ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №300/530/21
адміністративне провадження № К/9901/27115/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача Бевзенка В. М.,
суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 300/530/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), у якому, з урахуванням заяви від 19.02.2021, просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві, як судді у відставці у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 у розмірі 90 % та зменшення відсотків до 76 %;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачеві заборгованість з 19.02.2020 по 01.01.2021, що виникла внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача у розмірі 90 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді № 04-12/128-20 від 02.03.2020 без обмеження граничного розміру, у правовідносинах що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом рішення № 2-р/2020 з урахуванням виплачених сум;
-зобов`язати відповідача виплатити позивачеві щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 01.12.2020 по день виконання цього рішення суду у розмірі 90 % від заробітку 208 098 грн за мінусом виплачених сум за цей період.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ГУ ПФУ на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі № 300/1389/20, яке набрало законної сили, протиправно зменшило відсоткове значення розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 76% від грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, оскільки відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 у справі № 344/13613/15-а йому було призначене щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. На переконання позивача, виходячи зі змісту норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання змінною величиною є лише розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, натомість відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні відповідно до наявної у особи вислуги років, є незмінним і не може бути зменшено при його перерахунку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для застосування розміру 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, оскільки зазначений відсотковий розмір був передбачений Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), який в частині регулювання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 18.02.2020, з моменту проголошення рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, остаточно втратив чинність. При цьому, діючим Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного довічного грошового утримання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021, апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 у цій справі та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії відповідача щодо перерахунку та виплати щомісячного грошового утримання позивачеві з 19.02.2020 виходячи з розміру 76 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 19.02.2020, з урахуванням виплачених сум.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем під час перерахунку грошового утримання судді у відставці зі стажу позивача безпідставно виключено два роки служби в армії, в наслідок чого позивачу зменшено відсоток грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції, враховуючи правові позиції Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі № 592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020 року у справі 426/12415/16-а, дійшов висновку про те, що період служби позивача в армії тривалістю два роки підлягає зарахуванню до стажу ОСОБА_1 з якого обраховується грошове забезпечення судді у відставці. У підсумку дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці (за 20 років стажу -50%, та додатково за 15 років стажу х 2% = 30%) у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також зазначив, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу. Також вказав, що право судді у відставці на здійснення перерахунку розміру довічного грошового утримання відповідно до Закону №1402-VIII передбачає обчислення розміру такого утримання виходячи зі складових суддівської винагороди, визначених статтею 135 Закону №1402-VIII та відсоткового розміру заробітної плати працюючого судді, встановленого виключно Законом №1402-VIII.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021, заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі задоволено, внаслідок чого:
- у задоволенні вимог позивача про:
зобов`язання відповідача реально виплатити позивачеві щомісячне грошове утримання судді у відставці за період з 01.12.2020 по день виконання цього рішення суду у розмірі 80 % від заробітку 208 098 грн за мінусом виплачених сум за цей період; при збільшенні прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року проводити перерахунки та виплачувати позивачеві щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % від заробітку суддівської винагороди) працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду; необхідність окремою ухвалою реагувати на низький рівень судді ОСОБА_2 про що повідомити ВРП для відповідного реагування та повідомити прокурора та ДБР стосовно порушень законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення (умисне невиконання судового рішення від 26.04.2016) - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача реально виплатити позивачеві щомісячне грошове утримання судді у відставці за період з 01.12.2020 по день виконання цього рішення суду у розмірі 80 % від заробітку 208 098 грн за мінусом виплачених сум за цей період, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року у справі №300/1389/20 відповідача обов`язано здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 року №04-12/128-20, з урахуванням виплачених сум, починаючи саме з 19.02.2020 року. Вважав, що зазначена вимога позивача з приводу фактичної виплати щомісячного довічного грошового утримання у відставці саме з 01.12.2020 року (на підставі поданої 14.12.2020 року заяви про добровільне виконання відповідачем рішення Івано -Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) по день виконання рішення суду не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та призводить до необґрунтованого звуження прав позивача на перерахунок та фактичну виплату йому відповідачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період починаючи саме з 19.02.2020 року без обмеження будь-яким кінцевим терміном. Також зазначив, що виконання судових рішень від 14.09.2020 року (у справі №300/1389/20 в частині фактичної виплати на користь позивача донарахованої суми доплати за період з 19.02.2020 року по січень 2021 року у розмірі 1 160 325,75 грн) та від 24.06.2021 року (у справі 300/530/21 в частині здійснення відповідачем перерахунку та виплати позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 19.02.2020 року) має відбуватися не в порядку постановлення нового судового рішення про зобов`язання здійснити таку виплату, а в порядку передбаченому статтею 373 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також відхилив доводи позивача щодо необхідності визначення у судовому рішенні суми суддівської винагороди у розмірі 208 098 грн, оскільки рішенням Івано -Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року у справі №300/1389/20 зазначене питання врегульовано. Також зазначив, що долучена позивачем копія довідки про суддівську винагороду від 18.01.2021 року за № 04-12/27-21 станом на 01.01.2021 року (у розмірі 115 610 грн - посадовий оклад та 92488 грн - доплата) за вислугу років не підлягає до застосування судом при вирішенні спірних правовідносин, оскільки позивач не надав доказів звернення з відповідною заявою ГУ ПФУ для вирішення питання щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 року відповідно до вказаної довідки від 18.01.2021 року. Окрім того дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги щодо зобов`язання відповідача при збільшенні прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року проводити перерахунки та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% від заробітку суддівської винагороди з огляду на її передчасність. Також вважав необґрунтованими доводи позивача щодо постановлення окремої ухвали відносно судді ОСОБА_2 та повідомлення Вищої ради правосуддя та Державного бюро розслідувань для відповідного реагування з огляду на те, що це є саме правом суду, а не його обов`язком.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26.07.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, позивач, звернувся із касаційною скаргою, яка направлена засобами поштового зв`язку 23.07.2021 у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2021відкрито касаційне провадження у цій справі.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у цій справі.
Позивач вказує, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 у справі № 344/13613/15-а встановлено його право на щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90% від заробітку судді, працюючого на відповідній посаді.
Також зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі № 300/1389/20 зобов`язано відповідача провести перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, визначеного йому судовим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016, тобто перерахунку грошей, а не стажу чи відсотків.
На думку позивача, зі змісту норм Закону №1402-VIII, під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання змінною величиною є лише розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, натомість відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні відповідно до наявної у особи вислуги років, є незмінним.
Позивач вважає, що призначений йому розмір грошового утримання, який становив 90% при виході у відставку, не може бути змінений надалі при перерахунку довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди.
Позивач зазначає, що має право на отримання нового щомісячного довічного утримання у розмірі 90 % відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII з 19.02.2020 року у відсотковому розмірі визначеному постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 у справі № 344/13613/15-а.
Звертає увагу, що оскільки абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) то і відповідно його відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90%, визначений постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 у справі № 344/13613/15-а, не може бути зменшений та повинен був врахований відповідачем при здійсненні спірного перерахунку.
Також вказує, про несвоєчасність виплати перерахованої суми з лютого 2021 року, оскільки набув право на його реальне отримання з 01.12.2020 після набранням законної сили (04.12.2020) рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020.
Враховуючи викладене позивач вважає, що відповідач повинен здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90% на підставі довідки від 02.03.2020 року № 04-1/128-20, виданої Івано -Франківським апеляційним судом для обчислення грошового утримання по постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 у справі № 344/13613/15-а з 19.02.2020, а реальну його виплату з 01.12.2020.
Позивач наголошує, що ключовим питанням у цій справі є правомірність зменшення відповідачем відсоткового розміру (з 90% до 76%) щомісячного довічного грошового утримання судді при проведенні його перерахунку з 19.02.2020 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі № 300/1389/20.
Окрім того позивач просить суд касаційної інстанції постановити окрему ухвалу щодо суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. про що повідомити Вищу раду правосуддя, прокурора та Державне бюро розслідувань для відповідного реагування.
Позиція інших учасників справи
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
ІІІ.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
З урахуванням постанови Івано Франківського міського суду від 26.04.2016 року у справі № 344/13613/15-а до проведення перерахунку, довічне грошове утримання позивача, як судді у відставці обраховувалося з 90% суддівської винагороди та становило 56 628,71 гривень.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року у справі №300/1389/20 зобов`язано відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.03.2020 за №04-12/128-20, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання вказаного рішення суду, відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання позивача з урахуванням статті 142 Закону №1402-VIII, за результатами якого основний розмір грошового утримання позивача визначено у розмірі 76% суддівської винагороди, що складає 158 563,98 грн.
Відповідач повідомив позивача листами від 12.01.2021та від 09.02.2021 про обставини щодо здійсненого перерахунку його пенсії із застосуванням показника 76% суддівської винагороди, що складає 158 563,98 грн.
Не погодившись з такими діями відповідача щодо зменшення відсоткового показника суддівської винагороди з 90% до 76 %, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2021, касаційний перегляд здійснюється стосовно судових рішень суду апеляційної інстанції від 24.06.2021 та від 14.07.2021
У касаційній позивач, порушуючи питання про касаційний перегляд постанови апеляційного суду від 24.06.2021, прийнятій у цій справі, фактично не погоджується з висновками, викладеними у цьому судовому рішення, в частині неправильно застосування положення Закону № 1402-VIII щодо визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, оскільки відповідач, здійснивши відповідний перерахунок зменшивш відсоткове значення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
02.06.2016 прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" №1401-VIII та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII , які набрали чинності 30.09.2016 року.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Частиною другою статті 142 Закону №1402-VIІІ визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .
Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
Окрім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 29 вересня 2021 року у справі №160/9739/20 та від 11 жовтня 2021 року у справі №160/10640/20.
Отже, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №1402-VIII. Також є правильними висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визначення довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці (за 20 років стажу -50%, та додатково за 15 років стажу х 2% = 30%) у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Окрім того не заслуговують на увагу доводи позивача щодо постановлення окремої ухвали стосовно суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. з огляду на відсутність належних підстав для її постановлення.
Суд також зазначає, що аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Всі інші аргументи, які наводяться скаржником у касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права
Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суд апеляційної інстанцій правильно та повно встановив всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,