ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 380/5278/20
адміністративне провадження № К/9901/7871/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/5278/20
за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 08 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до прокуратури Львівської області (далі - відповідач), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути вихідну допомогу у зв`язку із звільненням в розмірі 21319,60 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом від 10 червня 2020 року № 827к позивачку звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). Проте, на день звільнення прокуратура Львівської області не виплатила позивачу вихідну допомогу при звільненні, передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України. Вказує, що законодавством, яке визначає правовий статус прокурора, передбачено окремі особливості реалізації зазначених правовідносин, водночас загальні положення законодавства про працю застосовуються до трудової діяльності прокурора тією мірою, якою вони не врегульовані спеціальними нормами.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 01 серпня 2002 року по 09 серпня 2010 року працювала в прокуратурі Рівненської області, а з 10 серпня 2010 року по 11 червня 2020 року в прокуратурі Львівської області.
4. Наказом від 10 червня 2020 року № 827к позивачку звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва інтересів держави в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
5. На звернення позивачки із заявою від 26 червня 2020 року щодо виплати їй належної вихідної допомоги при звільненні листом прокуратури Львівської області №11-733вих-20 від 02 липня 2020 року відмовлено у виплаті вихідної допомоги з вказівкою на те, що наказ про звільнення виданий на підставі статті 11, пункту 2 частини другої статті 41 Закону України "Про прокуратуру", пп.2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Також згаданим листом заявнику роз`яснено, що ні Законом України "Про прокуратуру" (як законом спеціальної дії), ні Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" виплата вихідної допомоги при звільненні не передбачена.
6. Позивачка вважаючи, що такі дії відповідача протиправними, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з прокуратури Львівської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку із звільненням в розмірі 21319,60 грн.
8. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівників, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, оскільки ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, позивачка набула право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України.
9. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 380/5278/20 скасовано; в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням відмовлено.
10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції, керуючись правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16, дійшов висновку, що позивачка при звільненні з підстав та в порядку, передбачених Законом України "Про прокуратуру" не набула права на отримання вихідної допомоги, оскільки вказаним законом не передбачено виплату вихідної допомоги.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
11. 09 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржниця просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року.
12. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15 та постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 823/376/16, від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/10460/16 та від 08 жовтня 2019 року у справі № 823/263/16.
12.1. Скаржниця наполягає, що приписами Закону України "Про прокуратуру" та Кодексу законів про працю України, з урахуванням змін відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX, передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин, пов`язаних із проходженням служби в органах прокуратури, не застосовуються норми Кодексу законів про працю України. І такий перелік не включає виплату вихідної допомоги.
12.2. Скаржниця зауважує, що у разі звільнення її на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", вона має право на виплату вихідної допомоги відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України.
13. 09 березня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Соколов В.М.
14. 29 березня 2021 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного Суду від 29 березня 2021 року № 520/0/78-21 у зв`язку з відпусткою судді Губської О.А., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20 жовтня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
17. 26 квітня 2021 року від Львівської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін. Наполягає на тому, що позивачка не набула право на отримання вихідної допомоги, оскільки вона була звільнена на підставі та у порядку встановленими Законом України "Про прокуратуру", якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні. Звертає увагу, що юридичним фактом, який зумовив звільнення позивачки на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є неуспішне проходження атестації, тобто підстава є відмінною від тих підстав, у зв`язку з якими стаття 44 Кодексу законів про працю України передбачає виплату вихідної допомоги.
18. 11 травня 2021 року від ОСОБА_1 надійшли пояснення, мотивовані тим, що нормами пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" передбачають виключно звільнення з посади прокурора у зв`язку з ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Разом з тим, нормами вказаної статті на підставі якої її звільнено, не містять такої підстави для звільнення як неуспішне проходження атестації.
Нормативне регулювання
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
21. Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
22. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
23. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
24. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, такого змісту: "на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
25. Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) він регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
26. Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
27. Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, серед іншого, у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
28. Частиною четвертою статті 40 КЗпП України визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
29. При цьому, Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
30. Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку <…>.