ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 420/4820/19
адміністративне провадження № К/9901/36383/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної митної служби
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року (суддя Стефанов С.О.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року (судді: Ступакова І.Г., Бітов А.І., Лук`янчук О.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ"
до Одеської митниці Державної митної служби
про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" (надалі також - Позивач, ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ") звернулося суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (надалі також - Відповідач, правонаступник - Одеська митниця Державної митної служби), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 27 липня 2019 року №UA500060/2019/000110/2, №UA500060/2019/000109/2, №UA500060/2019/000108/2, від 25 липня 2019 року №UA500000/2019/000421/2, №UA500000/2019/000419/2 та №UA500000/2019/000420/2;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС від 26 липня 2019 року №UA500060/2019/00483, №UA500060/2019/00484, №UA500060/2019/00485, від 25 липня 2019 року №UA500060/2019/00480, №UA500060/2019/00479 та №UA500060/2019/00478.
Обґрунтовуючи позов, зазначило про невідповідність оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тих підстав, що Відповідачем не доведено наявності обґрунтованих сумнівів щодо недостовірності визначеної ним за ціною договору митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосовано резервний метод її визначення, у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 27 липня 2019 року №UA500060/2019/000110/2, №UA500060/2019/000108/2, №UA500060/2019/000109/2, від 25 липня 2019 року №UA500000/2019/000421/2, №UA500000/2019/000419/2, №UA500000/2019/000420/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 липня 2019 року №UA500060/2019/00483, №UA500060/2019/00484, №UA500060/2019/00485, від 25 липня 2019 року №UA500060/2019/00480, №UA500060/2019/00479, №UA500060/2019/00478.
Крім того, судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" (код ЄДРПОУ 39427729) суму сплаченого судового збору в розмірі 34 777,70 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят сім гривень сімдесят копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 250,00 грн. (п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень нуль копійок).
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року змінено, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" (код ЄДРПОУ 39427729) суму сплаченого судового збору в розмірі 30 736 (тридцять тисяч сімсот тридцять шість) грн.". В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року залишено без змін.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції виходив із того, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи Одеської митниці ДФС про те, що подані Позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числові значення складової вартості товарі та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. На підставі викладеного суди вважали обґрунтованим стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" понесених ним витрат на правничу допомогу в сумі 5250,00 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився з доводами апеляційної скарги Одеської митниці ДФС щодо необґрунтованого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь позивача судового збору в сумі 34 777,70 грн. Суд апеляційної інстанції зазначив, що внесення ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" судового збору в більшому розмірі, аніж встановлено законом, у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для його повернення Позивачу ухвалою суду у разі надходження відповідного клопотання, з урахуванням цього, за висновками суду апеляційної інстанції на користь ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" з Одеської митниці ДФС підлягає стягненню 30736 грн. судового збору
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач, вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22 квітня 2017 року між ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ", як Покупцем, та компанією HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO. LTD, як Продавцем, укладено контракт купівлі-продажу №HLF/BB - 220417 та додаткові угоди до контракту, за умовами яких Продавець продає, а ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" купує товари народного споживання у відповідності з документами на відвантаження, узгодженими і підписаними сторонами, на кожну поставку окремо, і на умовах, зазначених у даному Контракті та в інвойсах і доповненнях до нього.
Згідно з пунктом 2.1 Контракту №HLF/BB - 220417 від 22 квітня 2017 року сума контракту становить 1000000 доларів США.
За умовами пункту 3.2 Контракту №HLF/BB - 220417 від 22 квітня 2017 року оплата за товар здійснюється з відстрочкою на 90 днів з моменту перетину митного кордону України.
Пунктом 6.3 Контракту визначено, що вартість палет, тари та упаковки включені в вартість товару.
В липні 2019 року на виконання умов вказаного контракту ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" ввезено на митну територію товар (інструменти ручні з вбудованим електричним двигуном, нові, призначенні для використання в побуті; газонокосарки електричні; запасні частини до бензинових пилок тощо).
У зв`язку з цим, ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" падало до Одеської митниці ДФС митні декларації (надалі також 0МД) разом з відповідними підтверджуючими документами, в яких митну вартість товару визначено декларантом за першим методом - ціною договору, а саме:
- №UА500060/2019/021482 від 16 липня 2019 року, до якої додано: пакувальний лист №НLF/ВВ-190402 від 08 червня 2019 року, рахунок-фактура (інвойс) №НLF/ВВ-190402 від 08 червня 2019 року, домашній коносамент №4359-0177-905.046 від 08червня 2019 року, автотранспортні накладні №247/1 від 15 липня 2019 року, №247/2 від 15 липня 2019 року, декларація про походження товару №НLF/ВВ-190402 від 08 червня 2019 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 24 травня 2019 року, цінова довідка №10-07-2/19 від 10 липня 2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) №НLF/ВВ-220417 від 22 квітня 2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20 квітня 2018 року., №2006 від 20 червня 2018 року, №8 від 20 вересня 2018 року, №161018 від 16 жовтня 2018 року, митні декларації №UА1000110/2018/334450 від 12 листопада 2018 року, №UА1000110/2018/334445 від 12 листопада 2018 року, постанова суду б/н від 25 вересня 2018 року;
- МД №UА500060/2019/021507 від 16 липня 2019 року, до якої додано: пакувальний лист №НLF/ВВ-190403 від 08 червня 2019 року, рахунок-фактура (інвойс) №НLF/ВВ-190403 від 08 червня 2019 року, коносамент №4359-0177-905/040 від 08 червня 2019 року, автотранспортна накладна №248/1 від 15 липня 2019 року, декларація про походження товару №НLF/ВВ-190403 від 08 червня 2019 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 24 травня 2019 року, цінова довідка №13-07-2/19 від 13 липня 2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) №НLF /ВВ-220417 від 22 квітня 2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20 квітня 2018 року., №2006 від 20 червня 2018 року, №8 від 20 вересня 2018 року, №161018 від 16 жовтня 2018 року, митні декларації №UА1000110/2018/334445 від 12 листопада 2018 року, №UА000110/2018/334450 від 12 листопада 2018 року, постанова суду б/н від 25 вересня 2018 року;
- МД № UА500060/2019/022013 від 19 липня 2019 року, до якої додано: пакувальний лист №НLF /ВВ-8392 від 29 травня 2019 року, рахунок-фактура (інвойс) №НLF/ВВ-8392 від 29 травня 2019 року, домашній коносамент №143983808392 від 29 травня 2019 року, автотранспортна накладна №246/1 від 16 липня 2019 року, декларація про походження товару №НLF/ВВ-8392 від 29 травня 2019 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 15 травня 2019 року, цінова довідка №16-07-2/19 від 16 липня 2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) №НLF /ВВ-220417 від 22 квітня 2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20 квітня 2018 року, №2006 від 20 червня 2018 року, №8 від 20 вересня 2018 року, №161018 від 16 жовтня 2018 року, митні декларації №UА00110/2018/368556 від 17 грудня 2018 року, №UА00110/2018/369785 від 21 грудня 2018 року, №UА100110/2018/371395 від 29 грудня 2018 року, №UА100110/2018/371411 від 30 грудня 2018 року, постанова суду б/н від 25 вересня 2018 року;
- МД №UА500060/2019/022891 від 26 липня 2019 року, до якої додано: пакувальний лист №НLF/ВВ-6062 від 09 червня 2019 року, рахунок-фактура (інвойс) №НLF/ВВ-6062 від 09 червня 2019 року, коносамент від 09 червня 2019 року, автотранспортна накладна №255/1 від 26 липня 2019 року, декларація про походження товару №НLF/ВВ-6062 від 09 червня 2019 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 24 травня 2019 року, цінова довідка №25-07-2/19 від 25 липня 2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) №НLF /ВВ-220417 від 22 квітня 2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20 квітня 2018 року., №161018 від 16 жовтня 2018 року, №2006 від 20 червня 2018 року, №8 від 20 вересня 2018 року, постанова суду б/н від 25 вересня 2018 року, митні декларації №UА100110/2018/368556 від 17 грудня 2018 року, №UА100110/2018/369785 від 21 грудня 2018 року, №UА100110/2018/371395 від 29 грудня 2018 року, №UА00110/2018/371411 від 30 грудня 2018 року;
- МД №UА500060/2019/022892 від 26 липня 2019 року, до якої додано: пакувальний лист №НLF/ВВ-6064 від 31 травня 2019 року, рахунок-фактура (інвойс) №НLF/ВВ-6064 від 31 травня 2019 року, домашній коносамент від 31 травня 2019 року, автотранспортна накладна №254/1 від 26 липня 2019 року, декларація про походження товару №НLF/ВВ-6064 від 31 травня 2019 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10 травня 2019 року, цінова довідка №25-07-2/19 від 25 липня 2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) №НLF /ВВ-220417 від 22 квітня 2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20 квітня 2018 року., №161018 від 16 жовтня 2018 року, №2006 від 20 червня 2018 року, №8 від 20 вересня 2018 року, постанова суду б/н від 25 вересня 2018 року, митні декларації №UА100110/2018/368556 від 17 грудня 2018 року, №UА100110/2018/369785 від 21 грудня 2018 року, №UА00110/2018/371395 від 29 грудня 2018 року, №UА00110/2018/371411 від 30 грудня 2018 року;
- МД №UА500060/2019/022894 від 26 липня 2019 року, до якої додано: пакувальний лист №НLF /ВВ-0577 від 19 червня 2019 року, рахунок-фактура (інвойс) №НLF/ВВ-0577 від 19 червня 2019 року, домашній коносамент від 19 червня 2019 року, автотранспортна накладна №257/1 від 26 липня 2019 року, декларація про походження товару №НLF/ВВ-0577 від 19 червня 2019 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 05 червня 2019 року, цінова довідка №25-07-3/19 від 25 липня 2019 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) №НLF/ВВ-220417 від 22 квітня 2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20 квітня 2018 року, №161018 від 16 жовтня 2018 року, №2006 від 20 червня 2018 року, №8 від 20 вересня 2018 року, постанова суду б/н від 25 вересня 2018 року, митні декларації №UА1000110/2018/334445 від 12 листопада 2018 року, №UА000110/2018/334450 від 12 листопада 2018 року.
За результатами перевірки документів, поданих Позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, Митницею зроблено висновок, що вони містять розбіжності, числові значення складових митної вартості товарів, які є обов`язковими при її обчисленні, не підтверджені документально, та заявлено неповні відомості про митну вартість товарів.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу країни (надалі також - МК України) декларанту запропоновано, для підтвердження заявленої митної вартості товару, потягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або банківські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Додатково декларанта повідомлено про можливість надання ним інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Листами від 26 липня 2019 року ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" повідомило Одеську митницю ДФС про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, окрім раніше наданих.
У зв`язку з цим, Одеська митниця ДФС, за результатами перевірки митних декларацій від 16 липня 2019 року №UА500060/2019/021482, №UА500060/2019/021507, від 19 липня 2019 року №UА500060/2019/022013, від 26 липня 2019 року №UА500060/2019/022891, №UА500060/2019/022892, №UА500060/2019/022894 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 27 липня 2019 року №UA500060/2019/000110/2, №UA500060/2019/000108/2, №UA500060/2019/000109/2, від 25 липня 2019 року №UA500000/2019/000421/2, №UA500000/2019/000419/2, №UA500000/2019/000420/2, згідно з якими митна вартість оцінюваного товару була визначена за другорядним методом - за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор-2006" та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів максимально наближений до митного оформлення та становить 3,13 доларів США/кг., а не 1,35 доларів США/кг, як це визначено Позивачем.
Зокрема, у вказаних рішеннях про коригування митної вартості товарів Відповідач зазначив, що в поданих документах містяться розбіжності, а також, надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) пунктом 3.2 контракту №HLF/ВВ-220417 від 22 квітня 2017 року передбачено відстрочку платежу, але у наданих до митного оформлення інвойсах: №HLF/ВВ-190402 від 08 червня 2019 року; №HLF/ВВ-190403 від 08 червня 2019 року; №HLF/ВВ-8392 від 29 травня 2019 року; №HLF/ВВ-6062 від 09 червня 2019 року; №HLF/ВВ-6064 від 31 травня 2019 року; №HLF/ВВ-0577 від 19 червня 2019 року відсутні умови оплати за товар;
2) дані, наведені в наданих до митного оформлення прайс-листах, відрізняються від заявлених у рахунках-фактурах.
Крім того, Відповідачем оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 липня 2019 року №UA500060/2019/00483, №UA500060/2019/00484, №UA500060/2019/00485, від 25 липня 2019 року №UA500060/2019/00480, №UA500060/2019/00479 та №UA500060/2019/00478.
Не погоджуючись з правомірністю зазначених рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" оскаржило їх в судовому порядку.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Посилаючись на недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Відповідач вказує, що програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Але зазначені обставини не були враховані судами попередніх інстанцій, а отже П`ятим апеляційним адміністративним судом та Одеським окружним адміністративним судом неправильно застосовані нижченаведені норми матеріального права.
Крім того, під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу Позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- пунктом 3.2 контракту передбачено відстрочку платежу, але у наданому до митного оформлення інвойсі відсутні умов оплати за товар;
- дані, наведені в наданому до митного оформлення прайс-листі, відрізняються від заявлених у рахунку-фактурі.
За твердженнями Відповідача, положення міжнародних документів та норм законодавства України передбачають зазначення достовірних відомостей про умови оплати товарів в зовнішньоекономічному договорі (контракті) та в рахунку-фактурі (інвойсі), а тому відсутність в рахунках-фактурах (інвойсах) відомостей про умови оплати товарів, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини першої статі 54 Митного кодексу України
Крім того, за доводами, наведеними у касаційній скарзі, зазначені у прайс-листах відомості щодо ціни за одиницю товару не відповідали відомостям про ціну за одиницю товару, зазначеним в рахунках-фактурах (інвойсах).
Також Відповідач стверджує, що звіти про оцінку майна, надані Позивачем до митного оформлення товару, складені без проведення огляду товару, тільки на підставі документів, наданих замовником.
Безпідставним Відповідач також вважає і стягнення судом першої інстанції витрат на правничу допомогу, в обґрунтовування чого зазначає, що витрати на складання позовної заяви, у якій наведено доводи непогодження з прийнятими митницею рішеннями про коригування митної вартості товарів, займають 1 сторінку та 1 сторінку займає виклад позовних вимог, на що затрачено 4 години роботи, а отже розмір гонорару адвоката не відповідає обсягу робіт, які фактично виконані адвокатом. Вважає, що вивчення, ознайомлення та аналіз матеріалів справи для підготовки та подання позовної заяви до суду (3 години, 2250 грн.) не є самостійною складовою витрат на правову допомогу, а має включатися до вартості послуг із підготовки позовної заяви.
Наведене вище, на думку Відповідача, свідчить про те, що гонорар адвоката за надану правову допомогу у розмірі 5250,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності. Крім того, Позивачем не подано доказів відображення адвокатом Гульчак О.В. доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятих осіб, отриманих від ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" шляхом надання доказів ведення книги обліку доходів та витрат.
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, вказує на те, що суди зробили обґрунтований висновок щодо надання усі передбачених чинним законодавством документів, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Позивач посилається, що Відповідач, формуючи висновки у оскаржуваних індивідуальних актах, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, не врахував всіх фактичних обставин. Крім того, Позивач закцентував увагу наявності судових рішень, що набрали законної сили, які на думку останнього, підтверджують помилковість позиції Відповідача.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права в межах виходить з такого.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Звертаючись до правового регулювання спірних правовідносин необхідно зазначити, що відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини перша - третя цієї статті).
Частиною другою статті 58 МК встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року (справа №540/2605/18), від 06 травня 2020 року (справа №140/1713/19).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, при митному оформленні товару декларантом Позивача на підтвердження заявленої у митних деклараціях вартості товару подано сукупність документів, за результатами аналізу яких Відповідачем установлено наявність розбіжностей.
Так перша, на думку Відповідача, розбіжність у поданих до митного оформлення документах, яка обумовила вимогу про подання додаткових документів є, те, що умовами укладеного між Позивачем та нерезидентом контракту передбачено відстрочення платежу, але у наданих до митного оформлення інвойсах не зазначено умови оплати товару.
Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною четвертою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Частиною першою та другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Сукупність наведених норм свідчить, що однак умови оплати товару не є ціноутворюючим фактором, у зв`язку з чим відсутність цієї інформації в інвойсі не може свідчити про заниження митної вартості товару.
Такий правовий висновок Верховний Суд формував неодноразово, зокрема у постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 815/3451/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 815/3558/16.
Надаючи правову оцінку цим твердженням Відповідача на предмет їх обґрунтованості, суди першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, дійшли обґрунтованого висновку, що відсутність у представлених Позивачем до митного оформлення інвойсах інформації щодо умов оплати в частині наведення даних чи здійснюється поставка на умовах попередньої оплати чи відстрочки платежу, не свідчить про наявність розбіжностей у поданих Позивачем до митного оформлення документах та про не підтвердження ним митної вартості заявленого до декларування товару. Суди обґрунтовано зазначили, що інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо орган доходів та зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.
Щодо іншої підстави, яка слугувала передумовою ухвалення спірних у справі індивідуальних актів, то вона, як встановлено судами попередніх інстанцій, обумовлена висновками Відповідача, що зазначені в наданих на підтвердження митної вартості товарів прайс-листах відомості щодо ціни за одиницю товару не відповідали відомостям про ціну за одиницю товару, зазначеним в рахунках-фактурах (інвойсах).
Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанції, ці висновки Відповідача ще на стадії витребування додаткових документів у порядку частини третьої статті 53 Митного кодексу України обумовлені неповним дослідженням всіх доданих на підтвердження митної вартості товарів документів.
Так, пунктом 6.3 Контракту визначено, що вартість палет, тари та упаковки включені в вартість товару, в пакувальних листах зазначена вага брутто (вага товару із упаковкою) та вага нетто (вага товару без упаковки).
Таким чином, необхідно погодитися із висновками про те, що у наданих до митного офрмлення товару інвойсах була зазначена інформація щодо вартості товару (нетто та брутто у доларах), а в пакувальних листах - інформація щодо ваги товару (нетто та брутто у кг), що давало змогу Відповідачу самостійно визначити вартість упаковки, яка включена у вартість товару .Ці обставини не були і не могли бути розбіжностями, які викликали у Відповідача обґрунтовані сумніви у розмірі заявленої Позивачем митної вартості товару.
Отже, під час розгляду справи судами установлено, що виявлені митним органом розбіжності, зазначені в пункті 33 рішень про коригування митної вартості товарів від є формальними та несуттєвими, і не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи Одеської митниці ДФС про те, що подані Позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числові значення складової вартості товарі та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Поряд із цим суди обґрунтовано відхилили доводи Відповідача про те, що надані Позивачем до митного оформлення товарів звіти про оцінку майна складені без проведення огляду товару, тільки на підставі документів, наданих замовником, оскільки такі не були покладені в основу спірних у справі індивідуальних актів. При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 23 січня 2018 року у справі №815/469/15, зазначив, що повідомлення Відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав неприйняття заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішеннях про коригування митної вартості, не може бути причиною виникнення сумніву у задекларованій ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" митній вартості товару, оскільки на стадії декларування товару вони не були заявлені. Із положень, закріплених у частині 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, випливає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції. Дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів та зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органів доходів та зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад. Суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Суд звертає увагу на те, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів, що оскаржувані рішення митного органу та картки відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Натомість, митним органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.
Отже, суд першої інстанції, за яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Перевіряючи правильність висновків судів в частині стягнення витрат на правничу допомогу, Суд звертає увагу на таке.
Згідно з статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до акта виконаних робіт адвокат Гульчак О.В. на виконання умов договору про надання правової допомоги надала ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" правову допомогу у вигляді юридичних послуг, а саме: вивчення, ознайомлення та аналіз із матеріалами справи для підготовки та подання позовної заяви до суду - 2250 грн. (3 год. по 750 грн.); підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду позову, участь у судових засіданнях - 3000 грн. (4 год. по 750 грн. за год.). Всього - 5250,00 грн.
Фактично спір у справі стосується правомірності збільшення різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів у розмірі 1 360 639,19 грн. (372 516,13 грн., 168 936,78 грн., 210 711,20 грн., 214 420,28 грн., 212 118,95 грн., 181 935,85 грн. відповідно по кожній митній декларації).
Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про співмірність та підтвердженість відповідними доказами таких витрат на правничу допомогу.
Щодо доводів Відповідача про ненадання Позивачем доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, в Книзі обліку доходів та витрат, то у ході розгляду справи їм надано правильну правову оцінку як таким, що не вказують про відсутність підстав для стягнення витрат.
Згідно з висновками Верховного Суду у постановах від 1 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17, від 1 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20 предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору та не повинно перевірятися при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.
Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
На підставі викладеного, суд погоджується із висновками судів про необхідність стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" понесених ним витрат на правничу допомогу в сумі 5250,00 грн.
З урахуванням цього, суд дійшов висновку, що наведені у касаційній скарзі доводи не можуть свідчити про необхідність скасування ухвалених у справі рішень.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача.