ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5275/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В.Я.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021
у справі №910/5275/20
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"
до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія "Інтер-Поліс",
про стягнення 24 791,07 грн
1. Історія справи
1.1. У квітні 2020 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ "СК "Альфа-Гарант", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - ПрАТ "СК "Інтер-Поліс", відповідач) про стягнення 17 595,76 грн основного боргу, 6 174,74 грн пені, 3% річних в сумі 596,90 грн та 423,67 грн інфляційних втрат.
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у задоволенні позову ТДВ "СК "Альфа-Гарант" відмовлено.
1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 згадане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
1.4. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у цій справі.
1.5. У березні 2021 ТДВ "СК "Альфа-Гарант" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі, яким затвердити мирову угоду сторін у справі № 910/5275/20.
1.6. Заява мотивована тим, що 06.11.2020 сторони дійшли згоди укласти мирову угоду, про що суду апеляційної інстанції ще до ухвалення ним постанови від 28.12.2020 сторонами було подано спільну заяву, в якій вони просили суд затвердити мирову угоду, визнати нечинним ухвалене у цій справі судове рішення та закрити провадження у справі. Оскільки суд апеляційної інстанції вказану заяву взагалі не розглянув, позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подав заяву про ухвалення додаткового рішення.
1.7. 29.04.2021 представник ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" адвокат Проц А. В. подав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на заяву позивача, в яких, зокрема, зазначено про відмову від укладеної між сторонами мирової угоди, оскільки вона була помилковою та не відповідає позиції відповідача у цій справі.
2. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 відмовлено у задоволенні заяви ТДВ "СК "Альфа-Гарант" про прийняття додаткової постанови щодо затвердження мирової угоди у справі № 910/5275/20.
2.2. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована наступним:
- рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 910/5275/20, не скасоване та набрало законної сили;
- позивач, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення у цій справі, подавав суду касаційної інстанції оригінал спільної заяви про визнання мирової угоди та оригінал мирової угоди від 06.11.2020. Однак ухвалою Верховного Суду від 15.02.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача;
- враховуючи приписи статті 307 ГПК України, саме у компетенції Верховного Суду було право затвердити мирову угоду яка подавалась скаржником до суду касаційної інстанції;
- суд апеляційної інстанції врахував заперечення представника відповідача щодо поданої заяви про прийняття додаткової постанови (затвердження мирової угоди у даній справі) та відмову від раніше підписаної, але не затвердженої судом мирової угоди;
- оскільки справу вже розглянуто по суті, за наслідками чого прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, яке набрало законної сили, і при прийнятті рішення судом було розглянуто позовні вимоги та вирішено питання про судові витрати, що виключає можливість прийняття додаткового рішення у даній справі відповідно до статті 244 ГПК України, подана позивачем заява задоволенню не підлягає.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. 23.07.2021 ТДВ "СК "Альфа-Гарант" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення (постанови), яким затвердити мирову угоду сторін у справі №910/5275/20.
4. Узагальнені доводи касаційної скарги
4.1. Всупереч статтям 191, 192 ГПК України, судом апеляційної інстанції було проігноровано подану сторонами заяву та мирову угоду у справі № 910/5275/20, а в подальшому відмовлено в ухваленні додаткової постанови з посиланням на ухвалу Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження, яка не має жодного відношення до обставин справи та не спростовує факту порушення апеляційним господарським судом норм ГПК України.
5. Касаційне провадження
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та відповідно до положень частини 13 статті 8, частини 5 статті 301 ГПК України вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
5.2. Відповідач у відзиві заперечував проти доводів скаржника, просив суд касаційної інстанції відмовити у задоволенні касаційної скарги, зазначаючи про те, що у цій справі заявлену позовну вимогу вирішено по суті із прийняттям відповідного рішення, яке набрало законної сили, а питання про затвердження мирової угоди не може вирішуватися шляхом ухвалення додаткового рішення. Крім того, відповідач відмовився від укладення мирової угоди з позивачем.
5.3. Позивач у додаткових письмових поясненнях навів свої заперечення проти відзиву на касаційну скаргу, мотивовані наступним:
- судом апеляційної інстанції не було вирішено питання про затвердження мирової угоди, а посилання відповідача на те, що вказане питання не є позовною вимогою та не підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового рішення суперечить обставинам справи та ГПК України;
- відмова у відкритті касаційного провадження, про яку зазначено в оскарженій ухвалі суду апеляційної інстанції, зумовлена тим, що дана справа є малозначною, а не через не вирішення спору між сторонами апеляційним господарським судом;
- одностороння відмова відповідача від укладеної мирової угоди не передбачена ГПК України. Крім того, така відмова можлива не шляхом подання письмових пояснень, а за результатами домовленості між сторонами.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах доводів касаційної скарги.
6.2. У даній праві об`єктом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення (постанови) у цій справі.
6.3. Як зазначалося вище, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою в порядку пункту 1 частини першої статті 244 ГПК України, в якій зазначав про те, що під час здійснення апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 сторони подали Північному апеляційному господарському суду спільну заяву про затвердження мирової угоди, яка не була розглянута судом. Натомість суд апеляційної інстанції ухвалив постанову, якою залишив без змін вищезгадане рішення місцевого господарського суду у цій справі.
6.4. Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та безпідставної відмови в ухваленні додаткової постанови у цій справі.
6.5. Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України, зазначає наступне.
6.6. Відповідно до частини сьомої статті 46 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
6.7. За приписами частин першої - четвертої статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
6.8. Відтак, мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
6.9. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 (провадження № 12-55гс20).
6.10. Згідно зі статтею 274 ГПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції та закриває провадження у справі.
6.11. В матеріалах справи наявна спільна заява сторін про затвердження мирової угоди у цій справі з доданим до неї примірником такої угоди від 06.11.2020, яка була надійшла до суду апеляційної інстанції 11.11.2020. Однак зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 слідує, що вказана заява не була розглянута судом і рішення по цій заяві не ухвалювалося, що підтверджує доводи скаржника в цій частині.
6.12. Разом з цим, суд касаційної інстанції вважає помилковим звернення позивача до суду із заявою про затвердження мирової угоди в порядку статті 244 ГПК України з огляду на наступне.
6.13. Відповідно до вимог частин першої та другої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
6.14. Згідно з позовною заявою ТДВ "СК "Альфа-Гарант" заявлено лише одну вимогу майнового характеру про стягнення з ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" 24 791,07 грн, з яких: 17 595,76 грн - страхове відшкодування, 6 175,74 грн - пеня, 423,67 грн - інфляційні втрати та 596,90 грн 3% річних. Крім того, в позові заявлено про стягнення 4 000,00 грн витрат позивача, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги.
6.15. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020, в задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача. Тобто спір у цій справі був вирішений по суті, не розглянуті позовні вимоги чи не вирішені інші питання, які у розумінні статті 244 ГПК України можуть слугувати підставою для ухвалення додаткового рішення, у цій справі відсутні.
6.16. Ототожнення скаржником поданої заяви про затвердження мирової угоди із позовною вимогою є помилковим. Будь-який позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві. Натомість мирова угода в судовому процесі - це один із способів вирішення (врегулювання) між сторонами спору, який переданий на розгляд суду. По суті, мирова угода є угодою сторін, які свідомо і самостійно досягли певного результату у спірному питанні, у зв`язку з чим вирішили припинити судовий спір і ГПК України визначено чіткий порядок розгляду цього питання.
6.17. Зважаючи на те, що спір між сторонами було вирішено по суті із ухваленням рішення про відмову у позові, яке у встановленому порядку набрало законної сили, а також відмову відповідача від укладеної з позивачем мирової угоди, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що подана позивачем заява про затвердження мирової угоди між сторонами із застосуванням відповідних процесуальних наслідків шляхом ухвалення з цього питання додаткового рішення (постанови) у цій справі, задоволенню не підлягає.