женева" у повному обсязі, оскільки оригінали документів, зокрема, Договору №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 та додаткові угоди до нього приватному нотаріусу не надавались, як під час посвідчення Договору про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором №16-03-09 від 21.01.2008, так і при проведенні державної реєстрації, а без дослідження документів, на підтвердження набуття ТОВ "ФК "Женева" прав кредитора та іпотекодержателя за основним зобов`язанням (в цілому), яке дійсно існує, рішення державного реєстратора не може вважатися таким, що відповідає вимогам законодавства і забезпечує об`єктивність та достовірність відомостей про зареєстровані права.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "ФК "Женева", обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало, що судами попередніх інстанцій не правильно застосовано норми матеріального права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/974/18 щодо правомірності поділу основного зобов`язання, від 20.06.2018 у справі № 910/13770/17, від 02.05.2018 у справі № 914/1782/16 щодо необхідності отримання згоди іпотекодавця на відступлення права вимоги за іпотечним договором лише у разі наявності такого застереження у договорі, від 11.04.2018 у справі № 826/6071/16 щодо обсягу документів, необхідних для держаної реєстрації зміни іпотекодержателя, від 23.05.2018 у справі № 753/16636/14-ц щодо документів на підтвердження існування кредитно-іпотечних правовідносин, від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц щодо можливості застосування визначення "абстрактної іпотеки" у спірних правовідносинах.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Предметом позову у цій справі є вимога про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Тарасової Ю. Г. № 39120026 від 05.01.2018, відповідно до якого, за доводами Позивача, було змінено іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з АТ "Банк Золоті Ворота" на Відповідача та зареєстровано іпотеку на майно за ТОВ "ФК "Женева".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (частини 1, 2 статті 3 вказаного Закону).
Положеннями статті 4 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (ч. 1).
Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (ч. 2).
За приписами частин 1 - 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.
При цьому загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні визначені положеннями статей 512, 514, 516 - 518 Цивільного кодексу України в силу яких, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора
Суди попередніх інстанцій, встановивши обставини щодо поділу основного зобов`язання за Договором на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008 шляхом укладення Договорів про відступлення права вимоги від 07.02.2014 та від 11.06.2015, за якими відповідно на користь ПАТ "Банк Золоті Ворота" було відступлено строкова заборгованість за кредитом у розмірі 7 566 200,00 грн, а на користь ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" (назву змінено на ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія") сума заборгованості 1 104 705,09 грн, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.10.2019 у справі № 2040/5734/18, не надали оцінки умовам цих договорів з урахуванням положень статей 512 - 514, 516 - 518 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо переходу права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, та статті 24 Закону України "Про іпотеку" щодо умови одночасності здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням та за іпотечним договором, оскільки за змістом даної норми, за умови не доведення іншого, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, проте відступлення прав за основним зобов`язанням без укладення нотаріально посвідченого договору про відступлення прав за іпотечним договором призводить до "абстрактної іпотеки", що законодавством не допускається.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №758/3453/16-ц, посилання на яку судом апеляційної інстанції здійснено без належного дослідження обставин щодо відступлення прав за основним зобов`язанням на користь ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія", що призвело до неправильного застосування положень статті 24 Закону України "Про іпотеку".
Судами не досліджено, чи мав АКБ "Меркурій" право передавати ТОВ "Азово-Чорноморська іпотечна компанія" право вимоги основної заборгованості за Основним зобов`язанням, як зазначає суд апеляційної інстанції, з посиланням на пункт 1.2 Договору відступлення права вимоги №5 від 11.06.2015, оскільки відповідно до пункту 1.8 Договору про відступлення права вимоги від 07.02.2014 у Первісного кредитора залишаються правовідносини з Боржником (Позивачем), що склалися до моменту передачі прав вимоги за Кредитним договором, лише в розмірі не відступлених прав вимоги.
Разом з тим, АКБ "Меркурій", передаючи ПАТ "Банк Золоті Ворота" частину вимоги за по Договором на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008, одночасно, в забезпечення кредитного зобов`язання, передав вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09 від 21.01.2008 (Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09, від 07.02.2017).
В подальшому, ПАТ "Банк Золоті Ворота" відступив наявне у нього право вимоги за Договором на кредитну лінію № 02-25К-02 від 21.01.2008 та Іпотечним договором № 16-03-09 від 21.01.2008 на користь ТОВ "ФК "Женева" на підставі Договору № 173 про відступлення прав вимоги від 05.01.2018 та нотаріально посвідченого Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 16-03-09, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, від 05.01.2018.
Положеннями статті 4 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відомості про відступлення прав за іпотечним договором підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії) державній реєстрації прав підлягають: речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека та заборона відчуження нерухомого майна, інші обтяження.
Положеннями статті 10 вказаного Закону визначено, що державним реєстратором є нотаріус (пункт 2 частини 1 вказаної статті), який 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
На момент вчинення оскаржуваної реєстраційної дії умови, підстави та процедура проведення державної реєстрації речових прав визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553) (далі - Порядок № 1127).
Загальний порядок проведення державної реєстрації прав визначено у пункті 7 Порядку № 1127, у якому зазначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.
Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (частина 5 статті 26 цього Закону).
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема, договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката.
Для державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором також подається заставна, якщо іпотечним договором передбачено її видачу, на якій виконано передавальний напис (індосамент) її власником (пункт 72 Порядку № 1127).
Виходячи зі змісту вказаних норм, правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню та відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку на підставі договору, відповідно до якого відбувається відступлення прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 826/6071/16, яка не була врахована судами попередніх інстанцій.
При цьому слід враховувати, що здійснюючи таку державну реєстрацію, уповноважена особа не обмежує право власності іпотекодавця, оскільки підписуючи договір іпотеки іпотекодавець добровільно погоджується на встановлення особливого порядку розпорядження іпотекодержателем об`єктом іпотеки, беручи при цьому на себе відповідні зобов`язання.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, не дослідили у повному обсязі обставини справи, які входять до предмету доказування, з урахуванням договірних відносин, які склалися між сторонами, і зокрема, щодо порушення права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов у даній справі, оскільки судами достеменно не встановлено, як реєстраційній дії щодо зміни обтяжувача на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором може призвести до негативних наслідків у вигляді подвійного стягнення заборгованості та можливості додаткового накладення стягнення на предмет іпотеки за одним і тим самим кредитним зобов`язанням.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Допущені порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених приписами статті 300 ГПК України.
Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень знайшли своє часткове підтвердження, що є підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій.
При цьому виходячи з того, що допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до передчасних висновків про задоволення позовних вимог, а відповідно до положень статей 126, 129 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи по суті, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Частиною 4 статті 310 ГПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на те, що заявлена ТОВ "ФК "Женева" у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, частково знайшла своє підтвердження, тому, з огляду на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2021 у справі № 922/3371/19 скасувати.
3. Справу № 922/3371/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.