ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 814/2001/16
касаційне провадження № К/9901/39902/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя - Запорожан Д.В., судді - Романішин В.Л., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1, позивач) до Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі у тексті - Баштанська ОДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 25.09.2014 №448/1700,
У С Т А Н О В И В:
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 30.01.2017 задовольнив позов: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення -рішення від 25.09.2014 №448/1700.
Баштанська ОДПІ оскаржила рішення суду першої інстанції до Одеського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 17.05.2017 апеляційну скаргу Інспекції задовольнив: скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 та закрив провадження у справі №814/2001/16.
Суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) не передбачено окремого порядку звернення до суду фізичних осіб - підприємців, вони звертаються до суду виключно як фізичні особи, за таких обставин та враховуючи те, що ОСОБА_1 вже зверталась до суду за вирішенням того самого спору і між тими самими сторонами, що і в даній справі та провадження за її первісним позовом було закрито. Керуючись положеннями частини 3, 4 статті 157 та частини 1 статті 203 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) суд дійшов висновку про закриття провадження у справі відповідно до ч. 1 статті 203 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2017).
У свою чергу, позивач не погодившись із закриттям провадження, оскаржила ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.09.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції приписам статті 6 Європейської конвенції з прав людини, через що не розглянутим по суті залишилось питання у який спосіб позивач може оскаржити тепер податкове повідомлення - рішення від 25.09.2014 №448/1700. У зв`язку із чим просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2017.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.03.2021 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 14.09.2021.
Пунктом 13 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженні в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з лютого 1999 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець (далі у тексті - ФОП).
У вересні 2014 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 12.09.2014 № 415/17-00/ НОМЕР_1, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 № 448/1700 на суму 90 178, 35 грн, у тому числі 72 142, 68 грн за основним платежем та 18 035, 67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
29.12.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .
У листопаді 2014 року ФОП ОСОБА_1 оскаржила податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 № 448/1700, яке постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі № 814/3388/14 визнано протиправним та скасовано.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 постанову суду першої інстанції визнано нечинною, а провадження у справі № 814/3388/14 закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України. При цьому, апеляційний суд підтвердив висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованого збільшення Інспекцією ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з ПДВ і вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 № 448/1700 підлягало скасуванню. Разом з тим, суд прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 5. Ч. 1 статті 157 КАС України, оскільки на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач з 29.12.2014 припинила свою підприємницьку діяльність.
З огляду на вищезазначену ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015, яка сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 17.05.2017, дійшов висновку, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодек