ПОСТАНОВА
Іменем України
21 жовтня 2021 року
Київ
справа №120/1713/19-а
адміністративне провадження № К/9901/13042/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року (головуючий суддя - Яремчук К.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (головуючий суддя Полотнянко Ю.П., судді - Ватаманюк Р.В., Драчук Т.О.) у справі за адміністративним позовом Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року Державна установа "Крижопільський виправний центр (№113)" (далі - ДУ "Крижопільський виправний центр (№113")) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області), яке є правонаступником Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 травня 2019 року №0014501306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510 грн, рішення від 7 травня 2019 року №0014481306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 7 травня 2019 року № Ю-0014491306 на суму 723926,29 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що трудові відносини між засудженими до обмеження волі та держаними установами Державної кримінально-виконавчої служби України регулюються Кримінально-виконавчим кодексом України. ДУ "Крижопільський виправний центр (№113)" є неприбутковою бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів згідно з кошторисами та щомісячними розписами видатків у межах річної суми видатків на підставі затвердженої Міністерством фінансів України бюджетної програми, де чітко визначені стратегічні цілі, завдання та напрями її реалізації. Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Водночас, позивач не укладав жодних трудових договорів із засудженими, а відтак база нарахування єдиного соціального внеску відсутня.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, позовну заяву задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення, прийняті ГУ ДФС у Вінницькій області 7 травня 2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Вінницькій області на користь ДУ "Крижопільський виправний центр (№113)" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16296 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки засуджені виправного центру не перебувають у трудових відносинах з ДП "Крижопільський виправний центр (№113)" та не є найманими працівниками, у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, у касаційній скарзі податковий орган посилається на те, що засуджені з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією, в результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю. Примусовість характеру трудових відносин засуджених, а також мета їх виправлення та перевиховання зумовлює особливість регулювання таких відносин, шляхом поєднання норм законодавства про працю та вимог кримінально-виконавчого законодавства, що однак, не позбавляє виплачених засудженим сум доходу за виконану ними роботу ознак заробітної плати. Відповідно до договорів, які укладались між підприємствами та позивачем, останній забезпечував заробітну плату одного робітника із числа засуджених у розмірі не менше мінімальної заробітної плати та нараховувало на заробітну плату у розмірі 50% згідно чинного законодавства України, з розрахунку восьмигодинного робочого дня; відповідно підприємство перераховувало заробітну плату засуджених на казначейський рахунок ДУ "Крижопільський виправний центр (№113)ʼʼ, після відрахування всіх платежів позивач перераховував кошти на особисті картки засуджених. Норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці, у зв`язку з чим обкладення цих доходів податком здійснюється у загальному порядку. Позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими. Також позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність. У випадку невиконання цих обов`язків нести визначену законодавством відповідальність.
ДУ "Крижопільський виправний центр (№113"), скориставшись своїм правом надала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Вінницькій області у період з 18 березня по 5 квітня 2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку ДУ "Крижопільський виправний центр (№113)" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої 12 квітня 2019 року складено Акт №1332/13-06-09/14316862 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки позивачем порушено:
пункту 176.2 "б" статті 176 Податкового кодексу України, а саме: податкові розрахунки сум доходу нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ) за 1-4 квартали 2016 року, 1-4 квартали 2017 року, за 1-4 квартали 2018 року подано з недостовірними відомостями, а саме у звітах не зазначені доходи та податок на доходи фізичних осіб засуджених, які були залучені до праці відповідно до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України;
пункту 2 статті 6, статті 7, статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у період з 1 жовтня 2016 року по 31 грудня 2018 року, а саме занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 723926,29 гривень за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених.
На підставі вказаного Акта перевірки контролюючим органом 7 травня 2019 року прийнято: податкове повідомлення-рішення №0014501306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510 грн, рішення №0014481306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0014491306 на суму 723926,29 грн.
Згідно з обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій, ДУ "Крижопільський виправний центр (№113") є кримінально-виконавчою установою відкритого типу - виправним центром у якому засуджені відбувають покарання у виді обмеження волі.
Між позивачем та юридичними особами укладалися строкові договори, зокрема, із ДУ "Крижопільський виправний центр (№113") та Товариством з обмеженою діяльністю "Вінницька птахофабрика", Фермерським господарством "Заграва", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Приватним підприємством Вікторі О" щодо надання послуг по робочій силі з числа засуджених та забезпечення заробітною платою засуджених.
Таким чином, нарахування заробітної плати засуджених здійснювало відповідно до укладених договорів про надання робочої сили та розрахунки за неї із виплатою заробітної плати у розмірах, не менших мінімальної заробітної плати. Заробітна плата засуджених зараховувалась на їх особові рахунки (в органах казначейства відкрито окремий рахунок для зарахування таких коштів), яка знаходилася на казначейських рахунках та, за письмовою заявою засудженого знімалася в касу установи та видавалась згідно з видатковим касовим ордером або відомістю.
Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій та доводам сторін в частині застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини між позивачем та контролюючим органом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звертає увагу на нступне.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - КВК України), засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
Праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.
Частиною першою статті 120 КВК України передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Згідно із