ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 910/14176/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 (головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Скрипка І. М., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 (суддя Маринченко Я. В.) у справі
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ"
про стягнення 54 970 759,05 грн,
за участю представників:
позивача - Ліпка Є. В. (адвокат),
відповідача - Адамчук Н. В. (адвокат), Ковальчук Н. В. (у порядку самопредставництва),
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2020 року Дніпровська міська рада (далі - Дніпровська міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" (далі - ТОВ "Караван-Дніпропетровськ", відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди землі у розмірі 54 970 759,05 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі від 04.03.2005, укладеного між сторонами.
3. Позивач вказує, що після прийняття Дніпропетровською міськрадою рішення про затвердження нормативної грошової оцінки та проведення її щорічної індексації змінилася в бік збільшення нормативна грошова оцінка земельної ділянки та, відповідно, й орендна плата за період з 2017 по травень 2020 року. Проте відповідачем за вказаний період сплачено орендну плату у розмірі меншому, ніж передбачено умовами договору оренди, у зв`язку з чим виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 54 970 759,05 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 04.03.2005 між Дніпропетровською (після перейменування - Дніпровською) міськрадою (орендодавець) та ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі за № 1839 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: ж/м Сокіл в районі вул. Космічної (Жовтневий район), і зареєстрована за кадастровим номером 1210100000:03:054:0020.
5. Згідно з пунктом 1.2 договору цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги).
6. Відповідно до пункту 3.1 договору його укладено на двадцять п`ять років, в тому числі - п`ять років для проектування та будівництва, двадцять років для експлуатації багатофункціонального торговельно-розважального комплексу з паркінгом (з можливим подальшим викупом земельної ділянки).
7. За умовами пунктів 5.1, 5.2 договору земельна ділянка передана в оренду для проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального торговельно-розважального комплексу з паркінгом. Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.
8. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-ти денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 6.11 договору).
9. Згідно з пунктом 14.1 договору вказаний договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
10. Договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено відповідний запис від 09.03.2005 за №040510400213.
11. На виконання пункту 6.11 договору за актом приймання-передачі від 04.03.2005 земельна ділянка була передана орендарю. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками.
12. Згідно з пунктом 4.1 договору з урахуванням змін, внесених рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013 у справі № 43/5005/9120/2012, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим Кодексом, тобто становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки.
13. Згідно з пунктом 4.2 договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору та у випадках, передбачених законодавством України.
14. Відповідно до пункту 4.3 договору орендар повинен щорічно, протягом першого кварталу, надавати до комітету земельних відносин Дніпропетровської міськради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
15. Згідно з пунктом 4.4 договору орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі, незалежно від результатів діяльності орендаря, у розмірі 1/12 річної суми за базовий податковий (звітній) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця, і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів.
16. Відповідно до пункту 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору оренди землі згідно з довідкою про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.3005 № 517 становила 26 756 799, 06 грн. Зазначена довідка є невід`ємною частиною договору оренди землі (пункт 14.3 договору). В довідці зазначено, що у разі змін в діючому законодавстві, прийнятті міською радою рішень щодо змін в грошовій оцінці земель міста дійсна довідка втрачає чинність.
17. Рішенням Дніпропетровської міськради від 15.07.2015 № 4/65 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпропетровська" затверджено нормативну грошову оцінку земель базовою вартістю 1 кв. м на рівні 306,35 грн та визначено, що вказана оцінка підлягає щорічній індексації відповідно до вимог чинного законодавства.
18. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, який набрав чинності 26.12.2016, для земельних ділянок будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури встановлено коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки в розмірі 2,5.
19. На підставі вказаних нормативних актів також змінилась нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки. Так, відповідно до інформації, що міститься у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:524:0020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:054:0020, становить: станом на 2017 рік - 641 774 384,86 грн, станом на 2018 рік - 641 774 384,86 грн, станом на 2019 рік - 641 774 384,86 грн., станом на 2020 рік - 641 774 384,86 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
20. Господарський суд міста Києва рішенням від 04.03.2021 позов задовольнив.
21. Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 залишив без змін.
22. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт наявності у ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" заборгованості з орендної плати за період із січня 2017 року по травень 2020 року у розмірі 54 970 759,05 грн.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
23. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" (далі - скаржник), в якій скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
24. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
25. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм статті 1 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 статті 1, підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10, підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14, підпункту 20.1.36 пункту 20.1 статті 20, пунктів 41.1, 41.2 статті 41, статті 191, підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, статей 1, 2, 21 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах.
26. Скаржник вважає, що спір у цій справі фактично є спором щодо плати за землю у формі земельного податку, порядок стягнення якого регламентовано податковим законодавством, тому позивач не має права звертатися до суду з такими вимогами та є неналежним позивачем.
27. На переконання ТОВ "Караван-Дніпропетровськ", виходячи з установленого судами попередніх інстанцій факту державної реєстрації відповідачем права користування земельною ділянкою, а також враховуючи пункт 4.1 договору, належним способом захисту є стягнення орендної плати за землю у розмірі земельного податку в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Належним позивачем має бути орган доходів і зборів, а не міська рада як уповноважена власником земельної ділянки особа.
28. При цьому скаржник також посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) та постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 922/3702/16.
29. Крім того, 12.10.2021 ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" подані додаткові пояснення, які відповідач просив суд врахувати під час розгляду касаційної скарги.
30. Суд касаційної інстанції зазначає, що вказані додаткові пояснення містять обґрунтування, які не були наведені у касаційній скарзі, тобто фактично є доповненнями до касаційної скарги.
31. Згідно з частиною першою статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
32. Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
33. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
34. Оскільки додаткові пояснення подані скаржником з порушенням строку, визначеного частиною першою статті 288 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, суд залишає їх без розгляду.
35. 13.10.2021 ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" подало клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики.
36. У судовому засіданні представники відповідача підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Позиція позивача
37. У відзиві на касаційну скаргу Дніпровська міськрада вказує, що посилання скаржника на пріоритетне застосування норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", якими дійсно регулюються спірні орендні правовідносини між сторонами у даній справі, є безпідставними, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди, а не виконання органами Державної податкової служби України власних повноважень щодо донарахування і стягнення обов`язкових платежів.
38. Позивач зазначає, що умовами договору (пункт 4.2) сторони погодили, що розмір орендної плати щорічно змінюється з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік та індексації без внесення відповідних змін до договору.
39. Отже, скаржник був обізнаний про те, що розмір грошової оцінки та орендної плати за користування орендованою ним земельною ділянкою за вищезгаданим договором не є сталим показником і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації, зміною нормативної грошової оцінки земель міста, а згідно з пунктом 9.4 договору оренди землі ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" зобов`язалося своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату за земельну ділянку.
40. Дніпровська міськрада вважає необґрунтованими посилання відповідача на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) та Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 922/3702/16, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, що розглядається, не є подібними.
41. З урахуванням наведеного Дніпровська міськрада просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
42. У судовому засіданні представник позивача заперечила проти касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
43. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
44. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
45. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
46. Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 1 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 статті 1, підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10, підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14, підпункту 20.1.36 пункту 20.1 статті 20, пунктів 41.1, 41.2 статті 41, статті 191, підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, статей 1, 2, 21 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах.
47. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
48. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
49. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
50. Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості з орендної плати за договором у розмірі 54 970 759,05 грн.
51. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
52. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
53. Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
54. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
55. Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
56. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
57. Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
58. Положеннями пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
59. Отже, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.
60. Згідно з пунктами 288.1- 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
61. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
62. Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 01.01.2017) було встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.
63. Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2018) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
64. Рішенням Дніпровської міськради від 06.12.2017 № 13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" було встановлено річну ставку податку за користування юридичними особами земельними ділянками з цільовим призначенням "Для будівництва будівель торгівлі" 0,750 % від нормативної грошової оцінки. Річну ставку орендної плати за користування юридичними особами вказаними земельними ділянками - 3% від нормативної грошової оцінки.
65. Згідно з пунктом 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору оренди землі відповідно до довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.02.2005 № 517 становила 26 756 799, 06 грн. Зазначена довідка є невід`ємною частиною договору оренди землі (пункт 14.3 договору). В довідці зазначено, що у разі змін в діючому законодавстві, прийнятті міською радою рішень щодо змін в грошовій оцінці земель міста дійсна довідка втрачає чинність.
66. Умовами договору (пункт 4.2) сторони погодили, що розмір орендної плати щорічно змінюється з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік та індексації без внесення відповідних змін до договору.
67. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач був обізнаний про те, що розмір грошової оцінки та орендної плати за користування орендованою ним земельною ділянкою за вищезгаданим договором не є сталим показником і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації, зміною нормативної грошової оцінки земель міста та внаслідок внесення змін на підставі вимог діючого законодавства, і згідно з пунктом 9.4 договору оренди землі ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" зобов`язалося своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату за земельну ділянку.
68. Рішенням Дніпропетровської міськради від 15.07.2015 № 4/65 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпропетровська" затверджено нормативно грошову оцінку земель базовою вартістю 1 кв. м на рівні 306,35 грн та визначено, що вказана оцінка підлягає щорічній індексації відповідно до вимог чинного законодавства.
69. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, який набрав чинності 26.12.2016, для земельних ділянок будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури встановлено коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки в розмірі 2,5.
70. На підставі вказаних нормативних актів змінилась нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки.
71. Відповідно до інформації, що міститься у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:524:0020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:054:0020, станом на 2017 рік становить 641 774 384,86 грн (витяг № 1305-3153; т. 1, а. с. 32), станом на 2018 рік становить 641 774 384,86 грн (витяг № 1305-3152; т. 1, а. с. 33), станом на 2019 рік становить 641 774 384,86 грн (витяг № 1305-3151; т. 1, а. с. 34), станом на 2020 рік (№ 1909/0/197-20 від 23.06.2020; т. 1, а. с. 35) - 641 774 384,86 грн.
72. Отже, враховуючи викладене та умови договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розмір орендної плати відповідача за користування земельною ділянкою становить (3% від нормативної оцінки): за 2017, 2018, 2019 роки - по 19 253 231,55 грн за кожен рік, за січень-травень 2020 року - 8 022 179,80 грн, а всього за зазначений період - 65 781 874,45 грн.
73. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
74. Згідно з пунктом 9.4. договору орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.
75. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем, всупереч умовам договору, орендна плата сплачувалась частково.
76. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 за позовом Дніпровської міськради до ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" про розірвання договору оренди землі від 04.03.2005 та зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020, встановлена наявність заборгованості відповідача з орендної плати за вказаним договором за період із січня 2017 року по грудень 2019 року в розмірі 54 550 822,70 грн. Вказані обставини відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи.
77. Водночас за матеріалами справи № 910/14176/20 (розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в оренді ТОВ "Караван-Дніпропетровськ", лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.08.2020 вих. № 81081/10/04-36-51-50, висновок від 03.09.2020 № 3070 експертного економічного дослідження за заявою адвоката Адвокатського об`єднання "Офіс персонального обслуговування Адвокатської фірми "Династія" від 20.07.2020), розмір заборгованості з орендної плати за договором за період з січня 2017 року по травень 2020 року становить 54 970 759,05 грн.
78. Звідси оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за договором у розмірі 54 970 759,05 грн, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі.
79. Щодо доводів скаржника про те, що спір у цій справі є фактично є спором щодо плати за землю у формі земельного податку відповідно до податкового законодавства, тому позивач не має права звертатися до суду з такими вимогами та є неналежним позивачем, то суд касаційної інстанції зазначає таке.
80. Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020, а предметом позову в адміністративних справах № 0440/5997/18 та № 160/12673/19, на які посилається ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" під час розгляду справи, - визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
81. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту рішень судів у вищеназваних адміністративних справах вбачається, що підставою для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень позивачем було визначено порушення вимог законодавства щодо проведення органами податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача, а не правильність чи неправильність нарахування розміру орендної плати.
82. Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
83. Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).
84. За змістом частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17).
85. Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
86. При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).
87. Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
88. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
89. Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
90. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.
91. З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 1917/1188/2012 (№ 826/1291/17) (провадження № 11-1317апп18)).
92. За таких обставин посилання скаржника на пріоритетне застосування норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", якими регулюються спірні орендні правовідносини між сторонами у даній справі, є безпідставними (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 911/2685/18).
93. Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі, в тому числі де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням положень земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.
94. Суди вправі самостійно, за наданими сторонами доказами, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими доказами, встановлювати наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даних справах є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв`язку з неналежним виконання договірних зобов`язань орендарем земельної ділянки перед орендодавцем.
95. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили заперечення відповідача щодо перевищення позивачем повноважень шляхом нарахування спірної заборгованості та підміну функцій органів доходів і зборів, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди, а не виконання органами доходів і зборів повноважень щодо донарахування і стягнення обов`язкових платежів.
96. Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 18.03.2021 у справі № 904/5955/19 за позовом Дніпровської міськради до ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" про розірвання договору від 04.03.2005 оренди земельної ділянки та зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку, закриваючи касаційне провадження вказав, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, до правовідносин, які склалися саме між орендодавцем та орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки, підлягають застосуванню норми статті 2 Закону України "Про оренду землі", відповідно до частини першої якої відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
97. З огляду на встановлені фактичні обставини справи та предмет доказування у цій справі, оскільки предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування норм статті 1 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 статті 1, підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10, підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14, підпункту 20.1.36 пункту 20.1 статті 20, пунктів 41.1, 41.2 статті 41, статті 191, підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, статей 1, 2, 21 Закону України "Про оренду землі" у спірних правовідносинах.
98. Посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) та Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 922/3702/16 колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на таке.
99. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
100. Так, у справі № 925/230/17 Смілянська міська рада (далі - Смілянська міськрада) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флєр" (далі - ТОВ "Флєр") (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення збитків, завданих унаслідок використання земельної ділянки без сплати земельного податку, в сумі 199 570,32 грн за період з 01.03.2014 по 01.11.2016.
101. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалила нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
102. Ураховуючи те, що право постійно користування земельною ділянкою вже зареєстровано за відповідачем, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що з часу державної реєстрації такого права у відповідача виник обов`язок сплачувати земельний податок. Водночас, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, із часу оформлення відповідачем права постійного користування земельною ділянкою та до часу звернення позивача до суду ТОВ "Флєр" земельний податок не сплачувало.
103. Смілянська міськрада, встановивши факт несплати відповідачем земельного податку та звертаючись до суду з відповідним позовом, виходила з того, що вона має право вимагати з відповідача неотриманий нею як уповноваженою власником земельної ділянки особою дохід у вигляді земельного податку як збитки.
104. Водночас законодавством прямо визначено коло суб`єктів владних повноважень, які мають виключне право звертатися до суду про стягнення податків (в тому числі земельного податку), натомість Смілянська міськрада не є таким суб`єктом.
105. Предметом спору у справі № 922/3702/16 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапан Сервіс" (далі - ТОВ "Рапан Сервіс") є стягнення 474 778,32 грн недоотриманого земельного податку.
106. Позовні вимоги з посиланнями на статті 16, 271, пункт 286.2 статті 286, пункт 287.3 статті 287, статтю 289 Податкового кодексу України мотивовано несплатою відповідачем як власником нежитлових приміщень загальною площею 37 888 кв. м, розташованих по Салтівському Шосе, 43 у м. Харкові на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ПАТ "Автрамаг", земельного податку за період з 12.05.2015 по 31.08.2016.
107. Верховний Суд постановою від 04.06.2018 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та зазначив, що судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів про державну реєстрацію прав відповідача на земельну ділянку під придбаними ним нежитловими приміщеннями, а тому відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, в зв`язку з чим правові підстави для сплати ТОВ "Рапан Сервіс" земельного податку відсутні.
108. Тобто правовідносини у справах № 925/230/17, № 922/3702/16 та у справі № 910/14176/20, що розглядається, не є подібними ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за фактичними обставинами справи, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин, а правові висновки, викладені у судових рішеннях у цих справах, не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.
109. Щодо клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики, то Верховний Суд зазначає таке.
110. Указане клопотання мотивоване тим, що наявність виключної правової проблеми як підстави для передачі справи вбачається у застосуванні (тлумаченні) норм податкового законодавства щодо правової природи (юрисдикційності) стягнення орендної плати за землі державної та комунальної власності як форми плати за землю у складі податку на майно (за наявності укладеного строкового договору користування земельною ділянкою).
111. Відповідач зазначає, що існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема, норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін (одночасна наявність податкових повідомлень-рішень щодо сплати орендної плати за спірну земельну ділянку та стягнення орендної плати органами місцевого самоврядування у порядку господарського судочинства).
112. Розглянувши ці доводи скаржника, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому відмовляє у задоволенні поданого клопотання з огляду на таке.
113. Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
114. Згідно із частиною першою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
115. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Що ж до якісного критерію про виключність правової проблеми, то про нього свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
116. Клопотання скаржника не містить належного обґрунтування щодо існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не доведена відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не зазначено про існування різних позицій у застосуванні норм права.
117. Наведені відповідачем у клопотанні постанови Верховного Суду стосуються визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Разом з тим предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди.
118. З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" є необґрунтованою, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.