ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/19378/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.10.2020 (за результатами розгляду скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" від 03.08.2020 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021
у справі
за скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк"
на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В.
за заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі № 52/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат"
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай"
про звернення стягнення на предмет застави, -
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа №910/19378/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у третейській справі № 52/16 Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат" третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" про звернення стягнення на предмет застави.
2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2017 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про видачу наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 30.09.2016 у справі № 52/16.
3. 20.07.2017 року на виконання вказаної ухвали господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
4. Від Акціонерного товариства "Сбербанк" надійшла скарга №9674/4/06-2 від 03.08.2020 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
5. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. у справі №910/19378/16 - відмовлено.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 ухвалу господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі №910/19378/16 залишено без змін.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
7. До Верховного Суду від Акціонерного товариства "Сбербанк" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове рішення яким задовольнити скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" на дії головного державного виконавця Медведєва О.В. відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
8. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:
8.1. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме абз. 2 ч. 8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації у подібних правовідносинах.
Відзиви на касаційну скаргу
9. Від ліквідатора Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" Чупрун Є.В. та від Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МУЮ надійшли відзиви на касаційну скаргу у яких зазначено заперечення проти задоволення касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
10. Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк", колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
11. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
12. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
12.1. Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.12.2019 відкрито провадження у справі №905/2382/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат" строком на сто сімдесят календарних днів до 20.05.2020; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича.
12.2. 03.12.2019 за номером 64290 на офіційному веб-сайті Вищого Господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі №905/2382/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат".
12.3. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Медведева О.В. від 16.07.2020 на підставі п.4 ч.1 ст.34 та ст.35 Закону України "Про виконавче провадження" зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/19378/16 до закінчення строку дії зазначених обставин.
12.4. Наказом господарського суду міста Києва від 21.09.2016 у справі №910/19378/16 в рахунок часткового погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" за договором від 06 березня 2012 року про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL укладеним між ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Публічним акціонерним товариством "Сбербанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий урожай" в розмірі 24 285 471 доларів США 00 центів звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 06 березня 2012 року на основні засоби (предмет застави), які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат" на праві власності шляхом продажу предмета(ів) застави Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат" на підставі договору(ів) купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.
12.5. З метою збереження предмета застави та отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в заставу майна згідно з його цільовим призначенням, передати предмет застави в управління АТ "Сбербанк" на період до моменту його продажу, для чого банку надано повноваження:
- вилучити у заставодавця, Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат" та передати Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" основні засоби, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат" на праві власності, що є предметом застави, з метою одержання доходів від управління предметом застави, за договорами, що будуть укладені Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" як управителем, на період до моменту реалізації предмету застави;
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат" передати Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" ключі, пульти, коди доступу до систем охоронної та пожежної сигналізації, технічної документації (в тому числі технічних паспортів), інших документів на/від основних засобів, що є предметом застави, та звільнити зазначені основні засоби;
- надати Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" право на отримання в усіх установах, підприємствах, організаціях, органах нотаріату будь-яких документів (оригіналів, їх копій, дублікатів, витягів, довідок), необхідних для управління майном, укладення будь-яких договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, управління, договорів, пов`язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета застави з правом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат" без довіреності та підписання документів на умовах, які будуть визначені на розсуд Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", реалізацію інших прав, необхідних для управління майном;
- надати Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" право на отримання доходів від управління предметом застави, якими є доходи, що будуть отримані Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" за договорами, за якими воно є стороною - управителем, а у випадках, укладення договорів оренди - доходи у вигляді орендної плати, що отримані від передачі в оренду предмета застави третім особам;
- надати Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" право на спрямування отриманих як управителем доходів, за вирахуванням зроблених витрат Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" у зв`язку з управлінням майном, у тому числі, пов`язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета застави, податків, обов`язкових платежів на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський Млинкомбінат" перед Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" за Договором про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012, укладеним Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий урожай".
12.6. Від Акціонерного товариства "Сбербанк" надійшла скарга №9674/4/06-2 від 03.08.2020 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В.
12.7. У своїй скарзі Акціонерне товариство "Сбербанк" просить суд: визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. щодо винесення постанови від 16.07.2020 про зупинення вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу від 20.07.2017 року №910/19378/16 у виконавчому провадженні №54777977 неправомірними; скасувати постанову від 16.07.2020 року про зупинення вчинення виконавчих дій при примусовому виконанні наказу від 20.07.2017 року №910/19378/16 у виконавчому провадженні №54777977; зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. поновити проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №54777977 та виконати вимоги наказу Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 №910/19378/16.
12.8. В обґрунтування скарги скаржник стверджує, що постанова головного державного виконавця Медведєва О.В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.07.2019 про зупинення вчинення виконавчих дій є незаконною, так як відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на вимоги стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 №910/19378/16 не поширюється дія мораторію, а саме у відповідності до приписів ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена заборона виконання рішень у немайнових спорах протягом дії мораторію, дія мораторію не поширюється на вимоги за виконавчим документом немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматись від їх вчинення; вище зазначений наказ суду містить вимоги, як майнового так і немайнового характеру.
12.9. Також скаржник зазначає, що дія мораторію для задоволення вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" за рахунок нерухомого майна, яке являється предметом забезпечення, є автоматично припиненою після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, так як протягом такого строку господарським судом не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації. На момент винесення державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій минуло 227 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном і відповідно дія мораторію по відношенню до вчинення майнових дій є припиненою.
13. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
14. Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
15. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
16. Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
17. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
18. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").
19. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
20. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
21. Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339 ГПК України).
24. Враховуючи зміст наведених норм, розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо їх (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги.
25. Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження".
26. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
27. Частиною 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
28. Відповідно до частини п`ятої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
29. Верховний Суд враховує, що вищенаведені положення Закону України "Про виконавче провадження" є лише загальним правилом, які визначають механізми, які мають обов`язково бути застосовані виконавцями у процесі виконання судових рішень.
30. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства для випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені спеціальні правила.
31. Відповідно до частини першої статті 41 КУПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
32. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна (частина друга статті 41 КУПБ).
33. Приписами частини третьої цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
34. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абз 1 частини п`ятої статті 41 КУПБ).
35. Відповідно до частини восьмої статті 41 КУПБ дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.
36. В частині шостій статті 41 КУПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.
37. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУПБ).
38. Тобто, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство.
39. Відтак, не можна вважати правомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на предмет застави боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без врахування процедур і положень Кодексу України з процедур банкрутства, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
40. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
41. На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.
42. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУПБ процедури.
43. У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зважаючи на відсутність нормативного врегулювання співвідношення процедур виконавчого провадження та процедур банкрутства, з огляду на мету та цілі КУПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.
44. Таким чином, після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 по справі № 905/1923/15).
45. Зазначене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо того, що Скаржником не доведено порушення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. порядку вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", в частині зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва у справі №910/19378/16 до закінчення строку дії зазначених обставин.
46. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
47. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 06.10.2020 (за результатами розгляду скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" від 03.08.2020 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) та постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
48. За таких обставин, касаційна скарга Акціонерного товариства "Сбербанк" підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду міста Києва від 06.10.2020 (за результатами розгляду скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" від 03.08.2020 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) та постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 - залишенню без змін.
49. Оскільки за наслідками касаційного розгляду колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. ст. 240, 296, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -