ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 0840/3452/18
адміністративне провадження № К/9901/8777/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (головуючий суддя Прокопчук Т.С., судді - Круговий О.О., Шлай А.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області), яке є правонаступником ГУ ДФС у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2018 року: №0005114001 та №0005124001.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2018 року: №0005114001, №0005124001. Присуджено на користь ФО-П ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань до ГУ ДФС у Запорізькій області судовий збір у розмірі 1409,60 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, 10 грудня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою від 25 січня 2019 року Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ГУ ДФС у Запорізькій області залишив без руху та надав скаржнику строк для сплати судового збору, а ухвалою від 28 лютого 2019 року - відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу внаслідок неусунення зазначеного вище недоліку.
11 грудня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області вдруге подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 13 грудня 2018 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року апеляційна скарга залишена без руху відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також внаслідок невиконання скаржником вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України).
Ухвалою від 10 лютого 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а наведені ним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави (відсутність належного фінансування витрат на сплату судового збору) визнані судом апеляційної інстанції неповажними.
ГУ ДПС у Запорізькій області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки обставинам, зазначеними відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку.
У відзиві на касаційну скаргу ФО-П ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення та звертає увагу на те, що відповідач протягом тривалого часу не сплатив судовий збір та стверджує, що його доводи про неможливість сплатити судовий збір у встановлений судом строк є безпідставними. Крім того, позивач зазначає про те, що Головне управління ДПС у Запорізькій області в касаційній скарзі наводить доводи лише щодо неможливості сплати судового та не спростовує встановлені судом обставини неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження як підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України, строки подання скарги - статтею 295 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).
Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (пункт 1 частини четвертої, частина восьма статті 169 КАС України).
Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Частиною третьою статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із пунктами 3, 4 статті 299 КАС України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі. Також підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
За відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі (стаття 300 КАС України).
Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Так, усунення певних недоліків скарги (у тому числі й вдруге поданої після повернення), не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.
З матеріалів справи, що розглядається, вбачається, що копію оскаржуваного рішення від 13 грудня 2018 року представником відповідача отримано 26 грудня 2018 року, що підтверджується розпискою про отримання рішення, отже, вдруге подана 11 грудня 2019 року апеляційна скарга (майже через рік з дня отримання оскаржуваного рішення), подана з пропуском, встановленого частиною першою статті 295 КАС України 30-денного строку, на апеляційне оскарження цього рішення. До скарги не було додано доказів сплати судового збору. Матеріали апеляційної скарги містили клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому скаржник просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне скарження та зазначив, що ГУ ДФС у Запорізькій області пропустило строк на апеляційне оскарження у зв`язку з недостатнім фінансуванням.
Суд апеляційної інстанції з огляду на те, що з моменту отримання відповідачем оскаржуваного судового рішення минув майже рік, дійшов висновку, що ГУ ДФС у Запорізькій області мало достатньо часу для сплати судового збору, однак скаржником не надано жодних доказів, які підтверджували б неможливість оплати судового збору у встановлений КАС України строк та поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги,
Тому ухвалою від 15 січня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд надав контролюючому органу строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги у спосіб надання доказів сплати судового збору, а також обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску такого строку з доданням доказів на їх підтвердження.
31 січня 2020 року до суду апеляційної інстанції ГУ ДФС у Запорізькій області подано клопотання про усунення недоліків, платіжне доручення від 21 грудня 2019 року № 96 про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вмотивоване неспроможністю ГУ ДФС у Запорізькій області протягом тривалого часу сплатити судовий збір через обмежене бюджетне фінансування такого роду витрат. Крім того, скаржник зазначає, що на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 15 січня 2020 року надав платіжне доручення від 21 грудня 2019 року № 96 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,24 грн, що свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги.
Третій апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені контролюючим органом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та оскаржуваною ухвалою від 10 лютого 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, адже особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "...підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
Відповідачем не було надано суду належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли останньому подати апеляційну скаргу у розумний строк без невиправданих зволікань, і суд апеляційної інстанції надав йому строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору та обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску такого строку з доданням доказів на їх підтвердження.
Однак скаржником у клопотанні про усунення недоліків таких причин (інших ніж ті, що суд вмотивовано визнав неповажними) не наведено.
Таким чином, оскільки ГУ ДФС у Запорізькій області не усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року з наведенням підстав для поновлення такого строку, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права і не спростований доводами касаційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,