ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 440/2969/19
адміністративне провадження № К/9901/8066/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промсантехніка-1"
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2019 року (суддя Ясиновський І.Г.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року (судді: Спаскін О.А., Любчич Л.В., Русанова В.Б.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промсантехніка-1"
до Полтавської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПРОМСАНТЕХНІКА-1" (надалі також - Позивач, ТОВ "ТД "ПРОМСАНТЕХНІКА-1") звернулося до суду з позовною заявою до Полтавської митниці Державної фіскальної служби (надалі також - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA806000/2019/000278/2 від 6 червня 2019 року.
Обґрунтовуючи позов, зазначив про невідповідність оскаржуваного індивідуального акта вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тих підстав, що Відповідачем не доведено наявності обґрунтованих сумнівів щодо недостовірності визначеної ним за ціною договору митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосовано резервний метод її визначення, у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції виходив із того, що:
- митний орган під час розгляду документів, поданих Позивачем для митного оформлення, та прийняття рішення, не зміг перевірити чи дійсно різниця в 3146 доларів США є передплатою за майбутню поставку товару; твердження про врахування передплати в рахунок майбутньої поставки не підтверджено під час розгляду справи судом; оскільки укладеним контрактом було не було передбачено такого способу оплати, що здійснений Позивачем, а додаткової угоди не надано, як і не надано в ході консультацій додаткових документів, що підтвердили б позицію декларанта, правомірним є оскаржуваний індивідуальний акт;
- Позивач скористався правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплатив митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечив сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, а відтак ТОВ "ТД "ПРОМСАНТЕХНІКА-1" фактично погодилося із визначеною Відповідачем вартістю товару, зазначеною органом доходів і зборів у рішенні про коригування митної вартості товару, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, просив скасувати рішення судів та ухвалити рішення про задоволення позову, а також вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач, вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 січня 2019 року між компанією "CANGZHOU HAOYUAN PIPE FITTINGS MFG CO., LTD" (продавець) та ТОВ "ТД "ПРОМСАНТЕХНІКА-1" (покупець) укладено контракт №01/23-1 від 23 січня 2019 року, відповідно до умов якого ціни на товар встановлюються в доларах США на умовах FOB Ксинганг Китай (Інкотермс 2010) і встановлюються в Специфікаціях. Упаковка, маркування і комплектація, навантажувально-розвантажувальні роботи, складська обробка вантажу, портові і транспортні витрати включені у вартість товару.
Згідно з умовами пункту 3.1 Контракту оплата товару здійснюється в доларах США банківським перекладом в наступному порядку: передплата 50% вартості товару; наступні 50% вартості товару коли контейнер буде доставлений в порт Ксинганг (Китай).
23 січня 2019 року до вказаного Контракту між сторонами було підписано Специфікацію №1, згідно з якою сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару загалом на суму 23858,00 доларів США.
15 квітня 2019 року контрагентом Позивача було виписано інвойс № HY20190415 на суму 23858,00 доларів США на погоджений в Специфікації №1 товар.
За придбаний товар Позивач сплатив продавцю кошти в сумі 27 004 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті: №1 від 4 березня 2019 року на суму 12 000 доларів США; від 19 березня 2019 року на суму 10 000 доларів США; №2867 від 15 квітня 2019 року на суму 5 004 доларів США та банківськими виписками.
05 червня 2019 року позивач через декларанта подав до Полтавської митниці ДФС митну декларацію №UA806050/2019/107558 від 05 червня 2019 року для митного оформлення наступного товару:
- вироби (відводи/фітинги) для зварювання встик трубопроводів з найбільшим зовнішнім діаметром не більш як 609,6 мм, зі згином 90 градусів, з некорозійностійкої сталі. ГОСТ 17375.
В розділі 43 митної декларації №UA806050/2019/107558 від 5 червня 2019 року декларант вказав код МВВ1 (основний метод).
Одночасно з поданням митної декларації для підтвердження заявленої митної вартості товару, Позивачем надано такі документи, як: сертифікат якості №01/23-1 від 15 квітня 2019 року; пакувальний лист HY20190415 від 15квітня 2019 року, інвойс (Рахунок-фактура) HY20190415 від 15 квітня 2019 року, коносамент 586322820 від 19 квітня 2019 року, автотранспортна накладна 7004 від 4 червня 2019 року; сертифікат про проходження товару 19С11309А0863/00001 від 16 квітня 2019 року; платіжне доручення №1 від 04 березня 2019 на суму 12 000 доларів США; платіжне доручення №282 від 19 березня 2019 на суму 10 000 доларів США, платіжне доручення №2867 від 15 квітня 2019 року на суму 5004 доларів США, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-10383 від 3 червня 2019 року на суму 49251,51 грн; документ, що підтверджує перевезення товару (лист №0306 від 3 червня 2019 року, адресований Полтавській митниці ДФС); каталог виробника товару від 15 квітня 2019 року; прайс-лист (прейскурант) виробника товару від 15 квітня 2019 року; висновок експерта від 27 травня 2019 року №20-71/05-2019 про визначення рівня ринкової вартості вантажу придбаного за контрактом №01/23-1 від 23 січня 2019 року та згідно інвойсу HY20190415 від 15 квітня 2019 року, коносамент 586322820 від 19 квітня 2019 року; калькуляція (розрахунок) ціни від 15 квітня 2019 року; специфікацію №1 від 23 січня 2019 року (Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №01/23-1 від 23 січня 2019 року); зовнішньоекономічний контракт №01/23-1 від 23 січня 2019 року; договір про надання послуг митного брокера (Договір доручення №03/06-19 від 3 червня 2019 року; договір транспортного експедирування №06102017 від 6 жовтня 2017 року; інші некласифіковані документи (ОПИС ТОВАРУ ГОСТу 17375) від 1 січня 2003 року; інші некласифіковані документи (лист Б/Н від 3 червня 2019 року); копію митної декларації країни відправлення №020220190000245365 від 18 квітня 2019 року; митну декларацію №UA806050/2019/107558 від 5 червня 2019 року.
Згідно з платіжним дорученням №2943 від 4 червня 2019 року Позивачем сплачено на користь відповідача митний збір в сумі 185000,00 грн.
У зв`язку із виявленими розбіжностям, під час консультацій декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
5 червня 2019 року уповноваженою особою декларанта повідомлено митний орган, що ознайомлений з переліком документів згідно зі статтею 53 Митного кодексу України, проведено консультації стосовно ціни товарів та обраного методу визначення митної вартості та повідомлено, що додаткові документи відсутні.
У зв`язку із наведеним Відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806050/2019/00556.
6 червня 2019 року Полтавська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000004/2.
Підставами для прийняття вищевказаного рішення було те, що:
- відповідно до пункту 2.1 договору №01/23-1 від 23 січня 2019 року в ціну товару включено вартість навантажувальних робіт, складська обробка вантажу, однак відсутні документи, в яких було б виділено дану складову, що унеможливлює перевірити складові митної вартості (неможливість виділити із заявленої ціни товару вартості навантажувальних робіт та складської обробки вантажу не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на навантажувальні роботи та складську обробку вантажу, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару;
- відповідно до пункту 2.1 договору в ціну товару включено вартість пакування, але товар поставляється без пакування;
- відповідно до пункту 2.1 в ціну товару включено вартість навантажувальних робіт, але відповідно до калькуляції без номера від 15 квітня 2019 року дані витрати не входять до вартості товару;
- надано висновок про вартісні характеристики товару №20-71/05-2019 від 27 травня 2019 року неналежної якості, частину інформації з якого неможливо прочитати;
- надано банківські платіжні документи на загальну вартість оплати 27 004 доларів США, але відповідно до наданого договору та специфікації до нього, вартість товару становить 23 858 доларів США;
- надано договір про транспортне експедирування товару №06102017 від 6 жовтня 2017 року, але наявні тільки документи про вартість транспортних витрат, а про вартість експедиторських витрат інформація відсутня.
Після прийняття Відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA806000/2019/0000278/2 до митного контролю Позивачем подана нова митна декларація № UA806050/2019/107604, за якою товар випущений у вільний обіг.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Позивач вважає, що суди застосували норми матеріального права Митного кодексу України без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема в постановах: від 24 січня 2019 року у справі №815/5824/17 (адміністративне провадження К/9901/56399/18); від 14 серпня 2018 року у справі №821/1617/17 (адміністративне провадження К/9901/48422/18); від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17 (адміністративне провадження К/9901/57611/18); від 5 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а (адміністративне провадження К/9901/6035/18).
При цьому, Позивач вказує на те, що ним доведено та документально підтверджено, що товар оплачений ним в повному обсязі, і що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких декларантом проводився розрахунок митної вартості товарів основним методом, не містять розбіжностей; документи, надані Позивачем, не містять ознак підробки; відомостей в документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, було достатньо.
Позивач вважає, що подання декларантом "нової" митної декларації, навіть за умови невірного заповнення такої декларації, правильність внесення даних до якої перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити Позивача права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, вказує на те, що суди зробили обґрунтований висновок про те, що фактично Позивач, подавши нову декларацію, погодився із визначеною Відповідачем митною вартістю ввезеного товару.
Також у відзиві на касаційну скаргу Відповідач вказує, що подані до митного оформлення документи містили недоліки та суперечності, які не давали змоги перевірити числові значення складових митної вартості, а відтак визнати їх належними доказами підтвердження заявленої вартості товару неможливо. Відповідач зазначає також про неможливість ним ідентифікації факту сплати товару Позивачем за ці окремі партії поставки.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права в межах, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним зі спірних у межах цієї справи питань для цілей вирішення спору є встановлення законодавчих норм щодо можливості/неможливості судового оскарження рішення про коригування митної вартості у разі випуску товару у вільний обіг шляхом сплати декларантом митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом у такому рішенні.
Суди попередніх інстанцій, крім перевірки оскаржуваного індивідуального акта на предмет відповідності його вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку, що випуск товару у вільний обіг шляхом сплати декларантом митних платежів згідно з митною вартістю позбавляє можливість оскаржувати рішення.
Надаючи правову оцінку цим висновкам судів, Суд звертає увагу на таке.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, зокрема щодо оскарження прийнятих митними органами рішень врегульовані положеннями Митного кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частини першої статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Частиною першою статті 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;
При цьому пунктом 4 частини третьої статті 52 МК України надано право декларанту оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого, інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно із частинами сьомою - десятою статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Частиною шостою статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до частин п`ятої і шостої статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30 травня 2012 року (далі - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.
У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.
У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.
Графа 45 "Коригування" заповнюється у разі сплати митних платежів або застосування заходів забезпечення їх сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
У графі 45 "Коригування" зазначається у валюті України митна вартість товару, визначена Декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом.
Згідно з правилами заповнення графи 47 "Нарахування платежів" при оформленні митної декларації у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме:
митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;
митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Графа 48 "Відстрочення платежів" заповнюється у випадках забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України, де зазначається кінцевий термін дії гарантії.
За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30 травня 2012 року (далі - Порядок №631), та частини одинадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:
1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;
2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;
3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
З приписів наведених норм права слідує, що положення частини сьомої - десятої статті 55 МК України регламентовано дії декларанта з метою випуску товару у вільний обіг у випадку, якщо останній не згоден з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів та має намір подати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Так, у випадку визнання митним органом заявленої митної вартості в результаті розгляду додатково поданих декларантом документів та самостійного скасування рішення про коригування заявленої митної вартості, законодавець надає декларанту право на спрощений порядок повернення митним органом гарантійної суми, яка дорівнює різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (розділ Х МК України).
У випадку ж, якщо декларант не згоден із рішенням про коригування митної вартості, проте, не має наміру надавати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості (як позивач у даній справі), подання з метою випуску товару у вільний обіг нової митної декларації із зазначенням митної вартості товару у відкоригованому митним органом розмірі не суперечить приписам частини сьомої статті 55 МК України (враховуючи, що митні платежі в такому випадку сплачуються у розмірі згідно з відкоригованою митною вартістю) та в жодному разі саме по собі не може свідчити про згоду декларанта із скоригованою митним органом митною вартістю. З огляду на те, що частиною восьмою статті 55 МК України встановлено право, а не обов`язок декларанта на підтвердження заявленої митної вартості в позасудовому порядку, відмова декларанта від такого права та подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі без оформлення відповідної фінансової гарантії не може слугувати підставою для позбавлення його права на судове оскарження рішення про коригування митної вартості та є порушенням його права на справедливий суд, гарантованого, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Верховний Суд України у справах №21-160а15, №21-201а14, не ставлячи право позивача на судове оскарження рішення митного органу у залежність від способу сплати ним різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі або оформлення відповідної фінансової гарантії відповідно до розділу X МК України), також зазначав, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів з питань: перевірки достовірності документів, що підтверджують країну походження товару, який переміщується на митну територію України; визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб`єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.
Таким чином, право декларанта на оскарження рішень, дій чи бездіяльності митного органу не поставлено законодавцем у залежність від того, яким чином декларант скористався правом на випуск товару у вільний обіг: шляхом сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, або шляхом сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та наданням гарантій у розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 МК України.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом при ухваленні постанов від 15 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.000468, від 27 квітня 2020 року у справі №140/804/19, від 2 лютого 2021 року у справі №520/4501/19, від 1 квітня 2021 року у справі №520/11303/19, від 27 травня 2021 року у справі №500/2632/19.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведене вище свідчить про безпідставність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості судового оскарження рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення у разі випуску товару у вільний обіг шляхом сплати декларантом митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом у такому рішенні.
Щодо висновків судів про відповідність оскаржуваного індивідуального акта вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на наступне.
Звертаючись до правового регулювання спірних правовідносин необхідно зазначити, що відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (надалі також - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).
Частиною другою статті 58 МК встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, при митному оформленні товару декларантом Позивача на підтвердження заявленої у митній декларації вартості товару подано сукупність документів, за результатами аналізу якої Відповідачем установлено наявність розбіжностей, зокрема, у наданих банківських платіжних документах вказано про оплату товару 27004 доларів США, в той час, відповідно до наданого договору та специфікації до нього, вартість товару становила 23 858 доларів США.
У зв`язку із наведеним Відповідачем витребувано додаткові документи.
Декларант Позивача повідомив щодо відсутності передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України документів.
В судовому процесі представник Позивача повідомив про те, що оплата 27004 доларів США включала вартість не лише товару, переданого до митного оформлення, а й іншої партії товару, що постачалась пізніше. На підтвердження цих обставин у ході судового процесу надано документи, які, на його думку, підтверджують факт майбутніх поставок товару.
Суди ж першої та апеляційної інстанцій вказали, що такі докази не надавались Митниці на підтвердження митної вартості товару, а тому Відповідач не міг бути обізнаним, що відповідна переплата стосується майбутніх поставок товару.
Під час судового процесу у суді першої інстанції представник Позивача стверджував, що про відповідні обставини представники Відповідача, що здійснювали митне оформлення товару, повідомлялися в усній формі.
Разом із тим, суди у межах цієї справи не встановили з дотримання вимог процесуального закону на підставі доказів чи дійсно Відповідач був повідомлений декларантом Позивача про те, що факт переплати коштів обумовлений наступним постачанням товарів, тобто належним чином не перевірили обставин щодо обізнаності посадових осіб Відповідача з даними щодо черговості зарахування між сторонами контракту коштів.
Наведене вище свідчить про передчасність висновків судів щодо наявності у Відповідача обґрунтованих сумнівів щодо вартості товару, заявленого Позивачем до митного оформлення.
У касаційній скарзі Позивач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання Позивача, правовідносин.
Необхідно зазначити й те, що Позивач також стверджує у касаційній скарзі, що прийняте Відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.
Висновок щодо необхідності дослідження таких обставин наведений у постанові Верховного Суду від 5 лютого 2019 року у справі №816/1199/15-а, на яку, зокрема, посилається Позивач у касаційній скарзі.
Втім, зміст викладених у оскаржуваних судових рішеннях обставин не дає підстав вважати, що суди перевіряли чи характеристики товару оцінюваного та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, могли бути порівнювані для цілей визначення митної вартості товару, що ввозив Позивач, на митну територію України.
Вказані вище обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.
В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).
Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.