ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1417/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Воронков В.О. (адвокат),
відповідача 1 - Жуков Д.О. (адвокат),
відповідача 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу"
на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021,
за позовом фермерського господарства "Агропівдень+"
до: державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу";
фізичної особи-підприємця Чеботаренка Никифора Михайловича
про стягнення 6 436 923,60 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фермерське господарство "Агропівдень+" (далі - ФГ "Агропівдень+", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" (далі - ДП "ЦСЕНСМ", відповідач 1) заборгованості за договором від 13.12.2016 №1848-25/2016-ПР у розмірі 6 113 637,60 грн; витрат, пов`язаних із розірванням договору за ініціативою відповідача 1 у розмірі 322 286,00 грн та стягнення з фізичної особи-підприємця Чеботаренко Никифора Михайловича (далі - ФОП Чеботаренко Н.М., відповідач 2) за договором поруки від 01.08.2019 заборгованості зі сплати штрафу в розмірі 1 000,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідач 1 належним чином не виконав зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг за договором з виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції від 13.12.2016 №1848-25/2016-ПР (далі - договір №1848-25/2016-ПР). Позовні вимоги до відповідача 2 обґрунтовано тим, що у останнього виник обов`язок з оплати штрафу в розмірі 1000,00 грн відповідно до договору поруки від 01.08.2019, у зв`язку з невиконання відповідачем 1 його зобов`язань перед позивачем за договором №1848-25/2016-ПР.
1.3. Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2020 у справі №916/1417/20 матеріали позовної заяви ДП "ЦСЕНСМ" передано за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.
1.4. Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1417/20. Вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2020 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 (колегія суддів: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П., Козир Т.П.) позов ФГ "Агропівдень+" до ДП "ЦСЕНСМ" задоволено частково. Суд стягнув з відповідача 1 на користь позивача 6 071 021,97 грн винагороди за виконані роботи, 322 286,00 грн вартості виконаних робіт та 95 899,62 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог до ДП "ЦСЕНСМ" відмовлено. У позові до ФОП Чеботаренко Н.М. відмовлено повністю.
2.2. Рішення та постанову мотивовано тим, що відповідачем 1, всупереч умовам укладеного між сторонами договору №1848-25/2016-ПР, вартість наданих позивачем послуг в повному обсязі не оплачена. Встановивши обставини, припинення дії договору №1848-25/2016-ПР на підставі реалізації відповідачем 1 права на його одностороннє розірвання, суди визнали обґрунтованими доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем 1 своїх зобов`язань за цим договором щодо сплати винагороди за виконані роботи в розмірі, що є еквівалентом 80% від загальної вартості сільськогосподарської продукції, вирощеної на виконання умов договору, в розмірі 6 071 021,97грн. У зв`язку з чим, задовольнили позов частково, зокрема, в частині стягнення вказаної суми основного боргу та 322 286,00грн вартості виконаних робіт. У задоволенні вимог про стягнення винагороди виконавцю за виконані роботи в сумі 42 615,63грн відмовили у зв`язку з безпідставністю таких вимог.
2.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 про стягнення штрафу в розмірі 1000,00 грн на підставі договору поруки, суди виходили із того, що позивачем пропущено строк пред`явлення відповідної вимоги до поручителя.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. ДП "ЦСЕНСМ", не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 1, 3 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
4.1.2. Так, згідно з доводами касаційної скарги відповідач 1 зазначає, що:
- суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази. Внаслідок такого порушення суди не застосували положення статті 731 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та абзац 4 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання корупції";
- судами попередніх інстанцій не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статей 13, 99, 232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 10.09.2019 зі справи №921/36/18, від 22.10.2019 зі справи №911/2129/17 та у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 зі справи №760/34776/19;
- суди залишили поза увагою доводи відповідача 1 щодо відсутності реального виконання позивачем робіт за договором №1848-25/2016-ПР, що у свою чергу унеможливлює нарахування та стягнення позивачем заборгованості за такі роботи;
- судами не досліджено обставин щодо відсутності повноважень особи зі сторони відповідача 1 на підписання актів виконаних робіт за договором №1848-25/2016-ПР;
- судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про призначення у справі судової технічної експертизи первинних документів, складених на виконання умов договору №1848-25/2016-ПР, внаслідок чого відповідача 1 позбавлено можливості довести обставини на яких, ґрунтуються його заперечення;
- приймаючи рішення про часткове задоволення позову суди обох інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема: відповідач зазначає про те, що акти виконаних робіт за договором №1848-25/2016-ПР та видаткових накладних складених на виконання його умов є підробленими; акти виконаних робіт за договором №1848-25/2016-ПР ("сдачи-приемки работ [оказания услуг]") не відповідають вимогам первинного документа у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки складені не українською мовою.
4.1.3. ДП "ЦСЕНСМ" вказує на відсутність висновку Верховного Суду у "даній категорії спорів щодо державних підприємств".
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. ФГ "Агропівдень+" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.
5.2. Між ФГ "Агропівдень+" (виконавець) та ДП "ЦСЕНСМ" (замовник) 13.12.2016 було укладено договір №1848-25/2016-ПР, за умовами пунктів 1.1-1.5 якого виконавець зобов`язується надати послуги по виготовленню готової продукції (вирощуванню сільськогосподарської продукції з сировини виконавця) на площі 457 га на землях Ізмаїльської сортодослідної станції та Рисосіючої сортодослідної станції Кілійської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", а замовник зобов`язується прийняти результати виконаних робіт і оплатити винагороду. Вирощування готової продукції здійснюється виконавцем (шляхом посіву, вирощування та збирання) із застосуванням власних та/або залучених технічних засобів, технологій, виробничих потужностей, знань та кваліфікованої робочої сили, обладнання на земельній ділянці, що розташована за адресою: Ізмаїльська сортодослідна станція Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Утконосівка, вул. Чапаєва, 23; Рисосіюча сортодослідна станція Одеська обл., м. Юлія, вул. Маяк, 189. Загальна площа земельної ділянки, на якій виконавець зобов`язується виконати роботи передбачені в п. 1.1, складає 457 га. Роботи по вирощуванню готової продукції виконуються виконавцем з власної сировини, а саме, але не обмежуючись - посівного матеріалу, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів тощо. Готова продукція, вирощена з матеріалів виконавця, є власністю замовника і не переходить у власність виконавця.
5.3. Відповідно до положень пункту 1.6 договору №1848-25/2016-ПР приймання результатів послуг за цим договором здійснюється на основі акту прийому-передачі та акту виконаних робіт (наданих послуг), що є невід`ємною частиною цього договору.
5.4. Пунктом 4.1 договору №1848-25/2016-ПР сторони погодили, що замовник сплачує винагороду виконавцю за виконані роботи в розмірі, що є еквівалентом 80 відсоткам від загальної вартості сільськогосподарської продукції, вирощеної на виконання договору, в строк не пізніше 5 робочих днів з дня підписання актів приймання-передачі сільськогосподарської продукції замовнику за відповідний агрономічний рік.
5.5. Строк дії договору №1848-25/2016-ПР сторонами встановлено пунктом 8.1 - з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021, а у випадку порушення зобов`язань до повного їх виконання.
5.6. Суди встановили, що у відповідності до підписаних сторонами та скріплених печатками видаткових накладних, позивачем було поставлено відповідачу 1 соняшник, кукурудзу, озиму пшеницю та ячмінь на суму 7 642 047,00 грн.
5.7. Також на виконання умов договору №1848-25/2016-ПР між виконавцем та замовником 23.12.2018 та 25.12.2018 було підписано та скріплено печатками без зауважень чи заперечень Акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції за договором на загальну суму 7 642 047,00 грн.
5.8. Крім того, 01.08.2019 між позивачем, як кредитором, та ФОП Чеботаренком Н.М. (відповідачем 2), як поручителем, укладено договір поруки, за умовами пункту 1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за несвоєчасне виконання боржником - ДП "ЦСЕНСМ" усіх його зобов`язань за договором, які існують на момент його укладення і виникнуть на його підставі у майбутньому.
5.9. Суди встановили, що листом від 02.03.2020 №2/9-6/193-20 відповідач 1 повідомив позивача про припинення дії договору №1848-25/2016-ПР.
5.10. Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач вказував на наявність у відповідача 1 заборгованості за договором №1848-25/2016-ПР у розмірі 6 113 637,60 грн - винагороди за виконані роботи та 322 286,00 грн - вартості виконаних робіт.
5.11. Спір у даній справі між сторонами виник у зв`язку з наявністю або відсутністю у відповідача 1 зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг за договором №1848-25/2016-ПР та наявності/відсутності у відповідача 2 обов`язку зі сплати на користь позивача штрафу у розмірі 1 000,00 грн за договором поруки від 01.08.2019.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.
7.2. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
7.3. Надаючи правову оцінку правовідносинам між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами спору є правовідносинами за договором про надання послуг та підпадають під правове регулювання статей 901-903 ЦК України.
7.4. Переглянувши судове рішення у апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків суду першої інстанції, надавши правильну оцінку та кваліфікацію спірним правовідносинам, дійшов вірного висновку про те, що вони виникли з договору підряду та підпадають під правове регулювання положень статей 837, 843, 846, 853, 854 ЦК України.
7.5. Частково задовольняючи позовні вимоги до відповідача 1, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що з наданих сторонами доказів, вбачається, що позивачем та відповідачем 1 у даній справі досягнуто всіх вказаних суттєвих умов відносно зазначеного виду договору, а тому відповідно до вимог статей 837, 843, 846 ЦК України спірний договір №1848-25/2016-ПР є укладеним та відповідно, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме: майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України, статтями 11, 202, 509 ЦК України та в силу положень статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
7.6. Частиною першою статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботи за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
7.7. Таким чином, двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
7.8. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
7.9. Так, у справі, яка розглядається, суди, дослідивши надані учасниками справи докази як у цілому, так і кожен окремо, з урахуванням стандарту доказування "вірогідність доказів", зокрема, оцінивши та взявши до уваги докази на підтвердження: підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні за якими позивачем поставлено відповідачу 1 соняшник, кукурудзу, озиму пшеницю та ячмінь на загальну суму 7 642 047,00 грн; підписані та скріплені печатками без зауважень чи заперечень Акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції за договором від 23.12.2018 та від 25.12.2018 на загальну суму 7 642 047,00 грн дійшли висновку, що останні є належним доказом виконання позивачем умов договору №1848-25/2016-ПР та передачу відповідачу 1 сільськогосподарської продукції на загальну суму 7 642 047,00 грн. Суди, урахувавши умови пункту 4.1 договору №1848-25/2016-ПР відповідно до якого сторонами узгоджено сплату замовником виконавцю винагороди за виконані роботи (еквівалент 80 відсотків від загальної вартості сільськогосподарської продукції, вирощеної виконавцем на виконання договору за відповідний агрономічний рік), дійшли висновку, що: за актом приймання-передачі сільськогосподарської продукції від 23.12.2019 на суму 2 270 830,00 винагорода виконавця складає 1 816 664,00 грн та підлягала сплаті не пізніше 30.12.2019; за актом приймання-передачі сільськогосподарської продукції від 25.12.2018 на суму 5 371 217,00 грн винагорода виконавця складає 4 296 973,60 грн підлягала сплаті не пізніше 02.01.2019. Суди встановили, що з урахуванням здійснених відповідачем 1 оплат, його борг за договором №1848-25/2016-ПР по сплаті винагороди за виконані роботи становить саме 6 071 021,97 грн, доказів виконання такого обов`язку відповідачем 1 суди не встановили, у зв`язку з чим дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
7.10. Суди також у порядку статей 76, 77, 91 ГПК України дослідивши, надані учасниками справи докази, зокрема: лист відповідача 1 від 02.03.2020 №2/9-6/193-20 (повідомлення виконавця про припинення дії договору №1848-25/2016-ПР); підписані сторонами та скріплені їх печатками акти здачі-виконання робіт (надання послуг) від 22.02.2020 №1 на суму 95 629,00 грн та від 28.02.2020 №2 на суму 226 657,00 грн за якими виконавцем було виконано робіт (надано послуг) за договором на загальну суму 322 286,00 грн. Суди, урахувавши умови положень пункту 8.5 договору №1848-25/2016-ПР відповідно до якого сторонами узгоджено обов`язок замовника сплатити вартість виконаних виконавцем робіт на момент розірвання цього договору, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та задовольнили позовні вимоги також про стягнення вартості виконаних робіт в сумі 322 286,00 грн.
7.11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 про стягнення штрафу в розмірі 1000,00 грн на підставі договору поруки, суди виходили із того, що позивачем пропущено строк пред`явлення відповідної вимоги до поручителя.
7.12. Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
7.13. Частиною четвертою статті 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
7.14. Суди дослідивши умови договору поруки та надані позивачем докази, встановили, що позивач листом від 01.03.2020 пред`явив вимоги до відповідача 2 про стягнення штрафу в розмірі 1000,00 грн. Водночас, з урахуванням пункту 2.1.1 договору поруки (у разі невиконання боржником (відповідач 1) своїх зобов`язань за договором №1848-25/2016-ПР, протягом 5 робочих днів з дня невиконання кредитор (позивач) має право пред`явити свої вимоги до боржника або безпосередньо до поручителя (відповідача 2) шляхом стягнення штрафу в розмірі 1 000,00 грн), дійшли висновку про те, що позивач пропустив строк пред`явлення відповідної вимоги до поручителя, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо підстави оскарження судових рішень попередніх інстанцій відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України
7.15. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
7.16. Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.17. При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.
7.18. Надаючи оцінку доводам ДП "ЦСЕНСМ" стосовно неврахування судами попередніх судових інстанцій висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, Суд зазначає таке.
7.19. Так, зокрема, відповідач 1 зазначає, що оскаржувану постанову ухвалено судом апеляційної інстанцій без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи №921/36/18, від 22.10.2019 зі справи №911/2129/17 та у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 зі справи №760/34776/19.
7.20. Зокрема, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник мотивує свою незгоду з висновками судів попередніх інстанцій щодо неврахування доводів ДП "ЦСЕНСМ" про укладання договору №1848-25/2016-ПР зі сторони позивача та відповідача 1 посадовими особами, які у свою чергу є близькими особами. Водночас Лиманський І.В. (керівник відповідача 1 та підписант договору зі сторони ДП "ЦСЕНСМ") є посадовою особою юридичної особи публічного права відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" та на яку поширюються положення абзацу 4 частини першої статті 1 цього Закону. Вчинення договору посадовою особою державного підприємства з посадовою особою контрагента (які є близькими особами) у господарському зобов`язанні на суму понад 100 мінімальних зарплат, має бути погоджено з суб`єктом управління державного підприємства. Такого погодження Лиманським І.В. не отримано. Також згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам ДП "ЦСЕНСМ" щодо підписання Лиманським І.В. видаткових накладних (на підставі яких стягується борг) після відсторонення від виконання обов`язків на період службового розслідування. На думку скаржника, має місце вчинення позивачем та представником відповідача 1 правочину внаслідок зловмисної домовленості (стаття 232 ЦК України) та за відсутності на це повноважень (частина друга статті 203 ЦК України), водночас суди попередніх інстанцій вказаного не врахували та прийняли оскаржувані судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах.
7.21. Колегія суддів відхиляє доводи ДП "ЦСЕНСМ" про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи №921/36/18, від 22.10.2019 зі справи №911/2129/17 та у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 зі справи №760/34776/19 з огляду на таке.
7.22. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
7.23. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
7.24. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16).
7.25. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
7.26. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
7.27. Оцінюючи подібність правовідносин у справі, яка розглядається, та у справах, на які посилається скаржник, Верховний Суд зазначає таке.
7.28. Так, у справі, що розглядається предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за договором підряду. При цьому як, встановлено попередніми судовими інстанціями за виконані виконавцем та прийняті замовником роботи.
7.29. Поряд з тим, у справі №921/36/18 предметом спору є вимоги про визнання недійсним рішення наглядової ради товариства; скасування запису про внесення змін до відомостей про юридичну особу та зобов`язання поновити відомості щодо юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; у справах №911/2129/17 та №760/34776/19 предметом спору є вимоги про визнання недійсними договорів за яким відчужене майно та витребування майна у власність/застосування наслідків недійсності правочину.
7.30. Таким чином, у контексті наведеного колегія суддів зазначає, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
7.31. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
7.32. Колегія суддів зауважує, що такі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та необхідності вирішити питання належності та достовірності акту виконаних робіт від 28.02.2020 та оцінки спірного договору в контексті наявності/відсутності підстав для визнання його недійсним. Водночас питання недійсності оспорюваного договору перебуває поза межами спору про стягнення заборгованості за вказаним договором. Судами прийнято рішення виключно в межах предмета і підстав позову. Висновки ж судів про стягнення заборгованості у межах даного судового спору про стягнення заборгованості за договором №1848-25/2016-ПР ґрунтуються на положеннях статті 204 ЦК України (принцип правомірності правочину) та обставин доведення позивачем факту виконання ним умов договору №1848-25/2016-ПР та відповідно обов`язку відповідача 1 оплатити виконавцю винагороду за виконані роботи.
7.33. Враховуючи наведене вище, колегія суддів відхиляє помилкові доводи відповідача, що оскаржувані судові рішення ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи №921/36/18, від 22.10.2019 зі справи №911/2129/17 та у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 зі справи №760/34776/19, оскільки у справі №916/1417/20 предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини відмінної від правовідносин у справах на які посилається скаржник, що виключає подібність спірних правовідносин.
7.34. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "ЦСЕНСМ" в цій частині.