ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/2153/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Львова Б.Ю., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Лисенко В.О. - адвокат (довіреність від 22.12.2020 №14-330)
відповідача - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"
про стягнення 10 333 975, 51 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", позивач) 21.08.2020 звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (далі - ЛКП "Залізничнетеплоенерго", відповідач) про стягнення 10 333 975,51 грн., з яких: 6 470 479,56 грн пені, 1 454 621,51 грн 3% річних, 2 408 874, 44 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно здійснював виконання своїх договірних зобов`язань щодо оплати за отриманий природний газ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Львівської області від 15.02.2021 (суддя Сухович Ю.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 6 470 479,56 грн пені, 1 454 621,51 грн 3% річних, 2 408 874,44 грн інфляційних нарахувань та 155 009,63 грн судового збору.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 (колегія суддів у складі: Зварич О.В., Гриців В.М., Якімець Г.Г.) рішення господарського суду Львівської області скасовано в частині стягнення з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 6 470 479,56 грн пені. В цій частині прийнято нове рішення.
Стягнуто з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 3 235 239,78 грн пені.
Рішення господарського суду Львівської області в частині стягнення з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 1 454 621,51 грн 3% річних, 2 408 874, 44 грн інфляційних нарахувань та 155 009,63 грн судового збору залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, подала касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, а рішення господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у цій справі залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
7. В обґрунтування своїх вимог НАК "Нафтогаз України" зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, оскільки суд апеляційної інстанції :
- не з`ясував, чи дійсно розмір неустойки перевищує розмір збитків позивача;
- не надав об`єктивної оцінки винятковості випадку несвоєчасної сплати відповідачем заборгованості за Договором;
- не взяв до уваги соціальну значущість позивача і те, що НАК "Нафтогаз України" є стратегічним об`єктом для економіки держави. Несвоєчасна оплата природного газу призводить до неможливості вчасно розрахуватись за придбаний позивачем природний газ;
- відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/1010/16);
- апеляційний господарський суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, чим порушив статті 80 та 269 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
8. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
9. Між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ЛКП "Залізничнетеплоенерго" (споживач) 07.09.2017 укладено договір постачання природного газу №6038/1718-ТЕ-21 (з наступними змінами та доповненнями), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
10. Згідно з пунктом 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
11. Відповідно до пункту 2.1 договору (з наступними змінами та доповненнями) постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 53554,000 тис.куб.м.
12. Згідно з пунктом 2.4 договору підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до пункту 3.7 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.
13. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (пункт 3.1 договору).
14. За змістом пункту 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
15. Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (пункти 3.8, 3.9 договору).
16. Згідно з пунктом 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладення договору становить 4 942,00 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього до сплати разом з ПДВ вартість 5 930,40 грн.
17. Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
18. Відповідно до пункту 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
19. У пункті 8.2 договору зазначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
20. Шляхом укладення додаткової угоди від 15.01.2018 № 1 до договору постачання природного газу від 07.09.2017 № 6038/1718-ТЕ-21 сторони виклали пункт 8.2 договору в наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення".
21. У разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (пункти 10.1, 10.2 договору).
22. Згідно з розділом 12 (в редакції додаткової угоди від 06.09.2018 № 5 до договору постачання природного газу від 07.09.2017 № 6038/1718-ТЕ-21) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
23. На виконання умов даного договору позивач протягом жовтня-грудня 2017 року та січня-вересня 2018 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 271 144 832,47 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи. Дані акти підписані представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплені печатками сторін договору (а.с. 39-50, т.1).
24. Сторони не заперечують, що станом на час подання позову відповідач повністю оплатив вартість отриманого природного газу.
25. Однак, в порушення своїх договірних зобов`язань щодо терміну оплати природного газу, відповідач прострочив оплату поставленого позивачем природного газу у жовтні 2017 року, грудні 2017 року та вересні 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою позивача по операціях за договором № 6038/1718-ТЕ-21 з 01.09.2017 року по 31.01.2020 року і розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань ЛКП "Залізничнетеплоенерго" за договором № 6038/1718-ТЕ-21 від 07.09.2017 року (а.с. 7-22, 52-55, т.1).
26. Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало прострочення відповідачем оплати природного газу, поставленого у жовтні 2017 року, грудні 2017 року та вересні 2018 року.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
27. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
29. Предметом касаційного оскарження є незгода позивача з відмовою у стягненні пені в сумі 6 470 479,56 грн. В інших частинах прийняті судові рішення не оскаржуються жодною із сторін.
30. Верховний Суд звертає увагу на те, що здійснює касаційний перегляд судових рішень у цій справі лише в частині та в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
31. В касаційній скарзі позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи дійсно розмір нарахованої пені значно перевищує розмір завданих йому збитків від несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині порядку оплати поставленого природного газу.
32. Скаржник вважає, що обов`язковою умовою зменшення розміру пені в розумінні статті 233 ГК є доведення значного перевищення розміру пені над збитками, завданими позивачу, у зв`язку з чим, невстановлення факту понесення позивачем відповідних збитків фактично унеможливлює застосування до правовідносин вказаної норми.
33. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
34. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
35. Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
36. Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (пункт 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
37. Аналіз вказаних норм права (місця їх розташування у кодексах, зв`язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.
38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК.
39. При цьому на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (пункти 33, 34 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
40. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
41. У справі, яка переглядається, на момент звернення позивача до суду відповідач повністю оплатив вартість отриманого природного газу, а пеня нараховувалася за прострочення оплат, які були допущені у минулому. Враховуючи ці обставини, збитки кредитора від такого прострочення не можуть вважатися суттєвими, відтак зменшення судом розміру пені на 50% є співмірним та пропорційним завданим кредитору збиткам.
42. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).
43. У постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі №908/1454/14, на яку посилається Нафтогаз як на підставу касаційного оскарження, зазначено, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Тому при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
44. Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується Верховний Суд, при зміні розміру пені, яка має бути виплачена відповідачем на користь позивача (з заявленого відповідачем зменшення на 90% до зменшення її на 50%), урахував інтереси обох сторін, в тому числі, однак не лише, майновий (фінансовий) стан, а й інші обставини, які пов`язані з невиконанням відповідачем свого обов`язку, зокрема, і наслідки, що настали внаслідок невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а також поведінку боржника.
45. Близька позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
46. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
47. Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.
48. Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
49. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК).
50. Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги позивача стосовно того, що суд апеляційної інстанції застосував норми частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 під час вирішення судом питання щодо зменшення пені, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд зробив висновки щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися. Зміст відповідних судових рішень, фактичні обставини справ, докази на їх підтвердження свідчать про неподібність відповідної справи справі, що розглядається, і тому застосування названих норм права за неподібності правовідносин у справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи, зокрема, зазначених в оскаржуваній постанові.
51. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою НАК "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 914/2153/20.
52. Крім того, посилання позивача на постанови Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16 не можуть бути взяті до уваги, оскільки у вказаних справах суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки виходили лише з того, що відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ та обумовлену цим відсутність вини відповідача з прострочення платежів за договором. Натомість у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, врахував у тому числі і те, що споживачами теплоенергії, яка виробляється ЛКП "Залізничнетеплоенерго" (з використанням газу, поставленого позивачем), допускають порушення своїх грошових зобов`язань, що зумовлює скрутне фінансове становище, а відтак, це ускладнює виконання ЛКП "Залізничнетеплоенерго" своїх зобов`язань у способи, на які посилався НАК "Нафтогаз України".
53. Скаржник також зазначає про те, що підставою оскарження судового рішення є те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287, з посиланням на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Утім, такі доводи касаційної скарги не отримали свого підтвердження та відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.
54. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
55. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
56. Разом з цим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
57. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Близька правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.
58. Відповідно до частини 1, 2 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.
59. Водночас, у силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
60. Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судом судового рішення з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
61. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судового рішення з такої підстави.
62. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судового рішення у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.