ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 807/348/15
адміністративне провадження № К/9901/14975/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Агропромисловий комбінат "Ужгородський" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 (суддя - Скраль Т.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М.) у справі за позовом Державного підприємства "Агропромисловий комбінат "Ужгородський" до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Закарпатській області) про визнання протиправною та скасування вимоги,
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2015 року Державне підприємство "Агропромисловий комбінат "Ужгородський" (далі - АПК "Ужгородський", Підприємство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ОДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) від 02.12.2014 №Ю-307 в сумі 88ʼ 887,55 грн, в тому числі: недоїмка - 7422,89 грн, штраф - 26ʼ 418,29 грн, пеня - 55ʼ 046,37 грн.
Обґрунтовуючи позов, АПК "Ужгородський" посилалося на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску (штрафу та пені) прийнята контролюючим органом після відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосування пені та штрафних санкцій під час дії мораторію заборонено, відтак вимога про обов`язкову сплату Підприємством боргу (недоїмки) в сумі 88ʼ 887,55 грн ОДПІ прийняла неправомірно.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 24.04.2015, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016, в позові відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску сформована контролюючим органом на підставі даних особового рахунку позивача правомірно.
Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції та додав, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, при цьому введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати поточні податкові зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції за ними. Враховуючи, що строк виконання зобов`язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після поновлення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих зобов`язань не розповсюджується.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій до спірних правовідносин застосували норми статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N2343-XII в редакції Закону №4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 (далі - Закон N2343-XII), статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" 08.07.2010 N2464-VI (далі - Закон N2464-VI) та пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 N455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за N1622/24154 (Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 N449) (далі - Інструкція).
АПК "Ужгородський" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій норм частини четвертої статті 12 Закону N2343-XII в редакції, яка діяла до 19.01.2013. Також позивач наводить низку судових рішень Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України, у яких зроблений висновок, що відповідно до статей 1, 12 Закону N2343-XII боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства. Відтак, позивач вважає, що застосування штрафних санкцій та пені після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень Закону N2343-XII заборонено, при цьому не наводить будь-яких доводів щодо заперечення чи спростування визначення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.08.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач, заперечуючи у відзиві на касаційну скаргу та викладені в ній доводи, просить відмовити в задоволенні скарги.
Обґрунтовуючи заперечення на касаційну скаргу, відповідач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон №2343-ХІІ діяв в редакції Закону №4212-VI, стаття 19 якого встановлює заборону щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення тільки вимог, на які поширюється мораторій. Оскільки зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яких стосується спір, виникли у позивача після поновлення провадження про банкрутство (09.11.2006) і на них мораторій не поширюється, штрафні санкції та пеня за їх невиконання контролюючим органом застосовані (нараховані) правомірно. При цьому відповідач посилається на правову позицію щодо застосування до платника санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) потягом дії мораторію, викладену у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011, 07.05.2012, 11.06.2012, 01.10.2012, 26.02.2013 (справи №21-144а11, №21-289а11, №21-179а12, №21-298а12, №21-34а13, №21-178а13).
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу ОДПІ було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що АПК "Ужгородський" перебуває у процедурі банкрутства. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.11.2006 у справі №6/138 розірвано мирову угоду від 03.03.2004, укладену між АПК "Ужгородський", комітетом кредиторів підприємства-боржника та третьою особою - ТОВ ʼʼАгро-Комплексʼʼ, провадження у справі про банкрутство АПК "Ужгородський" поновлено зі стадії санації та продовжено процедуру санації АПК "Ужгородський" (а.с. 22 - зворотній бік а.с. 25-26 т. 1).
ОДПІ на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" та даними картки особового рахунку АПК "Ужгородський" по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 01.12.2014 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2014 №Ю-307 на суму 88ʼ 887,55 грн (а.с. 8, 44 т.1). Оскаржувана вимога включала нар