ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2021 року
м.Київ
справа № 826/17674/18
адміністративне провадження № К/9901/25715/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року (головуючий суддя Безименна Н.В., судді: Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі №826/17674/18 за позовом Головного управління ДФС у м.Києві до Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2018 року Головне управління ДФС у місті Києві звернулось до суду з адміністративним позовом до Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо" про надання дозволу на реалізацію майна останнього, яке перебуває у податковій заставі з метою погашення всієї суми податкового боргу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 липня 2020 року, прийнятим за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, адміністративний позов задоволено: надано Головному управлінню ДФС у місті Києві дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 1 710 143,26 грн за рахунок майна платника податків - Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо", - яке перебуває у податковій заставі.
Вважаючи, що вказане рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 17 травня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Київської міської ради повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи прийняте рішення, апеляційний суд зазначав, що особою, яка від імені Київської міської ради підписала апеляційну скаргу, не подано доказів в підтвердження наявності у неї статусу адвоката або права представляти раду в порядку самопредставництва; не встановлено таких її повноважень й судом на підставі даних Єдиного реєстру адвокатів України та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; крім того, на думку суду, дана адміністративна справа в розумінні статті 12 КАС України не належить до справ незначної складності, а тому до неї не підлягають застосуванню положення частини 2 статті 57 КАС України.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 травня 2021 року, Київська міська рада звернулась з касаційною скаргою, в якій просила вказане судове рішення скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду, вказуючи, що під час звернення з апеляційною скаргою до неї були додані всі належні докази на підтвердження повноважень особи, що її підписала, зокрема, наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), довіреність, а також положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відділ претензійно-позовної роботи його юридичного управління.
Інші особи, що беруть участь у справі, своїм правом на подання письмових відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не скористались.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Так, забезпечення права на апеляційний перегляд справи згідно з пунктом 6 частини 3 статті 2 КАС України є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За змістом пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Разом з тим, як закріплено в частинах 1 та 3 статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2.
У силу положень частини 3 статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Положеннями частини 4 статті 131-2 Конституції України передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
В той же час, за змістом частин 1 та 2 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Водночас, частинами 1 та 2 статті 12 КАС України закріплено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Перелік справ незначної складності встановлено в частині 6 статті 12 КАС України, пунктом 10 якої визначено, що до них відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Перелік же справ, розгляд яких має відбуватись виключно за правилами загального позовного провадження, передбачено в частині 4 статті 12 КАС України.
Як вже вказувалось в цій постанові, предметом спору у даній справі було надання дозволу на реалізацію майна Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо", яке перебуває у податковій заставі з метою погашення всієї суми його податкового боргу, а відтак остання не підпадає під визначений частиною 4 статті 12 КАС України перелік справ, які мають розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження.
При цьому, згідно матеріалів справи остання призначена та розглянута Окружним адміністративним судом м.Києва за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Київською міською радою під час звернення з апеляційною скаргою до неї були додані наказ про призначення ОСОБА_1 (який підписав апеляційну скаргу) на посаду начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), довіреність, а також положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відділ претензійно-позовної роботи його юридичного управління.
Наведені обставини та норми законодавства, а також обсяг поданих Київською міською радою під час звернення з апеляційною скаргою документів спростовують висновок суду апеляційної інстанції про непідтвердження останньою повноважень ОСОБА_1 як представника.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, враховуючи викладене вище, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року не відповідає зазначеним законодавчим вимогам, а тому у відповідності до приписів частини 1 статті 353 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд