ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/7918/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
та рішення Господарського суду міста Києва (суддя А.В. Яковенко) від 27.07.2020
на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б.В. Отрюх, судді: Б.М. Грек, О.М. Остапенко) від 09.06.2021
за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області
до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз"
про зобов`язання вчинити дії
в межах справи № 917/814/16
за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник позивача - Соляник А.І. (в порядку самопредставництва),
представник відповідача - Конопля А.М., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 24.09.2018 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" (далі - Боржник) в загальному в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна призначити арбітражного керуючого Кізленка В.А. тощо.
1.2. 01.06.2020 Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області (далі - Позивач) в межах справи про банкрутство Боржника подала позов про зобов`язання Боржника вчинити дії, а саме передати в комунальну власність територіальної громади міст Кременчука в особі Позивача гуртожиток за адресою: місто Кременчук, вул. Вадима Пугачова, 14-а (далі - Гуртожиток); на безкомпенсаційній підставі; залучивши також до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача мешканців Гуртожитку (за переліком).
1.3. Позов мотивований бездіяльністю Боржника як власника Гуртожитку у вирішенні питання про добровільну передачу Гуртожитку територіальній громаді на вимогу Позивача задля захисту прав членів територіальної громади, а саме задля забезпечення реалізації житлових прав мешканців Гуртожитку, які тривалий час проживають у цьому Гуртожитку, однак відповідні права яких порушуються через неможливість Боржника, внаслідок власних боргових зобов`язань перед енергогенеруючими підприємствами, забезпечити належне/постійне постачання електричної та теплової енергії до Гуртожитка.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 27.07.2020 Господарський суд міста Києва постановив рішення (що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021) про відмову в задоволенні позову.
2.2. Рішення судів мотивовані відсутністю підстав для задоволення вимог Позивача про передачу Гуртожитка Боржником в комунальну власність територіальної громади міст Кременчука в особі Позивача через непоширення на Гуртожиток положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців", як підстави для передачі Боржником Гуртожитку у власність територіальної громади, оскільки Боржник є власником Гуртожитку, а відповідне право власності на це майно набуто як на нову річ внаслідок реконструкції Гуртожитку, який перед тим був переданий Холдінговій компанії "Автокраз" (правонаступнику Боржника) за актом приймання-передачі у процесі корпоратизації, однак не до статутного капіталу особі, створеній в процесі корпоратизації державного підприємства "Кременчуцький автомобільний завод". Поряд з цим суди виходили із встановленої законом заборони на відчуження майна Боржника протягом застосованої щодо нього процедури розпорядження майном у справі про банкрутство.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Правонаступником "Холдингова компанія "АвтоКраз" є Публічне акціонерне товариство "АвтоКраз", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "АвтоКраз" відповідно до протокольних рішень акціонерів.
Відповідно до листа Фонду державного майна України № 10-17-21587 від 05.12.2019 продаж державних акцій відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький автомобільний завод" (код ЄДОПОУ 05808735, правонаступник - акціонерне товариства Холдингова компанія "АвтоКраз") був здійснений з 1995 по 2001 відповідно до способів, передбачених чинним на той час законодавством про приватизацію. З жовтня 2001 року і до теперішнього часу державний пакет акцій ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" відсутній.
Згідно з цим листом повноваження щодо розпорядження майном, що було внесено до статутного капіталу господарського товариства, належить органам товариства (загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган) у порядку, визначеному статутом та внутрішніми положеннями товариства.
Гуртожиток не вносився до Статутного фонду Холдингової компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства (в подальшому організаційно-правова форма змінена на Публічне акціонерне товариство, а з нього на Приватне акціонерне товариство), заснованої згідно з наказом Фонду державного майна України № 33-АТ від 24.10.1995 "Про створення холдингової компанії "АвтоКраз" відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та Указу Президента України № 224/94 від 11.05.1994 "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" шляхом об`єднання в статутному капіталі контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів.
Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ "КрАЗ" станом на 01.09.1994, рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 03.03.1998, актом прийняття-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 11.02.2000, в процесі корпоратизації (приватизації) підприємства, об`єкт "Будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" не передавався.
3.2. Відповідно до Акту прийняття-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 11.02.2000 Міністерство промислової політики України (як правонаступник Міністерства машинобудування, військо-промислового комплексу і конверсії України) передало, а ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" (яка є правонаступником ВАТ "Краз", що створене шляхом корпоратизації державного підприємства "Кременчуцький автомобільний завод" відповідно до Указу Президента України № 210 від 15.06.1998 "Про корпоратизацію підприємств") прийняло у власність компанії на підставі Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ "Краз" станом на 01.09.1994 та рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 03.03.1998 об`єкти нерухомого майна, зокрема: "Будинок ВПУ-7 з їдальнею, гуртожитком, навчальним корпусом в місті Кременчуці по вул. Московській, 14".
3.3. Згідно з актом прийняття-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 11.02.2000 балансова вартість на 01.09.1994 "Будинок ВПУ-7 з їдальнею, гуртожитком, навчальним корпусом в м. Кременчуці по вул. Московській, 14" становить 10 299 грн 00 коп., а залишкова вартість на 01.09.1994 - 8 887 грн 00 коп.
3.4. Наказом № 418 від 06.10.2000 "Про реконструкцію гуртожитку №11 ВПУ-7 під жилі квартири" керівництвом ХК "АвтоКраз" за згодою профкому прийнято рішення про переобладнання гуртожитку № 11 ВПУ-7 під жилі квартири із терміном вводу 29.12.2000.
3.5. Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області № 505 від 16.03.2001 "Про надання холдинговій компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства в тимчасове короткострокове користування до 01.01.2003 земельної ділянки для переобладнання гуртожитку № 11 ВПУ-7 під жилий будинок по вул. Московській, 14-а у місті Кременчуці", надано холдинговій компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства в тимчасове короткострокове користування до 01.01.2003 земельну ділянку загальною площею 7353 кв.м. для переобладнання гуртожитку № 11 вищого професійного училища № 7 під жилий будинок по вул. Московській, 14-а.
3.6. Адміністрація холдингової компанії "АвтоКраз" звернулась до міськвиконкому з клопотанням про внесення змін до рішення міськвиконкому № 2492 від 29.12.2000 та №505 від 16.03.2001.
На підставі цього звернення рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1833 від 04.10.2001 внесено зміни до рішень № 2492 від 29.12.2000 та № 505 від 16.03.2001 - вирішено перший пункт рішення міськвиконкому № 2492 від 29.12.200 викласти з таким формулюванням: "Дозволити холдинговій компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства проектування реконструкції гуртожитку вищого професійного училища № 7 під гуртожиток для висококваліфікованих працівників компанії по вул. Московській, 14 в м. Кременчуці та в пунктах 1, 2 рішення міськвиконкому від 16.03.2001 № 505 по тексту вилучити слова "для переобладнання гуртожитку № 11 вищого професійного училища № 7 під жилий будинок по вул. Московській, 14-а".
3.7. Актом Державної технічної комісії № 1046 від 14.06.2002 про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, Державна технічна комісія, призначена згідно з рішенням Кременчуцької міськвиконкому № 1190 від 06.07.2001, встановила, що гуртожиток вищого професійного училища № 7 реконструйовано під гуртожиток для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" по вул. Московській, 14 А, реконструкція якого виконана згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданого інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Кременчука за № 2Ж-02 від 05.03.2002.
Цей акт є актом про прийняття даного гуртожитку в експлуатацію та є підставою для оформлення права власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності.
3.8. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 663 від 21.06.2002 "Про затвердження акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" по вул. Московській, 14а" затверджено акт державної технічної комісії, про прийняття в експлуатацію гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" по вул. Московській, 14а, вирішено оформити право власності на введений об`єкт та видати свідоцтво про право власності та провести реєстрацію введених споруд та приміщень відповідно до діючої інструкції "Про державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб".
На підставі цього рішення Позивача видано свідоцтво № 237 від 03.09.2002 про право власності на будівлю гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз", відповідно до якого Позивач посвідчує, що в цілому будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз", яка розташована в місті Кременчуці по вул. Московській за № 14а, дійсно належить Холдинговій компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства на праві колективної власності.
3.9. Згідно з інформацією в Державному реєстрі речових прав та свідоцтві про право власності приміщення Гуртожитку належить ПрАТ "АвтоКраз" з 21.06.2002.
Відповідно до листа Боржника № 120/22-84 від 22.07.2020 будівля Гуртожитку перебуває на балансі Боржника за інвентарним № 954 з 2002 згідно зі свідоцтвом про право власності від 03.09.2002, виданим Кременчуцькою міською радою Полтавської області за № 237.
3.10. Відповідно до Довідки про вартість деяких об`єктів основних засобів ХК "АвтоКраз" станом на 01.04.2003 Гуртожиток для високваліфікованих робітників № 11 балансова вартість становить 3 363 765 грн 33 коп., залишкова - 2 706 064 грн 80 коп.
3.11. Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 23.01.2020 "Про надання згоди на безоплатне прийняття гуртожитку по вул. Вадима Пугачова, буд. 14-А з власності ПрАТ "АвтоКраз" до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука" Позивач вирішив надати згоду на безоплатне прийняття власності приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука об`єкта нерухомого майна, а саме: будівлі Гуртожитку (згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно - будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКраз" по вул. Московській, буд. 14-А загальною площею 6277,1 кв.м, реєстраційний номер майна 1117581) з метою захисту конституційних прав мешканців гуртожитку стосовно реалізації права на приватизацію житла, забезпечення гідних умов проживання, враховуючи:
- численні скарги та звернення мешканців гуртожитку, рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.03.2017 "Про звернення депутатів Кременчуцької міської ради до Кабінету Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України щодо захисту конституційних прав мешканців гуртожитку для висококваліфікованих працівників ПАТ "АвтоКраз",
- рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1577 від 22.11.2019 "Про ініціювання питання щодо передачі у комунальну власність міста гуртожитку №11 для висококваліфікованих працівників приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" по вул. Вадима Пугачова, 14-А",
- згідно з відповідями Фонду державного майна України № 10-17-21587 від 05.12.2019, Полтавської обласної державної адміністрації № 26130/2/01-10 від 16.12.2019,
- керуючись Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", статтями 328, 329 Цивільного кодексу України, статтями 25, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
3.12. 10.03.2020 виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області звернувся до ПрАТ "АвтоКраз" та арбітражного керуючого Кізленка В.А. листом № 01-28/1844 з проханням розпочати процес передачі будівлі Гуртожитку до комунальної власності м. Кременчука.
Відповіді на лист Позивач та виконавчий комітет не отримали.
Боржник як власник гуртожитку рішення про передачу його у власність територіальної громади, не приймало.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 05.07.2021 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 і прийняти нове рішення - про задоволення вимог Позивача в повному обсязі.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди дійшли неправильного висновку про незастосування та про непоширення на спірні правовідносини положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців", не врахувавши протилежні висновки Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі № 917/1000/13, у якій у спорі щодо розгляду скарги ВАТ "АвтоКраз" на дії державного виконавця щодо виконання рішення щодо реалізації майна Боржника, а саме Гуртожитку, з метою задоволення заявлених до Боржника вимог про стягнення суми боргу, Суд дійшов висновку, що правовідносини з приводу Гуртожитка, який також є предметом спору у справі № 917/1000/13, слід реалізовувати із застосуванням Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
При цьому скаржник вказав, що метою його вимог до Боржника у цій справі є захист прав мешканців Гуртожитку, що не можуть через перешкоди з боку керівництва Боржника реалізувати своє право на приватизацію та оформити право власності на житло у Гуртожитку, де вони тривалий час мешкають, а також забезпечення прав мешканців Гуртожитку електроенергією та тепловою енергією у Гуртожитку, оскільки мешканці позбавляються цього права через заборгованість Боржника за відповідні послуги, що надаються до Гуртожитку.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Аргументи Відповідача та розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Кізленка В.А. у відзивах на касаційну скаргу, у яких вони заперечили вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі, загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо підстав для відчуження окремих категорій майна боржника у процедурі розпорядження майном
7.1. Спір в межах справи про банкрутство Боржника виник через його відмову на вимогу Позивача, який керується положеннями Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", передати у комунальну власність (власність територіальної громади міста Кременчука) Гуртожиток як об`єкт житлового фонду, що належить Боржнику на праві власності, яке ґрунтується на стверджуваному Боржником праві на Гуртожиток як на нову річ, що створена в результаті переробки (реконструкції) Гуртожитку.
7.2. Правовідносини з розпорядження (відчуження) майна боржника, щодо якого відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, врегульовані спеціальними нормами чинного нормативного акту з процедур банкрутства - нормами КУзПБ, які за загальним правилом мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство перед іншими законодавчими актами України з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство, який перебуває в особливому правовому режимі, що змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Цього висновку Суд дійшов з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13 щодо застосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як спеціального нормативного акту з питань банкрутства, що втратив чинність з 21.10.2019 з введенням в дію з цієї дати іншого спеціального нормативного акту з питань банкрутства - КУзПБ, відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
7.3. Відповідно до частини п`ятої статті 44 КУзПБ протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення, зокрема, про відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства.
7.4. Отже, ураховуючи також положення статті 41 КУзПБ ("Мораторій на задоволення вимог кредиторів"), загальне правило встановлює заборону на відчуження будь-якого нерухомого майна боржника протягом процедури розпорядження майном.
З цього правила встановлений виняток, передбачений, зокрема, положеннями абзацу 5 частини п`ятої статті 41 цього Кодексу, однак які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах з огляду на підстави вимог Позивача.
7.5. Наведені обмеження скасовуються і відчуження майна боржника допускається у встановленому законом порядку, зокрема у ліквідаційній процедурі боржника (частина перша статті 59 КУзПБ).
При цьому відчуження окремих об`єктів нерухомого майна боржника має спеціальне нормативне врегулювання.
Так, відповідно до частини сьомої статті 61 цього Кодексу у разі ліквідації підприємства-банкрута, зобов`язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об`єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом.
Крім цього частиною третьою статті 41 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" визначено, що рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У силу положень частин першої, другої статті 11 цього Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
7.6. За змістом наведених норм об`єкти житлового фонду боржника не можуть бути включені до ліквідаційної маси банкрута за умови, що банкрут зобов`язаний згідно із законодавством передати ці об`єкти територіальній громаді, а норми Закону про банкрутство передбачали та норми чинного КУзПБ передбачають обов`язкове та безумовне передання цих об`єктів до комунальної власності відповідної територіальної громади.
При цьому обов`язку ліквідатора передати визначені частиною сьомою статті 61 КУзПБ об`єкти до комунальної власності територіальної громади кореспондує обов`язок органу місцевого самоврядування прийняти такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом. Ці обов`язки є чітко встановленими, а не дискреційними.
У цих висновках Суд звертається до правої позиції Великої палати Верховного Суду викладеній у постанові від 02.07.2019 у справі № 911/2012/17 (пункти 6.15 - 6.18) щодо застосування відповідних положень (частини тринадцятої статті 41, частини першої статті 42 Закону про банкрутство, які містять правове регулювання, аналогічне тому, що наведене в положеннях частини сьомої статті 61 КУзПБ), а також до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2021 у справі № Б-19/81-10.
7.7. З огляду на наведене та враховуючи положення частини першої статті 59 та частини сьомої статті 61 КУзПБ, що виключають віднесення до ліквідаційної маси банкрута об`єктів житлового фонду, в тому числі і гуртожитків, наявність/відсутність/відчуження від боржника цієї категорії майна, зокрема і у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство, жодним чином не впливає як на формування ліквідаційної маси Боржника, так і на задоволення вимог кредиторів у цій справі, а тому жодним чином не обмежує та не впливає на права, інтереси та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство.
Звідси Суд доходить висновку, що перебування боржника в процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство та відповідні визначені Законом (частина п`ята статті 44 КУзПБ) обмеження на відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, чинність мораторію на задоволення вимог кредиторів, між тим жодним чином не створює конфлікту у застосуванні між нормами КУзПБ та положеннями Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", у разі їх застосування у справі про банкрутство при вирішенні питання щодо відчуження від боржника об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків.
У зв`язку з цим протилежні висновки судів першої і апеляційної інстанцій, що сформульовані при вирішенні спору щодо відчуження Гуртожитку, не відповідають наведеним правилам застосування у спірних правовідносинах положень КУзПБ у співвідношенні із нормами Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 5.1) та відхиляє протилежні аргументи Відповідача та розпорядника майна Боржника (пункт 6.1).
7.8. Щодо правил виникнення права власності на нову річ, створену в результаті використання (переробки) іншої речі Суд зазначає про таке.
Правовідносини щодо виникнення права на нову річ, створену в результаті використання іншої речі (матеріалу), регламентовані положеннями статті 332 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частиною першою якої передбачено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, не є новоствореним об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.
7.9. Аналіз викладених законодавчих положень, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду України, дає підстави для висновку про те, що право власності на нову річ, виготовлену відповідно до статті 332 ЦК України внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ.
При цьому, не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблений з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.
Реконструкція також не має наслідком створення нової речі, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої нерухомості з використанням її функціональних елементів, тому передчасно стверджувати, шо реконструйований об`єкт є іншим об`єктом нерухомості.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12, а також враховує подібні висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 06.06.2018 у справі № 569/1651/16-ц (провадження № 14-190цс18) та висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 30.05.2018 у справі № 5013/462/12.
7.10. Крім цього Суд враховує також приписи частин першої, другої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими передбачено, що кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.
У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.
За частиною першою статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва.
За змістом наведених норм реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об`єкту нерухомого майна надається свій власний індивідуальний номер.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної від 28.05.2019 у справі № 924/60/18.
7.11. Між тим суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, та, встановивши обставини реконструкції будівлі Гуртожитку (пункт 3.2), зі збереженням функціонального призначення Гуртожитку (пункти 3.3 - 3.9), не дослідили, зокрема, обставини, чи є Гуртожиток з реєстраційним номером майна 1117581 (пункт 3.11), право власності на яке зареєстровано за Боржником та вимоги щодо передачі якого заявлено Позивачем у спірних правовідносинах, новоствореним об`єктом нерухомого майна.
Тобто суди не дослідили ті обставини, чи є таке майно саме іншим об`єктом нерухомості у розумінні статті 332 ЦК України та частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмінним від того, що обуло передано у власність Холдингової компанії "АвтоКраз" (правонаступником якої є Боржник) за актом від 11.02.2000 прийняття-передачі нерухомого майна (пункт 3.2), на який Позивач, в свою чергу, у своїх вимогах поширює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", як правову підставу вимог у цій справі.
7.12. Щодо застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", то ним врегульовані правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.
Відповідно до положень частин першої, третьої та четвертої статті 1 цього Закону сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).
Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
7.13. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частин першої та третьої статті 14 вказаного Закону гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду.
Рішення про передачу гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у власність територіальних громад приймається відповідно до цього Закону органами місцевого самоврядування, на території яких розташовані гуртожитки (частина п`ята статті 14).
7.14. Між тим, встановивши ті обставини, що відповідно до акту від 11.02.2000 прийняття-передачі Міністерство промислової політики України (як правонаступник Міністерства машинобудування, військо-промислового комплексу і конверсії України) передало, а ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" (яке є правонаступником ВАТ "Краз", що створене шляхом корпоратизації державного підприємства "Кременчуцький автомобільний завод" відповідно до Указу Президента України № 210 від 15.06.1998 "Про корпоратизацію підприємств") прийняло у власність компанії на підставі акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ "Краз" станом на 01.09.1994 та рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Холдингова компанія "АвтоКраз" від 03.03.1998 об`єкти нерухомого майна, зокрема: "Будинок ВПУ-7 з їдальнею, гуртожитком, навчальним корпусом в місті Кременчуці по вул. Московській, 14" (пункт 3.2), суди, ухвалюючи оскаржувані рішення, не дослідили вказаний акт та не надали йому правової оцінки в контексті кваліфікації матеріально-правових підстав для здійснення вказаної безоплатної передачі Міністерством промислової політики України у власність Холдингової компанії "АвтоКраз" нерухомого майна ("Будинку ВПУ-7 з їдальнею, гуртожитком, навчальним корпусом в місті Кременчуці по вул. Московській, 14") за актом від 11.02.2000.
7.15. Водночас, визначення матеріально-правових підстав - правової природи такого переходу права на нерухоме майно як його безоплатна передача має значення для визначення, чи вважається ця безоплатна передача нерухомого майна внесенням до Статутного фонду Холдингової компанії "АвтоКраз", створеного у процесі корпоратизації, з метою встановлення наявності/відсутності матеріально-правових підстав для поширення на вказане нерухоме майно правового регулювання за Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
7.16. При цьому для здійснення кваліфікації безоплатної передачі Міністерством промислової політики України у власність Холдингової компанії "АвтоКраз" нерухомого майна за актом від 11.02.2000 також належить враховувати встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а саме належності "Будинку ВПУ-7 з їдальнею, гуртожитком, навчальним корпусом в місті Кременчуці по вул. Московській, 14" до державної власності у складі цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький автомобільний завод" (код ЄДОПОУ 05808735, правонаступник - акціонерне товариства Холдингова компанія "АвтоКраз"), державні акції якого були продані до здійснення вказаної передачі нерухомого майна Міністерством промислової політики України у власність Холдингової компанії "АвтоКраз" та до здійснення подальшої реконструкції цього нерухомого майна в Гуртожиток з оформленням за Відповідачем права власності на нього після проведеної реконструкції (пункти 3.1, 3.2).
7.17. Отже суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що в результаті безоплатної передачі Міністерством промислової політики України "Будинку ВПУ-7 з їдальнею, гуртожитком, навчальним корпусом в місті Кременчуці по вул. Московській, 14", у власність Холдингової компанії "АвтоКраз" це майно не вносилось до Статутного фонду Холдингової компанії "АвтоКраз" у формі відкритого акціонерного товариства (правонаступником якого став Відповідач), який здійснений з неповним з`ясуванням обставин справи, через що суди дійшли також передчасного висновку, що Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не поширює свою дію на цей об`єкт нерухомого майна.
7.18. Поряд з викладеним Суд зазначає також про таке.
Частиною другою статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", спір про застосування якого порушений між сторонами у цій справі та підлягаю вирішенню (пункт 7.12) передбачено, що мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.
7.19. Отже, вирішення спору у цій справі - про передачу Гуртожитку до територіальної громади міста Кременчука із застосуванням у спірних правовідносинах Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", може вплинути на права мешканців Гуртожитку щодо їх права на приватизацію жилих приміщень у ньому.
Натомість, суд першої інстанції не врахував наведені положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" у спорі про його застосування у цій справі та всупереч правилам залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, що визначені положеннями статті 50 ГПК України, не зважаючи на відповідні аргументи Позивача у позовній заяві, а також без врахування встановлених статтею 51 ГПК України наслідків незалучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ухвалюючи про відкриття провадження у цій справі (ухвала від 10.07.2020), неправомірно відмовив Позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача осіб, визначених Позивачем як мешканців Гуртожитку (пункти 1.2, 1.3).
Звідси, Суд доходить висновку, що суд першої інстанції в ході розгляду справи з прийняттям оскаржуваного рішення допустив процесуальне порушення, що полягає в тому, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, що є самостійною та обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на вказане процесуальне порушення уваги не звернув та не надав відповідної правової оцінки.
7.20. У зв`язку із викладеним Суд доходить висновку, що допущені судами процесуальні порушення - недослідження та ненадання оцінки обставинам та відповідним доказам:
- щодо матеріально-правових характеристик Гуртожитку як об`єкта нерухомості;
- щодо підстав для виникнення права власності Боржника на Гуртожиток;
- щодо підстав та мети безоплатної передачі Міністерством промислової політики України "Будинку ВПУ-7 з їдальнею, гуртожитком, навчальним корпусом в місті Кременчуці по вул. Московській, 14" (Гуртожитку), у власність Холдингової компанії "АвтоКраз" (правонаступником якого є Боржник, Відповідач);
а також вирішення спору про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; призвели до постановлення судами незаконних (передчасних) судових рішень у цій справі - про відмову у задоволенні вимог Позивача щодо передачі Боржником Гуртожитку до територіальної громади міста Кременчука.
7.21. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
7.22. Пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього кодексу.
Частиною четвертою статті 310 ГПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
7.23. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, обґрунтованість заявлених Позивачем підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 цього кодексу, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 8 частини першої, частини четвертої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.24. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі № 910/7918/20 скасувати.
3. Справу № 910/7918/20 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.