ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №420/4480/19
адміністративне провадження № К/9901/25733/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Турецької І.О., Стас Л.В., Шевчук О.А. від 14 червня 2021 року
у справі № 420/4480/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач) у якому просив:
- визнати протиправними дії щодо зменшення, за результатами перерахунку пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, відсоткового її розміру та неврахування надбавок за оперативно-розшукову діяльність в розмірі 50%, за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% та премії в розмірі 93,9 %;
- визнати протиправною бездіяльність щодо відмови перерахувати пенсію за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням 90% від суми основного грошового забезпечення, що була встановлена на підставі діючого в 1999 році законодавства;
- зобов`язати здійснити з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року перерахунок пенсії з урахуванням 90% сум грошового забезпечення, яке складається з: посадового окладу, виплат за спеціальне звання, надбавки за вислугу років, щомісячних надбавок за оперативно-розшукову діяльність в розмірі 50%, за особливо важливі завдання в розмірі 50% та премії 93,9%, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", постанов Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та нарахувати і виплатити одноразово недоотримані своєчасно суми пенсії за минулий час з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року без обмеження будь-яким строком;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, станом на 01 січня 2018 року, з урахуванням 90 % від сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 90 % сум грошового забезпечення із посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років та щомісячних доплат за оперативно-розшукову діяльність 50 %, за особливо важливі завдання 50 % та премії 93,9 %, з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року, станом на 01 січня 2018 року, та здійснити виплату пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням вже виплачених сум.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та про обов`язок провести перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року з урахуванням щомісячних доплат за оперативно-розшукову діяльність в розмірі 50 %, за особливо важливі завдання в розмірі 50 % та премії в розмірі 93,9%, станом на 01 січня 2018 року та здійснити відповідні виплати та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні наведених вимог. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року в розмірі 90 % грошового забезпечення за довідкою № 30077913 від 26 березня 2018 року, реєстр № 6, що включає в собі: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавки за стаж служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та здійснити за цей період виплату пенсії з урахуванням уже виплачених сум - залишено без змін.
4. 06 травня 2021 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення суду. У вказаній заві позивач просить суд: визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/4480/19 обмежувальних граничних показників суми виплати пенсії у розмірі 10 740 гривень, замість 12 404,08 гривень, визначених у довідці про перерахунок пенсії від 05 травня 2020 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області по справі № 420/4480/19 виплатити йому з травня 2020 року по цей час перераховану пенсію у розмірі 12 404,08 гривень яка визначена у довідці від 05 травня 2020 року, з врахуванням вже виплаченої суми пенсії та встановити контроль за виконанням такого рішення.
5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення суду, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залишено без задоволення.
6. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі № 420/4480/19.
7. 09 липня 2021 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 420/4480/19, у якій просить такі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
8. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/4480/19 у частині оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року.
9. 10 серпня 2021 року до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року залишити без змін.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що нормами КАС України не передбачено права апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
11. В обґрунтування касаційної скарги касатор зазначає, що судом апеляційної інстанції протиправно відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки ним порушено норми процесуального права, зокрема, статтю 294 та частину 3 статті 299 КАС України. При цьому абзацом 2 частини 5 статті 383 КАС України передбачена можливість апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки у переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги визначених статтею 294 КАС України відсутня ухвала про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
12. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
13. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
14. Положеннями частини 2 статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
15. Згідно з частиною 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
16. Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
17. Згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
18. Частиною шостою статті 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
19. Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що КАС України не передбачає права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
20. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 640/22298/18, від 25 червня 2021 року у справі № 1.380.2019.002042 та від 16 вересня 2021 року у справі № 520/5390/2020.
21. Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що ухвали суду першої інстанції можуть бути переглянуті в апеляційному порядку лише у випадку, якщо оскарження таких ухвал передбачають відповідні норми КАС України.
22. Отже, судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки ухвала Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року апеляційному оскарженню не піддягає.
23. Щодо доводів касатора про порушення судом апеляційної інстанції частини 3 статті 299 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
24. Частиною 3 статті 299 КАС України передбачено, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
25. Як убачається з матеріалів справи, 24 травня 2021 року апелянтом подано апеляційну скаргу безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
26. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 травня 2021 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді-доповідача Турецької І.О., суддів Стас Л.В., Шеметенко Л.П. 25 травня 2021 справу передано судді-доповідачу.
27. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду 26 травня 2021 року справу №420/4480/19 витребувано із Одеського окружного адміністративного суду, яка надійшла до П`ятого апеляційного адміністративного суду 03 червня 2021 року.
28. У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегія Шеметенко Л.П., 14 червня 2021 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді-доповідача Турецької І.О., суддів Стас Л.В., Шевчука О.А.
29. 14 червня 2021 року ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження у справі № 420/4480/19.
30. З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема частини третьої статті 299 КАС України.
31. При цьому, колегія суддів зазначає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 351 КАС України).
32. Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанцій.
33. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд