1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 640/21204/19

адміністративне провадження № К/9901/28610/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача Бойка А.В.,

представника відповідача Румянцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2021 року (суддя: Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (судді: Вівдиченко Т.Р., Безименна Н.В., Оксененко О.М.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" (далі - ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року №00010401402 та №00010411402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся. Однак, при вирішенні цієї справи суди не надали правової оцінки тим доказам, якими позивач підтверджував реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, натомість, взяли до уваги лише доводи контролюючого органу. Наведене вище, на переконання скаржника, свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.

Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18, від 23.07.2020 по справі №826/6806/17, від 29.07.2020 по справі №2040/7658/18, від 23.04.2021 по справі №826/5511/17 та від 30.07.2021 по справі №640/19166/19.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги, а представник відповідача - свої заперечення, з підстав та обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі та відзиві на неї, відповідно.

Крім того, представником позивача було заявлено клопотання про заміну відповідача, - Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), у зв`язку із реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби".

Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 КАС України.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої складено Акт від 04 липня 2019 року №434/26-15-14-02-04/19022122.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пункту 44.1. статті 44, пункту 134.1.1 статті 134, пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 450 089 грн; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 086 234 грн.

09 серпня 2019 року на підставі висновків вищеозначеного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00010401402, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 675 134 грн (за податковими зобов`язаннями у розмірі 2 450 089 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 225 045 грн);

- №00010411402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4 629 351 грн (за податковими зобов`язаннями у розмірі 3 086 234 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 543 117 грн).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 21 жовтня 2019 року №6276/6/99-00-08-05-02 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.08.2019 року №00010401402 та №№00010411402 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що первинні документи, які стали підставою для формування витрат ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" за операціями з контрагентами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, є лише формально складеними і не надають належних та необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з постачання товарів та послуг ТОВ "БАЗЕЛЬ ЛЮКС", ТОВ "ЕВАНСТОН", ТОВ "РЕГЛАМЕНТ ГРУП" (попередня назва ТОВ "ІМПЕРІАЛ ПРОГРЕС"), ТОВ "НАТЕКС ГРУП", ТОВ "ІНБОКС", ТОВ "МОНТЕРО ГРУП", ТОВ "СМАРТ ТЕХНОЛОГІЇ КО", ТОВ "Інбудтрейдінг", ТОВ "Колт Груп", ПП "АЙТЕР", ТОВ "АРІАНДА-КОМПАНІ-ПЛЮС", ТОВ "СІГМА-СНАБСЕРВІС", ТОВ "ХІМТРЕЙДПОСТАЧ", ТОВ "Проект Універс" та ТОВ "ГРАНДЕ ЛЮКС".

Відповідно до Акту перевірки від 04.07.2019 року №434/26-15-14-02-04/19022122, висновки про порушення ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" приписів податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано наступними обставинами:

- відсутністю достатнього обсягу трудових ресурсів (звіти 1-ДФ до ДПІ за місцем реєстрації не подавалися) у вказаних контрагентів для здійснення відповідних фінансово- господарських операцій;

- непідтвердженням фактів придбання зазначеними контрагентами товарів, які, в подальшому, було реалізовано ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД";

- відсутністю виробничого обладнання, складських та офісних приміщень, а також, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів, у тому числі, орендованих у вказаних контрагентів;

- відсутністю реєстрації податкових накладних на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет протягом періоду діяльності вищезазначених підприємств-контрагентів;

- відсутністю придбання логістичних послуг, що підтверджує транспортування реалізованого товару, та інших витрат необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності суб`єктами господарювання;

- наявністю кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.205 КК України, учасниками яких є ТОВ "БАЗЕЛЬ ЛЮКС", ТОВ "ЕВАНСТОН", ТОВ "РЕГЛАМЕНТ ГРУП" (попередня назва ТОВ "ІМПЕРІАЛ ПРОГРЕС"), ТОВ "НАТЕКС ГРУП", ТОВ "ІНБОКС", ТОВ "МОНТЕРО ГРУП", ТОВ "СМАРТ ТЕХНОЛОГІЇ КО", ТОВ "Інбудтрейдінг", ТОВ "Колт Груп", ПП "АЙТЕР", ТОВ "АРІАНДА-КОМПАНІ-ПЛЮС", ТОВ "СІГМА-СНАБСЕРВІС", ТОВ "ХІМТРЕЙДПОСТАЧ", ТОВ "Проект Універс", ТОВ "ГРАНДЕ ЛЮКС".

- наявністю протоколу допиту, в якому зазначено про непричетність посадових осіб до реєстрації та ведення діяльності підприємства ТОВ "БАЗЕЛЬ ЛЮКС";

- невстановленням за результатами інвентаризації залишків товарів, придбаних у ТОВ "ГРАНДЕ ЛЮКС", про що складено відповідний Акт від 23.04.2019 № 576/264

................
Перейти до повного тексту