Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 520/8662/19
провадження № 61-11651св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Одеська міська рада, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Тарановський Дмитро Сергійович, на постанову Одеського апеляційного суду
від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання рішення недійсним
в частині надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Одеської міської ради від 26 квітня 2017 року № 1964-VII надано дозволи громадянам на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок,
в тому числі і ОСОБА_2 .
Цей дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд порушує її право, оскільки квартира ОСОБА_2 знаходиться
в багатоквартирному будинку.
Вважала, що таке рішення є незаконним, оскільки будинок
АДРЕСА_2 є багатоквартирним будинком (має 5 квартир), є проходом загального користування з АДРЕСА_2 до загального двору будинку та її квартири № 2, яка належить їй на праві власності і якою вона користується.
ОСОБА_2 готує документацію для подальшої приватизації земельної ділянки загального користування, що порушує її право користування прибудинковою територією цього будинку.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати пункт 44 додатка 1 (Перелік громадян, яким надаються дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок
у м Одесі) рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2017 pоку № 1964-VII "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" стосовно надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2019 року
у складі судді Куриленко О. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не є суб`єктом правовідносин, які склалися в результаті прийняття Одеською міською радою оскаржуваного рішення, а тому це рішення не може порушувати права, свободи та інтереси позивача, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на припущенні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 44 додатка 1 (Перелік громадян, яким надаються дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі) (рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2017 року № 1964-VII "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" стосовно надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності
у багатоквартирному будинку" позивач має право на спільне майно у ньому, що включає, право користування земельною ділянкою, на якій розміщений цей багатоквартирний будинок, і його прибудинковою територією.
Одеська міська рада, приймаючи рішення від 26 квітня 2017 року № 1964-VII про дозвіл на розроблення документації, щодо прибудинкової території багатоквартирного будинку, не надала належної оцінки тому, що передання у власність прибудинкової території (її частини) особі, яка
є власником однієї з квартир у багатоквартирному будинку, порушує права інших його мешканців.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Тарановський Д. С., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року справу призначено
до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довела і не надала доказів, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування стосувалось її прав та інтересів, що вона має право користування або право власності на цю земельну ділянку, яке підлягає захисту, або вона
є суб`єктом правовідносин, у яких застосовано цей акт, а також що був порушений порядок для прийняття такого рішення.
ОСОБА_2 є власником будинку (домоволодіння) за адресою:
АДРЕСА_2, за таких обставин Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не може бути застосований до правовідносин, що виникли у цьому спорі.
Разом з цим суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції не визнали реєстрації його житла як житлового будинку, а зробили висновок, що це
є квартирою у багатоквартирному житловому будинку. Слід зазначити, що поверховість забудови у зазначеному кварталі не вище ніж 5 метрів, там розташовані лише 5 житлових будинків, які відокремлені один від одного парканами та знаходяться на значній відстані.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому вона просила залишити постанову апеляційного суду без змін, оскільки вона прийнята за всебічного та повного з`ясування обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Крім того, ОСОБА_1, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати, у розмірі 6000 грн, сплачені на оплату професійної допомоги за складання та подання до Верховного Суду відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 внаслідок реконструкції квартири № 1 (право власності відповідача на будинок оспорюється в судовому порядку співвласниками будинку
з підстав самочинної реконструкції квартири №1 з порушенням прав
та інтересів інших співвласників (судові справи № 520/5044/18,
№ 520/8662/18).
Відповідно до рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2017 pоку № 1964-VII "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 6).
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі № 520/9996/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою в багатоквартирному будинку встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2
є багатоквартирним будинком і складається із 5 квартир, що перебувають
у приватній власності громадян.
Цей житловий будинок обладнаний водопостачанням і водовідведенням. На прибудинковій території є каналізаційна споруда, куди здійснюється злив каналізаційних стоків вказаного житлового будинку, у тому числі і з квартир № 1 і № 2 .
Система інженерних комунікацій у квартирі № 2 підключена до каналізаційної труби, яка веде до каналізаційної споруди через каналізаційний лежак з приміщення вбиральні квартири № 2 до каналізаційного люку, розташованого у дворі будинку № 4, де він з`єднується з каналізаційним лежаком з квартири
№ 1 (тепер будинок № 4/1 ).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Тарановський Д. С., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Частинами першою-третьою статті 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам
і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
На підставі статті 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,
і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Як роз`яснено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від
16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК України, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Тобто у разі приватизації громадянами квартир земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно
у власність або надаватися у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". В такому разі земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передання
у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, або її частини.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду
від 08 квітня 2019 року у справі № 368/513/16-ц, від 26 червня 2019 року
у справі № 461/3647/16-ц, від 28 серпня 2019 року в справі № 295/7193/15-ц, від 03 листопада 2020 року у справі № 526/86/19.
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі № 520/9996/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою в багатоквартирному будинку встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2
є багатоквартирним будинком і складається з 5 квартир, що перебувають
у приватній власності громадян.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що спір виник з приводу користування земельною ділянкою багатоквартирного житлового будинку. Позивач надала докази про порушення її права користування спірної земельною ділянкою.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 є власником будинку (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_2, за таких обставин Закон України "Про особливості здійснення права власності
у багатоквартирному будинку" не може бути застосований до правовідносин, що виникли у цьому спорі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки апеляційний суд встановив, що житловий будинок АДРЕСА_2,
є багатоквартирним будинком.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях,
з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційної інстанцій по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.