ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 160/1015/19
адміністративне провадження № К/9901/31837/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року (суддя Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі №160/1015/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року форми "В4" №0000414612.
Позивач мотивує свої вимоги протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, необґрунтованістю висновків акту перевірки, правомірністю визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з огляду на підтвердження господарських операцій позивача з його контрагентами необхідними первинними документами. Доводить неспроможність висновків контролюючого органу про непроведення зустрічної звірки контрагентів. Зауважує про відсутність поставленого товару в переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25 січня 2019 року форми "В4" №0000414612.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що проведені господарські операції з ТОВ "ВКФ Найс", ТОВ "Стронг-Прайд", ТОВ "СІ ЕН СІ", ПВКФ АНК-93, ПП "ОСКАР-ВІТ", ПП "Професіонал-І", ТОВ "Корпорація Арсіл", ТОВ "Стальспецстрой 101", ТОВ "НПО МП-Групп", Асоціацією "Центр впровадження енергозберігаючих та інноваційних технологій" мали реальний характер; наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення господарських операцій в бухгалтерському і податковому обліку, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій; в акті перевірки не наведено жодних зауважень про недоліки у первинних документах.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно. Вказує на невідповідність висновків судових інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності господарських операцій з підстав непідтвердження їх відповідними первинними документами. Зауважує про відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, гідротехнічних споруд, каналізаційних мереж та інших основних засобів, економічно необхідних для виконання умов укладених договорів. Зазначає про наявність недоліків у первинних документах.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань правильного формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року з урахуванням уточнюючого розрахунку від 30 листопада 2018 року №9268593612, за результатами якої складено акт від 8 січня 2019 року №3/23-10-46-12-05393056 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року форми В4 №0000414612, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з податку на додану вартість на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 761648,37 грн.
Перевіркою встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу "в" пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту в жовтні 2018 року на 761648,37 грн.
Виявлені порушення ґрунтуються на: відсутності належним чином складених і оформлених первинних документів, що свідчить про наявність ознак фіктивності, відсутності фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ВКФ "Найс", ТОВ "Стронг-Прайд", ТОВ "СІ ЕН СІ", ПВКФ АНК-93, ПП "ОСКАР-ВІТ", ПП "Професіонал-І", ТОВ "Корпорація Арсіл", ТОВ "Стальспецстрой 101", ТОВ "НПО МП-Групп", Асоціацією "Центр впровадження енергозберігаючих та інноваційних технологій"; не складання та відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної по наданню послуг з прийому до гідротехнічної споруди №1 та транспортуванню до річки Дніпро всіх дренажних, зливових та зворотних вод, що скинуті підприємством по водовипусках №1, №4, №5, №6 у Східний колектор; непідтримані ТОВ "ВКФ Найс" відповідних комунікацій у належному стані, перевищені ціни договору за аналогічними договорами інших підприємств міста Дніпро.
Стосовно господарських відносини позивача з ТОВ "ВКФ Найс" щодо надання останнім послуг з прийому до гідротехнічної споруди №1 та транспортуванню до річки Дніпро всіх дренажних, зливових та зворотних вод, що скинуті підприємством по водовипусках №1, №4, №5, №6 у Західний колектор у жовтні 2018 року, судовими інстанціями встановлено, що надання послуг здійснювалось відповідно до договору на приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод від 1 березня 2015 року №285/2015.
Позивач має 2 насосні станції БНС-1 та БНС-2 і дозвіл №00760 від 2 жовтня 2016 року, виданий Департаментом екології та природних ресурсів на спеціальне використання та є первинним водокористувачем.
Дніпропетровською обласною державною адміністрацією був виданий дозвіл від 2 жовтня 2016 року на СВК № 00760, строком дії до 3 жовтня 2019 року, в пункті 4 якого визначено найменування водного об`єкту та водогосподарської ділянки (джерело водопостачання та приймач стічних вод, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ НАЙС" (виробничі стічні води з випусків № 1, № 4, № 5, № 6), річки Дніпро (20) через Східний колектор (виробничі, зливові, талі, дренажні з випуску № 7). Підпунктом "е" пункту 6 дозволу встановлено, що виробничі стічні води з випусків № 1, № 4, № 5, № 6 передаються Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ НАЙС" по договору від 1 березня 2015 року № 285/2015.
Судами також встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Стронг-Прайд" відповідно до укладеного договору поставки від 9 жовтня 2018 року №1643/2018, предметом якого є постачання плавикошпатового концентрату. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки, видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, накладні - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, банківські виписки.
Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІ ЕН СІ" укладено договір постачання від 15 червня 2018 року № 1082/2018, предметом якого є постачання (лому (бій) магнезіальних виробів) на склад покупця. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунок, видаткову накладну, прибутковий ордер, сертифікат якості, податкову накладну, накладну - вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та банківську виписку.
Між позивачем (замовник) та з ПВКФ АНК-93 (виконавець) укладено договір 24 грудня 2015 року №1617/2015 на виконання об`єму робіт по поточному ремонту металоконструкцій прольотів - прокатного цеху № 1 на суму 610700 грн без врахування податку на додану вартість (податок на додану вартість у сумі 122140 грн, загальна сума з врахуванням податку на додану вартість складає 732840 грн). На підтвердження часткового виконання робіт на суму 61 068,19 грн позивачем надано акт прийому - передачі виконаних робіт, локальний кошторис, банківські виписки, податкові накладні.
Між позивачем (замовник) та Приватним підприємством "ОСКАР-ВІТ" 18 червня 2018 року укладено договір № 1109/2018 про виконання робіт з капітальних ремонтів, поточних ремонтів обладнання, конструкцій будівель і споруд, технічне обслуговування обладнання, монтаж інженерних мереж і систем. На підтвердження виконання робіт позивачем надано локальний кошторис, акти прийому - передачі виконаних робіт, розпорядженнями про проведення капітального ремонту, банківські виписки, податкові накладні.
Між позивачем (замовник) та Приватним підприємством "Професіонал-І" (виконавець) було укладено договір від 19 червня 2018 року № 1102/2018, предметом якого є виконання робіт з поліпшення охолодження коксового газу. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано проектно-кошторисну документацію, акт прийому - передачі виконаних робіт, наказ про проведення реалізації проекту Поліпшення охолодження коксового газу в період з 1 травня 2018 року по 31 січня 2019 року без виводу об`єктів основних засобів з експлуатації, податкову накладну, банківську виписку.
Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Арсіл" (виконавець) укладено договір з ремонту обладнання від 18 грудня 2015 року № 1587/15. На виконання умов договору позивачем надано акти прийому-передачі виконаних робіт, локальний кошторис, розрахунок загально-виробничих витрат до локального кошторису, договірну ціну до локального кошторису, рахунок, податкові накладні та банківські виписки.
Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальспецстрой 101" (виконавець) укладено договір від 29 серпня 2016 року №1623/2016 на виконання робіт з капітального та поточного ремонту обладнання, конструкцій будівель і споруд, технічне обслуговування обладнання, монтаж інженерних мереж і систем. На підтвердження виконання робіт позивачем надано акт, договірну ціну, локальний кошторис, відомість ресурсів до локального кошторису, розрахунок загально-виробничих витрат до локального кошторису, рахунок, податкову накладну.
Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність "НПО МП-Групп" (виконавець) укладено договір від 20 липня 2015 року № 972/2015 про виконання капітальних та поточних ремонтів обладнання та конструкцій будівель та споруд, технічне обслуговування обладнання, монтаж інженерних мереж та мереж. На підтвердження виконання робіт позивачем надано локальний кошторис, договірну ціну, акт, рахунок, податкові накладні, банківські виписки.
Між позивачем (замовник) та Асоціацією Центр впровадження енергозберігаючих та інноваційних технологій укладено договір від 27 квітня 2016 року № 740/2016 на виконання капітальних та поточних ремонтів, технічне обслуговування обладнання, наладку обладнання. На підтвердження виконання робіт позивачем надано локальний кошторис, акт, договірну ціну до локального кошторису, локальний кошторис, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису, рахунок, податкову накладну.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам у справі та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 201. 4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності певних обставин та підстав, зокрема фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Суди попередніх інстанцій, приймаючі рішення про задоволення позовних вимог, дійшли висновку про підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами щодо виконання певних видів робіт та надання послуг належними первинними документами.
Водночас, Верховний Суд не може перевірити правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій по взаємовідносинам позивача з ПВКФ АНК-93, ПП "ОСКАР-ВІТ", ПП "Професіонал-І", ТОВ "Корпорація Арсіл", ТОВ "Стальспецстрой 101", ТОВ "НПО МП-Групп", Асоціацією "Центр впровадження енергозберігаючих та інноваційних технологій" ґрунтуються лише на наявності первинних документів та часткової оплати, при цьому судами не досліджено доводи податкового органу про відсутність у виконавця робіт (послуг) кваліфікованого персоналу, обладнання, основних фондів.
Судами не надано оцінку доводам податкового органу про відсутність фізичних, матеріальних, технічних та технологічних можливостей, відповідного управлінського або технічного персоналу, трудових ресурсів, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, гідротехнічних споруд, каналізаційних мереж та інших основних засобів для здійснення таких ремонтних робіт, обслуговування обладнання, тощо.
По взаємовідносинам позивача з ТОВ "Стронг-Прайд" та ТОВ "СІ ЕН СІ" судами не надано оцінку доводам відповідача про відсутність у вказаного контрагента товару, поставленого ним за договором, основних засобів, трудових ресурсів. Також не надано оцінку доводам податкового органу про наявність розбіжностей між сумами поставленого товару за специфікацією, сумою, зазначеною контрагентом у податкових накладних та сумами, віднесеними позивачем до податкового кредиту.
Суди, задовольняючи позовні вимоги по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ "Найс" дійшли висновку, що надані послуги з прийому до гідротехнічної споруди №1 та транспортуванню до річки Дніпро всіх дренажних, зливових, стічних та зворотних вод, що скидаються по водоспусках №1, №4, №5, №6 Західного колектору в жовтні 2018 року підтверджуються актом та податковою накладною.
Разом з тим, судами не перевірено, не досліджено і не надано оцінку доводам відповідача, що ТОВ ВКФ "Найс" не декларує таких основних засобів як колектори, гідротехнічна споруда №1, згідно оборотної відомості по рахунку 103 "Будівлі та споруди", а ці основні засоби належать саме позивачу і не відчужувались, та не передані в оренду або інше користування іншим особам каналізаційні мережі, очисні споруди, труби та подібні основні засоби.
Суди зазначаючи, що право власності ТОВ ВКФ "Найс" на водовипуски підтверджено випискою з реєстру прав, не встановлюють яким саме реєстром підтверджується право власності, а витяг з реєстру відсутній в матеріалах справи.
По взаємовідносинам позивача з ТОВ ВКФ "Найс" суд апеляційної інстанції зазначаючи, що технічний стан колектора, а також ціна договору жодним чином не впливають на зміст господарських відносин між сторонами договору та реальність операцій, не дослідили та не надали оцінку доводам податкового органу про те, що середньомісячна вартість послуги для позивача з прийому до гідротехнічної споруди №1 та транспортуванню до р. Дніпро всіх дренажних, зливових та зворотних вод, яка вище ніж для інших контрагентів в 29-260 разів. Не досліджено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) при здійсненні господарських операцій, не надано оцінку доводам податкового органу про неможливість ТОВ ВКФ "Найс" надавати послуги, визначені в договорі.
З огляду на викладене, Верховний Суд не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами та вважає такі висновки передчасними.
Верховний Суд наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників надання послуг, поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За приписами частин першої і другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд