ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 320/3050/19
адміністративне провадження № К/9901/9263/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року (головуючий суддя Панова Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді Костюк Л.О., Собків Я.М.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтемп" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтемп" (далі - ТОВ "Будтемп") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), яке є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26 лютого 2019 року: №0004971412, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 114481 грн та № 0004981412, яким збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 190591,50 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 127061 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 63530,50 грн).
В обґрунтування вимог адміністративного позову вказувало, що висновки контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сіті Буд Інвест" у періоді, що перевірявся, є помилковими та спростовуються належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують дійсність господарських операцій, їх економічну та ділову мету, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушень при формуванні податкового обліку за наслідками здійснення спірних операцій.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування скарги посилається на те, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначає, що ТОВ "Сіті Буд Інвест" фінансову звітність не подавало, нарахування єдиного внеску не здійснювало, що на думку відповідача, також свідчить про відсутність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сіті Буд Інвест", яке до того ж є фігурантом кримінального провадження № 32017100060000104 від 17 листопада 2017 року. Крім того, контролюючим органом під час перевірки встановлено відсутність первинного постачання та одержання ТОВ "Сіті Буд Інвест" товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання.
ТОВ ТОВ "Будтемп", скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема, позивач вказує, що податковим органом не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ним та ТОВ "Сіті Буд Інвест", а відтак вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Будтемп" з 31 липня 2013 року зареєстроване як юридична особа №10731020000024888 та як платник податків перебувало на обліку у Броварській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість, основним видом його діяльності за КВЕД є 41.20. будівництво житлових і нежитлових будівель.
ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 31 жовтня 2018 року №2356 та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та згідно наказу Державної фіскальної служби України від 30 жовтня 2018 року "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Будтемп"", у період з 31 жовтня 2018 року по 5 листопада 2018 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Будтемп" (код ЄДРПОУ 38855369) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Сіті Буд Інвест" за червень 2017 року.
На підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 5 листопада 2018 року № 2388 перевірку було призупинено, у зв`язку з вилученням документів старшим слідчим шостого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Мельником Д.А. Контролюючому органу старшим слідчим ОВС шостого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві надано доступ до матеріалів кримінального провадження.
Згідно із наказом ГУ ДФС у Київській області від 23 січня 2019 року №112 перевірку позивача поновлено з 23 січня 2019 року по 24 січня 2019 року.
За результатами перевірки відповідачем 31 січня 2019 року складено Акт №67/10/10-36-14-12 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2017 року на суму 114481 грн та заниження ПДВ, що підлягає сплаті за липень 2017 року на суму 127 061 грн.
На підставі Акта перевірки контролюючим органом 26 лютого 2019 року прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0004971412, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 114481 грн та № 0004981412, яким збільшено податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 190591,50 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 127061 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 63530,50 грн).
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ "Будтемп" оскаржило їх до Державної фіскальної служби України, яка 26 квітня 2019 року прийняла Рішення про результати розгляду скарги №10036/6/99-99-11-04-02-25, яким податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2019 року №0004971412, №0004981412 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у Київській області 26 лютого 2019 року, ТОВ "Будтемп" звернулося до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.
Cуд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ "Сіті Буд Інвест" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).
У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотр