ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 922/3805/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача Фермерського господарства "Альянс" (далі - ФГ "Альянс", позивач, скаржник) - Оріщенко Н.С. (адвокат),
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (далі - ТОВ "Кернел-Трейд", відповідач) - Минець В.І. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу ФГ "Альянс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)
постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 (головуючий - суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.)
у справі № 922/3805/20
за позовом ФГ "Альянс"
до ТОВ "Кернел-Трейд"
про визнання недійсним договору поставки
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ФГ "Альянс" звернувся до суду із позовом до ТОВ "Кернел-Трейд" про визнання недійсним договору поставки від 17.08.2020 №ХРВ21-03952.
1.2. В обґрунтування позовних вимог ФГ "Альянс" посилається на відсутність з боку позивача волевиявлення до укладання відповідного договору. Позивач стверджує, що не укладав та не підписував такий договір, а про існування такого договору позивач дізнався після отримання претензії відповідача, а також після розгляду справи третейським судом за № 1/301.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021, позовну заяву ФГ "Альянс" до ТОВ "Кернел-Трейд" про визнання недійсним договору залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.2. Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що договір, укладений між сторонами, містить третейське застереження щодо розгляду спорів між сторонами, у тому числі щодо недійсності договору, у третейському суді. Крім того, судом зазначено, що до матеріалів справи відповідачем подані докази існування між сторонами тривалих договірних правовідносин, що передували укладанню спірного договору (від 14.02.2020 договір поставки № ХРВ20-31861, 27.09.2019 договір поставки № ХРВ20-16274, 16.08.2019 договір поставки № ХРВ20-11304 та 15.01.2020 договір поставки № ХРВ20-29372), вказані договори містять, як і спірний договір, третейське застереження щодо розгляду спорів між сторонами Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз". З огляду на викладене судом зроблено висновок, що вказане свідчить про усталений характер правовідносин сторін та усталену позицію сторін щодо розгляду їх спорів арбітражем.
Також суд вказав, що відповідачем додано до матеріалів справи докази, із яких вбачається, що позивач звертався до відповідача із пропозицією щодо внесення змін до спірного договору, що також свідчить на користь дійсності третейського застереження.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ФГ "Альянс" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі № 922/3805/20; направити справу № 922/3805/20 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції ФГ "Альянс", враховуючи заяву про усунення недоліків касаційної скарги, зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 5 та 12 Закону України "Про третейські суди" та порушили норми процесуального права - статті 73, 76-78, частину дев`яту статті 80, 86, 99, пункт 7 частини першої статті 226, 282 ГПК України, а також не повністю з`ясували обставини справи.
5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційні скарги
5.1. Від інших учасників справи відзивів не надійшло.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсним договору поставки від 17.08.2020 №ХРВ21-03952, укладеного між ФГ "Альянс" і ТОВ "Кернел-Трейд", з підстав відсутності з боку позивача волевиявлення до укладання відповідного договору, а також непідписання такого договору головою позивача - Юрковою Л.В. (за твердженням позивача, підпис вказаної особи на договорі є підробленим).
6.2. Відповідно до умов договору поставки від 17.08.2020 №ХРВ21-03952 (копія якого наявна в матеріалах справи) позивач як продавець зобов`язався поставити, а відповідач як покупець прийняти та оплатити товар українського походження, а саме насіння соняшнику в кількості 1 200, 00 тон (+/- 2%) загальною попередньою вартістю 12 798 600, 00 грн з ПДВ.
6.3. У пункті 6.2.1 договору поставки від 17.08.2020 №ХРВ21-03952 сторони дійшли згоди, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв`язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов`язані з виконанням, порушенням, припиненням дійсністю або недійсністю цього договору, можуть бути передані зацікавленою стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" (місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8) у відповідності з його Регламентом, який є невід`ємною частиною третейського застереження. Місцезнаходження, найменування сторін, місце та дата укладання третейського застереження є тотожними до реквізитів, зазначених у договорі. Третейський суд складається з одного третейського судді.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 922/3805/20 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного розгляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, якою позовну заяву ФГ "Альянс" до ТОВ "Кернел-Трейд" про визнання недійсним договору залишено без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.
8.2. Відповідно до статті 1 Закону України "Про третейські суди" (тут і далі у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
8.3. За приписами статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
8.4. Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" передбачено винятки справ, які не можуть бути розглянуті третейськими судами.
8.5. Процесуальним законодавством передбачено випадки, у яких рішення третейського суду підлягають скасуванню, зокрема, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону або
рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди.
8.6. Частинами першою, четвертою, шостою, дев`ятою статті 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
8.7. Згідно з нормами статті 3, 5, 7, 12 Закону України "Про третейські суди" передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
8.8. За змістом частин першої, третьої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
8.9. Третейська угода щодо передачі спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору.
8.10. При цьому, така угода має бути укладеною, з підтвердженням належними та допустимими доказами, інакше сторона, яка не укладала третейської угоди, позбавляється свого права на незалежний та неупереджений судовий захист і права вибору суду по підсудності справи.
8.11. У пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України закріплено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
8.12. Наведене вище дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України, господарському суду слід встановити наявність сукупності таких умов: існування третейської угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції третейського суду; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом prima facie дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.
Близька за змістом позиція щодо застосування пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №920/241/19.
8.13. За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом третейської угоди, саме при розгляді клопотання про залишення позову без розгляду і направлення сторін до третейського суду повинен вирішити питання дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.
У разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про залишення позову без розгляду господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.
8.14. Постановлюючи ухвалу про залишення без розгляду позову у цій справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:
- договір поставки від 17.08.2020 №ХРВ21-03952, укладений між сторонами, містить третейське застереження щодо розгляду спорів між сторонами, у якому визначено, що усі спори, в тому числі пов`язані з дійсністю або недійсністю цього договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз";
- укладена між позивачем та відповідачем третейська угода у вигляді третейського застереження в договорі поставки від 17.08.2020 № ХРВ21-03952 не визнавалася судом недійсною. Крім того, недійсність зазначеної третейської угоди прямо не передбачена законом, тому вона є такою, що за наслідком укладення створює для сторін права та обов`язки;
- відповідачем до матеріалів справи подані докази існування між сторонами тривалих договірних правовідносин, що передували укладанню спірного договору, із яких вбачається, що між сторонами були укладені 14.02.2020 договір поставки № ХРВ20-31861, 27.09.2019 договір поставки № ХРВ20-16274, 16.08.2019 договір поставки № ХРВ20-11304 та 15.01.2020 договір поставки № ХРВ20-29372. Вказані договори містять, як і спірний договір, третейське застереження щодо розгляду спорів між сторонами Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз".
8.15. При цьому суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали оцінки доводам позивача щодо оскарження договору поставки саме з підстав його неукладеності, оскільки, за твердженням позивача, вказаний договір не підписувався уповноваженою особою та є, на переконання позивача, підробленим.
8.16. Верховний Суд звертає увагу на те, що необхідно розрізняти такі поняття, як недійсний, нікчемний та неукладений договір. Вказані поняття не є тотожними та мають різні правові наслідки для сторін.
Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У разі ж якщо сторони згоди щодо укладення договору не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору поставки, посилаюсь на те, що цей договір не підписував, умови їх не погоджував, договір підписаний невстановленою особою замість позивача.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц вказала на те, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
8.17. Доводи позивача у цій справі зводяться до встановлення факту неукладення договору поставки.
8.18. До того ж суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
8.19. Суди попередніх інстанцій не врахували наведеного та не надали оцінки всім доводам сторін у цій справі.
8.20. Суд касаційної інстанції в силу частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.21. З огляду на викладене доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.