ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/2667/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз", АТ "Волиньгаз", Товариство, позивач, скаржник) - Волощук П.Ю. (адвокат)
відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК) - Оленюк С.Л. (самопредставництво),
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гулака Артемовського 1 м. Луцьк" - не з`явилися,
ОСОБА_1 - не з`явилися,
ОСОБА_2 - не з`явилися,
ОСОБА_3 - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу АТ "Волиньгаз"
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2021 (суддя Матвіїв Р.І.),
постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 (головуючий - суддя Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Матущак О.І.)
у справі № 914/2667/20
за позовом АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"
до територіального відділення АМК
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гулака Артемовського 1 м. Луцьк",
ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
про визнання недійсним і скасування пунктів 1, 2, 3 рішення від 06.08.2020 №63/74-р/к.
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" звернулося до суду із позовом до територіального відділення АМК про визнання недійсним і скасування пунктів 1, 2, 3 рішення від 06.08.2020 № 63/74-р/к (далі - Рішення АМК).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в оскаржуваному рішенні неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставини, які мають значення для справи, не довів зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується АТ "Волиньгаз", не зазначив докази, які підтверджують зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу у вигляді настання певних негативних наслідків для інших суб`єктів господарювання.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю підстав, передбачених частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для задоволення позовних вимог та визнання недійсним Рішення АМК.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "Волиньгаз" просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 у справі № 914/2667/20 повністю і ухвалити нове рішення, яким позов АТ "Волиньгаз" задовольнити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції АТ "Волиньгаз" у поданій касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення та постанови у цій справі є пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.2. АТ "Волиньгаз" зазначає, що аналізуючи існуючу судову практику, скаржником не знайдено жодного висновку Верховного Суду в подібній (аналогічній) справі, що свідчить про необхідність формування в Україні єдиної правової позиції (висновків) щодо необхідності правового врегулювання спірних правовідносин в контексті підставності, обґрунтованості і правильності дій Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень щодо застосування Закону України "Про захист економічної конкуренції".
4.3. Скаржник зазначає про хибне встановлення територіальним відділенням АМК складу порушення, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що не відповідає дійсним обставинам справи.
4.4. Крім того, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства України зроблено висновок щодо товарних меж ринку.
5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційні скарги
5.1. Територіальне відділення АМК 18.10.2021 засобами поштового зв`язку направило на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін.
5.2. Від інших учасників справи відзивів не надійшло.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Рішенням територіального відділення АМК від 06.08.2020 визнано, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" займало монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу у 2017-2018 роках в територіальних межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується Товариством для надання послуг (пункт 1 резолютивної частини рішення); визнано, що дії АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз", які полягають у недопущенні до встановлення протягом 2017 - 2018 років приладів обліку газу при наявності документів, згідно з якими зазначені прилади обліку визнано придатними до експлуатації, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується АТ "Волиньгаз" для надання послуг, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу (пункт 2 резолютивної частини рішення); за порушення, вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення, накладено на АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" штраф у розмірі 68 000 грн.
6.2. АТ "Волиньгаз" здійснює свою діяльність відповідно до статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол від 25.03.2019 №1). Товариство є юридичною особою за законодавством України, має найменування, самостійний баланс, круглу печатку та штампи зі своїм найменуванням, є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" та Публічного акціонерного товариства "Волиньгаз". Метою діяльності товариства є отримання прибутку. Основним видом діяльності АТ "Волиньгаз" є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи. Відтак, АТ "Волиньгаз" у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є суб`єктом господарювання, і до нього можливе застосування положень цього Закону.
6.3. АТ "Волиньгаз" здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою в межах території, визначеної постановою НКРЕКП від 19.06.2017 № 813 "Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ "Волиньгаз"" та відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про природні монополії" є суб`єктом природної монополії. В межах території Волинської області, де розташована газорозподільна система АТ "Волиньгаз", відсутні інші суб`єкти господарювання, які можуть надавати послуги з розподілу природного газу.
6.4. Із заяви споживачів послуг на встановлення газових лічильників за їх кошти від 21.09.2017 вбачається, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власні кошти придбали індивідуальні прилади обліку газу, у встановленому порядку розробили проектну документацію на реконструкцію газових мереж та погодили її з АТ "Волиньгаз".
6.5. Перед встановленням лічильника у точці обліку у липні 2017 року АТ "Волиньгаз" з власної ініціативи зобов`язало побутових споживачів провести перевірку приладу обліку на відповідність метрологічним характеристикам заводу виробника у відділі лабораторних вимірювань товариства. Без проведення такої перевірки прилад не допускався до встановлення. За результатами перевірки прилади обліку заявників було визнано такими, що не пройшли перевірки та не підлягають встановленню. Громадянина ОСОБА_4 про зазначену обставину товариство повідомлено листом від 17.07.2017 №ВЛВ-02-07.
6.6. Заявники направили лічильники обліку газу на перевірку виробнику - ПрАТ "Ямпільський приладобудівний завод". Відповідно до протоколів повірки лічильників газу від 06.09.2017 прилади визнано придатними до експлуатації.
6.7. Метрологічну повірку приладів підтверджено ДП "Вінницястандартметрологія" та висновками ДП "Укрметртестстандарт" від 09.11.2017 за результатами експертної повірки лічильника газу G 1.6, ЕГЛТ-50-м зав. № 0072531, № 0071560, № 0067419, № 0064712, відповідно до яких лічильники визнано придатними для застосування в законодавчо регульованій сфері для обліку природного газу.
6.8. Після проведення вищезазначених повірок АТ "Волиньгаз" повторно зобов`язало скаржників провести перевірку лічильників на відповідність метрологічним характеристикам заводу виробника, за результатами якої прилади обліку повторно визнано такими, що не підлягають встановленню. Ці обставини підтверджуються листами АТ "Волиньгаз" від 01.09.2017 №ВЛВ-07-09, від 04.10.2017 №ВЛВ-09-10.
6.9. Інший громадянин - ОСОБА_3 придбала прилад обліку газу виробництва ПрАТ "Ямпільський приладобудівний завод" зі заводським № 67796, який згідно з паспортом пройшов 21.03.2017 первинну повірку на заводі-виробника та був визнаний придатним для експлуатації.
6.10. Придбаний лічильник було передано заявницею для встановлення. Проте, АТ "Волиньгаз" за власною ініціативою зобов`язав здійснити перевірку приладу обліку на відповідність метрологічним характеристикам заводу - виробника у липні 2017 року і листом від 20.07.2017 №ВЛВ-05-07 товариство повідомило заявницю, що за результатами перевірки лічильник не підлягає встановленню - виявлено похибку вимірювання на мінімальній витраті, яка перевищує допустиму.
6.11. Заявниця направила прилад обліку газу виробнику ПрАТ "Ямпільський приладобудівний завод" і відповідно до протоколу повірки лічильника газу від 16.08.2017 № 017802, здійсненої ПрАТ "Ямпільський приладобудівний завод", прилад обліку придатний до експлуатації.
6.12. Після цього заявниця повторно надала прилад обліку АТ "Волиньгаз", який за результатами перевірки на відповідність метрологічним характеристикам заводу вдруге було визнано непридатним для експлуатації.
6.13. Крім цього, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку " Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк " у жовтні 2017 року надано АТ "Волиньгаз" 22 індивідуальні прилади обліку газу роторного типу G 1.6 ЕГЛ для перевірки на відповідність метрологічним характеристикам заводу виробника. За результатами перевірки товариство визнало всі прилади обліку непридатними для встановлення та експлуатації. Про непридатність приладів обліку для встановлення та експлуатації товариство повідомило листом від 09.10.2017 № ВЛВ-10-10.
6.14. Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк" звернулось до Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" щодо проведення експертної повірки чотирьох лічильників роторного типу G 1.6 ЕГЛ зав. № 0067419, № 0071560, № 0064712, № 0072531, які визнані придатними для застосування в законодавчо регульованій сфері метрології для обліку природного газу.
6.15. Таким чином, АТ "Волиньгаз" перед встановленням монтажними організаціями у точці вимірювання індивідуальних приладів обліку газу запроваджено перевірку приладів на відповідність метрологічним характеристикам заводу виробника, і внаслідок таких протягом липня - жовтня 2017 року 27 приладів обліку газу заявників роторного типу G 1.6 ЕГЛ (що становить 100 % від приладів обліку роторного типу G 1.6, що були передані на перевірку) були визнані товариством непридатними для встановлення та експлуатації. Водночас, позачергова метрологічна повірка виробником ПрАТ "Ямпільський приладобудівний завод" та експертна повірка ДП "Укрметртестстандарт" підтверджувала відповідність метрологічних характеристик приладів обліку та визнавала їх придатними для експлуатації.
6.16. Після проведення експертної повірки приладів газу ДП "Укрметртестстандарт" товариство надало ОСББ "Гулака Артемовського, 1 м. Луцьк", громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 дозвіл на встановлення лічильників ЕГЛ G 1.6. Остаточно прилади обліку були введені в експлуатацію протягом квітня - травня 2018 року. Під час розгляду справи територіальним відділенням АМК товариство прийняло в експлуатацію ЗВТ (які у попередні періоди не пройшли перевірку) побутових споживачів ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
6.17. Враховуючи, що за результатами позачергових експертних перевірок лічильників роторного типу ЕГЛ G1.6 вказані прилади обліку визнані компетентними установами придатними до експлуатації, територіальне відділення АМК дійшло висновку про те, що вказані дії АТ "Волиньгаз", направлені на недопущення до встановлення та прийняття на облік товариства лічильників роторного типу, є неправомірними та призвели до ущемлення прав побутових споживачів на вільний вибір придбавати засоби обліку природного газу, внесені до Реєстру за конкурентними цінами, що, в свою чергу, може мати наслідки на суміжному конкурентному ринку приладів обліку природного газу та може призвести до усунення з ринку суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво та реалізацію лічильників роторного типу, та як наслідок, до обмеження конкуренції на вказаних ринках.
6.18. За наведених підстав територіальне відділення АМК дійшло висновків, що дії АТ "Волиньгаз", які полягають у недопущенні до встановлення протягом 2017 - 2018 років лічильників газу при наявності документів (сертифікати відповідності, експертні висновки), згідно з якими зазначені прилади обліку визнано придатними до експлуатації, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується АТ "Волиньгаз" для надання послуг, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 914/2667/20 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним пунктів 1, 2, 3 Рішення АМК.
8.2. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
8.3. Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
8.4. Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
8.5. Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
8.6. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб`єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.
8.7. Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
8.8. Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
8.9. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
8.10. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання (монопольним) домінуючим становищем (пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
За порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладається штраф у розмірі, передбаченому частиною другою статті 52 названого Закону.
Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
8.11. Під час розгляду цієї справи Верховний Суд враховує те, що у застосуванні відповідної статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб`єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19 та від 11.06.2019 у справі № 915/523/18.
8.12. Згідно з пунктом 10 глави 2 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС), встановлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
8.13. Статтею 1 названого Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" визначено, що вузол обліку природного газу - це сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами.
Разом з тим даним Законом визначено, що комерційний (приладовий) облік природного газу - це визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб`єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу.
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Відповідно до підпункту 8 пункту 3 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ однією з основних функцій оператора ГРМ, зокрема, є забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового.
Організація комерційного вузла обліку в точці вимірювання та порядок введення його в експлуатацію здійснюються відповідно до вимог розділів IX та X Кодексу з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Вимоги до організації приладового обліку в точці вимірювання, зокрема вихідні параметри засобу вимірювальної техніки (ЗВТ), вимоги щодо їх розміщення та експлуатаційні умови визначаються Оператором ГРМ в технічних умовах приєднання чи на реконструкцію вузла обліку (об`єкта споживача; пункт 2 глави 2 розділу X).
Відповідно до пункту 9 глави 2 розділу X будівництво, монтаж та налагодження комерційного ВОГ та його складових здійснюються відповідно до погодженої Оператором ГРМ проектної документації та вимог цього Кодексу. Усі роботи виконуються спеціалізованими монтажними організаціями, які мають на це відповідний дозвіл, з дотриманням діючих норм та інструкцій та відповідно до вимог, зазначених у настановах з експлуатації заводів-виробників елементів, які входять до складу комерційного ВОГ.
Усі ЗВТ, які входитимуть до складу комерційного ВОГ, повинні бути допущені до застосування в Україні згідно із законодавством у сфері метрології та метрологічної діяльності, та відповідати вимогам Кодексу (пункт 6 глави 2 розділу X).
Частинами першою та четвертою статті 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" визначено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
8.14. Суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені та досліджені обставини справи, після проведення аналізу всіх наявних доказів у справі, дійшли висновку про те, що матеріалами справи підтверджено обставини справи, які мають значення для справи та свідчать про те, що АТ "Волиньгаз" вчинялись дії направлені на недопущення до встановлення та прийняття на облік товариства лічильників роторного типу ЕГЛ G 1.6., що полягали у тому, що лічильники були визнані не придатними згідно з повірками позивача, при цьому ПАТ "Ямпільський приладобудівний завод" у вересні 2017 року визнав такі лічильники придатними, проте, позивач знову визнав їх не придатними, після чого ДП "Укрметртестстандарт" у листопаді 2017 року знову визнав лічильники придатними, у подальшому, ті ж лічильники упродовж квітня-травня 2018 року допущені до встановлення мешканцям і були введені в експлуатацію.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що такі дії АТ "Волиньгаз" протягом 2017 - 2018 років, що направлені на недопущення до встановлення та прийняття на облік товариства лічильників роторного типу, є неправомірними та призвели до ущемлення прав побутових споживачів на вільний вибір придбавати засоби обліку природного газу, внесені до Реєстру за конкурентними цінами, що, в свою чергу, може мати наслідки на суміжному конкурентному ринку приладів обліку природного газу та може призвести до усунення з ринку суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво та реалізацію лічильників роторного типу, та як наслідок, до обмеження конкуренції на вказаних ринках, - та є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розподілу природного газу газорозподільною системою у межах території Волинської області, на якій розташована газорозподільна система, що використовується АТ "Волиньгаз" для надання послуг, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу.
Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій частини першою статті 13, пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.
8.15. Верховний Суд звертає увагу на те, що достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем; стаття 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що територіальним відділенням АМК притягнуто до відповідальності АТ "Волиньгаз" саме на підставі частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
8.16. Також суд касаційної інстанції зазначає, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.
Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19.
8.17. Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.
8.18. Аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач у касаційній скарзі фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанції, та зазначає про незгоду із здійсненою цими судами оцінкою доказів зі справи. При цьому відповідні доводи скаржника спростовуються висновками попередніх судових інстанцій у цій справі.
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд касаційної інстанції не має можливості надати оцінку кожному з аргументів касаційної скарги, оскільки усі ці аргументи, як у цілому, так і кожний окремо, стосуються виключно питань встановлення обставин справи та оцінки доказів у ній, а як одне, так і інше перебуває поза встановленими статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.19. Водночас, вказуючи про недослідження судами доказів у справі, скаржник не наводить зазначення таких доказів, які обґрунтовували б саме ті обставини, що входять до предмета доказування у справі і могли б бути встановлені на підставі відповідних доказів й вплинути на результат розгляду справи.
Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
8.20. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.