П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 150/592/19
провадження №51-3798км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Бущенка А.П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Матюшевої О. В.,
захисника Токарєва О. Т. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), громадянина України,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 18 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з останнього на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. У решті вимог за цивільним позовом потерпілого відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз на загальну суму 5716,04 грн, а судові витрати, пов`язані з проведенням автотоварознавчих експертиз від 09 квітня 2019 року № 58 та від 23 квітня 2019 року № 59 на загальну суму 2100,07 грн ухвалено звернути на рахунок держави.
Вирішено питання щодо речових доказів, а також інші питання, визначені процесуальним законодавством.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року задоволено апеляційну скаргу прокурора, змінено вирок місцевого суду та стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням автотоварознавчих експертиз від 09 квітня 2019 року № 58 та від 23 квітня 2019 року № 59 на загальну суму 2100,07 грн. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами встановлено, що 07 березня 2019 року приблизно о 10:20 ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем марки "ЗАЗ 110307" (д.н.з. НОМЕР_1 ), здійснюючи маневр виїзду із узбіччя на головну дорогу Т-02-20 сполученням "Вендичани-Чернівці-Томашпіль", біля території ТОВ "Чернівецька автоколона", що на вул. Святомиколаївській у смт. Чернівцях Вінницької області, усупереч вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), не переконався у тому, що його маневр виїзду буде безпечним та не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху, не надав перевагу у русі мотоциклу "ИЖ ПЛАНЕТА-2" (д.н.з. НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі у попутному напрямку, допустив зіткнення із зазначеним мотоциклом, у результаті чого потерпілому були спричинені згідно з висновком судово-медичної експертизи від 21 березня 2019 року № 81/26 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує про безпідставне стягнення апеляційним судом з нього витрат на проведення двох атотоварознавчих експертиз, які, на переконання засудженого, не мають доказового значення в даному кримінальному провадженні. Наголошує на тому, що йому було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, в якому причинно-наслідковий зв`язок полягає між порушенням ПДР та наслідками, що настали у вигляді спричинення потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, на стадії досудового розслідування потерпілий не заявляв цивільний позов, у тому числі й з вимогою відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений, його захисник та прокурор підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи і дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки місцевого суду про доведеність винуватості, правильність кваліфікації дій за ч. 1 ст. 286 КК, вид і розмір призначеного покарання стороною захисту у касаційній скарзі не оскаржуються, а тому касаційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів засудженого про безпідставне стягнення апеляційним судом з нього витрат на проведення двох атотоварознавчих експертиз, то слід зазначити наступне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком місцевого суду ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керувати транспортними засобами. Цим же вироком з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз на загальну суму 5716,04 грн, а судові витрати, пов`язані з проведенням автотоварознавчих експертиз від 09 квітня 2019 року № 58 та від 23 квітня 2019 року № 59 на загальну суму 2100,07 грн ухвалено звернути на рахунок держави.
Таке рішення місцевий суд мотивував тим, що висновки автотоварознавчих експертиз від 09 квітня 2019 року № 58 та від 23 квітня 2019 року № 59 не відносяться до належних доказів у справі, оскільки не стосуються предмету доказування у цьому кримінальному провадженні. Адже основною складовою інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення є наявність в його діях порушень правил дорожнього руху, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку зі спричиненням потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з такими висновками місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 124 КПК, ставив питання про зміну вироку суду першої інстанції і стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат, пов`язаних із проведенням автотоварознавчих експертиз від 09 квітня 2019 року № 58 та від 23 квітня 2019 року № 59 загальною вартістю 2100,07 грн.
За результатами апеляційного розгляду вищевказаної скарги прокурора, апеляційний суд постановив ухвалу, якою задовольнив апеляційну скаргу прокурора, змінив вирок місцевого суду і стягнув з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням автотоварознавчих експертиз від 09 квітня 2019 року № 58 та від 23 квітня 2019 року № 59 загальною вартістю 2100,07 грн, а в решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.
Так, процесуальні витрати - це визначені у законі грошові витрати, які понесли сторони та інші учасники кримінального провадження у зв`язку зі здійсненням провадження, які можуть бути стягнуті з обвинуваченого, на розслідування справи якого були затрачені, або звернені на рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Аналізуючи вищенаведену норму закону, можна дійти висновку, що законодавець чітко ставить вимогу перед судом у разі постановлення обвинувального вироку про необхідність стягнення з винної особи усіх документально підтверджених витрат на проведення експертиз у рамках кримінального провадження.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування ухвалами слідчих суддів за клопотанням слідчого було призначено ряд експертиз, у тому числі й дві автотоварознавчі експертизи.
Загальна вартість вказаних експертиз становить 2100,07 грн, що підтверджується відповідними довідками про витрати на їх проведення (т. 1, а.к.п. 120, 164).
Таким чином, оскільки в цьому кримінальному провадженні було призначено та проведено ряд експертних досліджень (у тому числі два автотоварознавчі), вартість яких документально підтверджена, то витрати понесені на їх проведення у розумінні вимог ч. 2 ст. 124 КПК підлягають стягненню із особи, визнаної винуватою та засудженої вироком місцевого суду.
Такі висновки Суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, висловленою у постановах від 04 жовтня 2018 року у провадженні № 51-2488км18 (справа № 548/148/16-к), від 27 листопада 2018 року у провадженні № 51-1849км18 (справа № 761/34661/16-к), від 29 квітня 2021 року у провадженні № 51-5192км20 (справа № 677/1330/19).
Твердження засудженого про безпідставне призначення слідчим у рамках цього кримінального провадження автотоварознавчих експертиз на встановлення ринкової вартості пошкоджених під час ДТП транспортних засобів є голослівними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Дотримання вимог цієї засади кримінального провадження покладає обов`язок на сторону обвинувачення висунути і перевірити усі можливі версії вчинення кримінального правопорушення. У зв`язку з цим ними самостійно обираються засоби доказування (як якісно, так і кількісно), за допомогою яких будуть встановлені обставини, зазначені у ст. 91 КПК, та які не залежать від позиції сторони захисту та використання чи невикористання їх у подальшому під час судового розгляду.
Отже, незважаючи на твердження засудженого, Суд дійшов висновку, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, пов`язаній зі збиранням доказів та встановленням обставин, які підлягають доказуванню (статті 91, 93 КПК), а тому мав право, яким власне і скористався, звернутися до слідчого судді із клопотанням про призначення в рамках кримінального провадження того обсягу експертних досліджень, який вважав необхідним і достатнім для з`ясування усіх обставин справи.
Аналогічний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 23 червня 2021 року у провадженні № 51-1056км21 (справа № 689/471/20).
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять посилань на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого цим судом рішення.
На підставі вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду цього провадження судами не допущено, то касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд