ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 910/14458/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського національного лінгвістичного університету
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 (головуючий суддя Коробенко Г. П., судді Козир Т. П., Кравчук Г. А.) у справі
за позовом Київського національного лінгвістичного університету
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об`єднання "Ліко-Холдінг"
третя особа: Київська міська рада
про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою,
за участю представників:
позивача - Бєлкін М. Л. (адвокат),
відповідача - Ішутко С. Ю. (адвокат), Дєдов Є. В. (адвокат),
третьої особи - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2018 року Київський національний лінгвістичний університет (далі - Університет) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об`єднання "Ліко-Холдінг" (далі - ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг") про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:79:364:0038), яка знаходиться в постійному користуванні позивача, шляхом знесення самочинно збудованої частини будинку (а саме секцій 4, 5, 6) з підземними паркінгами та закладами з обслуговування населення за адресою: вул. Ломоносова, 50/2 у Голосіївському районі міста Києва.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Університет вказує, що відповідачем самочинно збудовано спірну частину будинку на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві постійного користування, в зв`язку із чим останній просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з Указом Президента України від 07.08.2001 № 591/2001 "Питання надання вищим навчальним закладам статусу національного" Університет є національним закладом України та діє на підставі статуту Університету.
4. Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 380/1814 "По надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (далі - рішення Київради № 380/1814) Університету надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,58 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів на вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.
5. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 667-р схвалено Концепцію Державної програми "Студентський та учнівський гуртожиток" на 2007- 2010 роки. Мета програми полягала у забезпеченні студентів та учнів місцями в гуртожитках, поліпшенні умов проживання, навчання і відпочинку. Основними завданнями програми було, серед іншого, забезпечення спорудження нових гуртожитків для студентської та учнівської молоді.
6. 30.08.2004 Університету видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серії ЯЯ № 080570, згідно з яким Університет є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,5809 га, яка розташована на вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: будівництво, експлуатація та обслуговування гуртожитку для студентів.
7. З метою забезпечення житлових прав студентів 20.02.2007 між Університетом (Забудовник) та ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" (Інвестор) було укладено договір № 18 на реалізацію проекту будівництва, предметом якого є реалізація інвестиційного проекту будівництва інвестиційного об`єкта: комплексу об`єктів соціальної інфраструктури, гуртожитку для студентів та житлових будинків, розташованих за адресою: вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва, з орієнтовним обсягом інвестицій 60 млн грн. Згідно з пунктом 2.1 цього договору забудовник доручає інвестору функції замовника від початку реалізації інвестиційного проекту до прийняття гуртожитку для студентів в експлуатацію.
8. Характеристика інвестиційного об`єкта (згідно з пунктом 2.1 договору):
- земельна ділянка, розташована на вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,5809 га рішенням Київради № 380/1814 та згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 30.08.2004 надана Університету для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів;
- характеристика містобудівної ситуації та земельної ділянки проектування наведена в Архітектурно-планувальному завданні № 06-1374 на проектування будівництва від 05.06.2006.
9. Додатковою угодою до цього договору, яка буде додатком до характеристики інвестиційного об`єкта, будуть наведені показники цієї характеристики, у тому числі:
- обсяг інвестицій по частинах об`єкта з визначенням розміру інвестиційного внеску та частки в майні об`єкта кожного з учасників інвестиційного процесу (згідно з техніко-економічним розрахунком з урахуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня 2007 року та її індексації, а також з урахуванням коштів орендної плати за 49 років та з урахуванням умов, зазначених у пункті 3.1 договору, які уточнюються (визначаються) предпроектними та проектними рішеннями);
- посадові особи інвестора та забудовника, відповідальні за здійснення інвестиційної діяльності;
- вказівка на те, що характеристики уточнюються після затвердження проектно-кошторисної документації.
10. Згідно з пунктом 2.2. договору у рамках реалізації інвестиційного проекту інвестор зобов`язується за рахунок власних і (або) залучених коштів та коштів, майна або майнових прав забудовника здійснити будівництво інвестиційного об`єкта відповідно до вказаної у пункті 2.1 цього договору його характеристики. Дату введення об`єкта в експлуатацію сторони визначають у графіку виконання будівельних робіт, який буде затверджений додатковою угодою до цього договору.
11. Відповідно до пункту 3.1 договору після завершення будівництва загальна площа об`єкта розподіляється наступним чином: забудовник отримує 2500 кв. м загальної площі студентського гуртожитку; інвестор отримує у власність решту всіх площ, побудованих на вказаній у цьому договорі земельній ділянці будинків і споруд.
12. Конкретне майно, предмет передачі у власність інвесторові (та/або залученим ним співінвесторам) і забудовнику за підсумками завершення будівництва та прийняття об`єкта до експлуатації, визначаються з урахуванням умов пункту 3.1 цього договору, про що сторони складають та підписують акти про результати інвестиційної діяльності по об`єкту (пункт 3.2 договору).
13. За умовами пункту 3.3 договору протягом трьох робочих днів після підписання додаткової угоди, зазначеної у пункті 2.1, забудовник згідно з вимогами чинного законодавства передає інвесторові за актом приймання-передачі будівельний майданчик на весь період будівництва.
14. Пунктом 3.4 договору визначено, що оформлення майнових прав сторін за результатами завершення будівництва та прийняття об`єкта до експлуатації здійснюється кожною із сторін у встановленому порядку після виконання зобов`язань за договором відповідно до акта про результати інвестиційної діяльності по об`єкту та умов цього договору.
15. Відповідно до пункту 3.5 договору взаємовідносини між забудовником та інвестором щодо оформлення прав на земельну площу інвестиційного об`єкта та права користування земельною ділянкою (частиною земельної ділянки) оформляються відповідно до чинного законодавства України та Положень і Рішень Київської міської ради та її виконавчих органів (Київської міської державної адміністрації та ін.) відповідними додатковими угодами до цього договору.
16. Підпунктом 5.1.1 договору на забудовника покладено обов`язок надати інвестору земельну ділянку під будівництво. Факт передачі земельної ділянки в межах цього договору сторони розглядають як частину внеску забудовника у фінансування будівництва інвестиційного об`єкта, необхідного і достатнього для фінансування будівництва його частки у загальній площі, без якого інвестор не може здійснити інвестиційну діяльність за цим договором.
17. Крім того, забудовник зобов`язується після прийняття об`єкта в експлуатацію і виконання всіх зобов`язань сторін по здійсненню інвестиційного проекту забезпечити оформлення у встановленому порядку акта про результати інвестиційної діяльності по об`єкту та здійснити оформлення прав на свою частку загальних площ інвестиційного об`єкта (підпункт 5.1.5 договору).
18. Відповідно до підпункту 5.2.3 договору після введення об`єкта в експлуатацію і виконання всіх зобов`язань сторін по здійсненню інвестиційного проекту інвестор зобов`язується забезпечити оформлення у встановленому порядку акта про результати інвестиційної діяльності по об`єкту та здійснити оформлення прав на свою частину загальних площ інвестиційного об`єкта.
19. Листом від 22.10.2015 відповідач повідомив позивача про те, що ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг", в тому числі і на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:79:364:0038), яка на праві постійного користування передана позивачу, збудував житловий будинок, якому присвоєно адресу: м. Київ, вулиця Ломоносова, 50/2. На підтвердження вказаного відповідач надав копію сертифіката № 165150710091 про відповідність закінченого будівництва об`єкта.
20. Позивач вказує, що саме із листа від 22.10.2015 йому стало відомо про введення будинку в експлуатацію.
21. З наданого сертифіката № 165150710091 вбачається, що замовником об`єкта є відповідач - ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг". З сертифіката також вбачається, що житловий будинок складається з кількох приміщень, в тому числі гуртожитку, загальна площа якого становить 2651,4 кв. м.
22. Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем збудовано житловий будинок з підземними паркінгами та закладами з обслуговування населення за адресою вул. Ломоносова 50, м. Київ, частково на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:79:364:0038), яка йому не передавалася і знаходиться в постійному користуванні позивача, при цьому не змінювалося цільове призначення вище зазначеної земельної ділянки.
23. 22.10.2018 Університет отримав від Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівку про усунення порушень земельного законодавства. У вказаних документах визначено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:79:364:0038) використовується не за встановленим цільовим призначенням, та надано строк на усунення порушень земельного законодавства.
24. Позивач також вказує, що з урахуванням відсутності зміни цільового призначення земельної ділянки та відсутності документів на підтвердження передачі земельної ділянки ТОВ "ТМО "Ліко-Холдинг" частина житлового будинку (секції 4, 5, 6) з підземними паркінгами та закладами з обслуговування населення за адресою: вул. Ломоносова 50, м. Київ, є самочинним будівництвом.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
25. Господарський суд міста Києва рішенням від 07.06.2019 позов задовольнив повністю.
26. Місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка за адресою: вул. Ломоносова, 50/2, м. Київ, не була відведена ТОВ "ТМО "Ліко-Холдинг" відповідно до чинного законодавства для будівництва об`єктів нерухомого майна.
27. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.05.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 у цій справі скасував та ухвалив нове рішення - про відмову в позові.
28. Судове рішення мотивовано тим, що спірні об`єкти нерухомого майна збудовані на земельній ділянці, що була відведена Університету для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів, оскільки будівництво здійснене за згодою Університету (відповідні обставини були встановлені також судами при розгляді справи № 910/2861/18), суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що будівництво не є самочинним.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
29. У червні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Університету, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
30. Підставою касаційного оскарження є пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
31. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Університет зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування норм статей 75, 228, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо зупинення провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
32. Університет також посилається на те, що судом апеляційної інстанції неналежно досліджено наявні в матеріалах справи докази, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
33. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ТМО "Ліко-Холдинг" зазначає, що зупинення провадження у справі після початку розгляду справи по суті не свідчить про неможливість встановлення фактичних обставин у справі, а навпаки сприяло повному з`ясуванню всіх обставин та врахуванню преюдиційних висновків Великої Палати Верховного Суду щодо правомірності здійснення відповідачем будівництва, встановлених у справі № 910/2861/18. Вказує, що частина житлового будинку (секції 4, 5, 6) з підземними паркінгами та закладами з обслуговування населення за адресою: вул. Ломоносова 50/2, м. Київ, збудована та введена в експлуатацію з дотриманням вимог чинного законодавства та не має ознак, встановлених частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України, а тому не є самочинним будівництвом.
34. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
35. Представники ТОВ "ТМО "Ліко-Холдинг" у судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.
36. Київська міська рада правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
37. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. У поданій касаційній скарзі Університет, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно застосування статей 75, 228, 269 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах.
39. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
40. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
41. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
42. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
43. Предметом позову у цій справі є вимога Університету зобов`язати ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:79:364:0038), яка знаходиться в постійному користуванні позивача, шляхом знесення самочинно збудованої частини будинку (а саме секцій 4, 5, 6) з підземними паркінгами та закладами з обслуговування населення за адресою: вул. Ломоносова, 50/2 у Голосіївському районі міста Києва.
44. Як встановили суди попередніх інстанцій, укладаючи інвестиційний договір, Університет зобов`язався надати інвестору будівельний майданчик на весь період будівництва на земельній ділянці, наданій Університету рішенням Київради № 380/1814 у постійне користування під будівництво.
45. За змістом частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
46. Відповідно до частин першої та другої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
47. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, та громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 Земельного кодексу України у редакції на час укладення спірного договору).
48. Згідно із частиною першою статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
49. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Університет як постійний користувач земельної ділянки, наданої рішенням Київради № 380/1814, наділений правомочностями володіння та користування такою земельною ділянкою, а також правом спорудження на ній жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд.
50. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
51. При цьому статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
52. Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
53. Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
54. Суд апеляційної інстанції вказав, що наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
55. Водночас згідно із частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
56. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України).
57. Суд апеляційної інстанції встановив, що спірні об`єкти нерухомого майна збудовані на земельній ділянці, що була відведена Університету для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів та за його згодою, а тому будівництво не є самочинним.
58. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідні обставини були встановлені також судами при розгляді справи № 910/2861/18 за позовом Університету до ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Київської міської ради, Міністерства освіти і науки України, про зобов`язання вчинити дії та визнання права власності, та за зустрічним позовом ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" до Університету про розірвання договору, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
59. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що до спірних правовідносин стаття 376 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягає, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
60. Щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що доводи скаржника стосовно застосування положень статей 75, 227, 228 Господарського процесуального кодексу України зводяться до оскарження правомірності зупинення судом апеляційної інстанції провадження у цій справі.
61. Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.
62. Як зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2861/18.
63. Пунктом 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження.
64. Проте матеріали цієї справи не містять доказів щодо оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у цій справі в касаційному порядку.
65. Звідси Верховний Суд не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування статей 75, 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Університет в касаційному порядку оскаржує лише постанову суду апеляційної інстанції, якою спір у справі вирішено по суті позовних вимог.
66. Щодо доводів Університету про те, що суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, якої не існувало під час розгляду справи судом першої інстанції, Верховний Суд зазначає таке.
67. Частини перша, третя і четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
68. Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
69. У частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
70. Згідно із частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
71. Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
72. Господарський суд відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
73. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
74. Як встановив суд апеляційної інстанції, будівництво частини будинку (а саме секцій 4, 5, 6) з підземними паркінгами та закладами з обслуговування населення на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві постійного користування, не є самочинним, тому дійшов висновку, що позовна вимога Університету зобов`язати ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні позивача, шляхом знесення самочинно збудованої спірної частини будинку, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
75. Отже, вирішуючи спір у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, а не тільки з правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
76. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що спірне будівництво не є самочинним відповідно до вимог статті 376 Цивільного кодексу України, і ці обставини існували незалежно від розгляду справи № 910/2861/18 Великою Палатою Верховного Суду.
77. Крім того, як у справі № 910/2861/18, так і у справі, яка розглядається, позовні вимоги ґрунтувалися на одному й тому самому інвестиційному договорі, за умовами якого спірне будівництво відбулося за згодою Університету, тому суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 376 Цивільного кодексу України у цих справах.
78. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.