Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №255/7357/13-ц
провадження №61-11160св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на постанову Донецького апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів Ткаченко Т. Б., Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2013 року публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ", банк) звернулося до суду до ОСОБА_1 з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користьзаборгованість за кредитним договором від 27 жовтня 2008 року станом на 11 червня 2012 року в загальному розмірі
178 687,98 доларів США, 24 348,75 доларів США та 73 915 грн, із яких:
103 703,42 доларів США заборгованість відповідача за сумою кредиту складає; 74 984,56 доларів США за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом, 23 298,74 доларів США сума пені за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором; 1 050 доларів США сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків, передбачених пунктами 4.3.2-4.3.6 кредитного договору; 73 915 грн сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування.
Позов мотивовано тим, що 27 жовтня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 105 000 доларів США, зі строком користування до 27 жовтня 2018 року та зі сплатою 18%, які сплачуються в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Починаючи з 27 березня 2009 року відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо своєчасності повернення кредиту та з цього часу не сплачує проценти за користування кредитом.
10 липня 2009 року банк направив відповідачу рекомендованим листом вимогу від 18 червня 2009 року про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, яка вважається отриманою відповідачем з 17 липня 2009 року.
В порушення вимог пункту 3.5.8 кредитного договору зазначена вимога не була виконана відповідачем у вказаний строк, у зв`язку з чим, починаючи з 18 серпня 2009 року у відповідача виникла прострочена заборгованість перед банком за основною сумою кредиту в повному обсязі, та станом на 31 травня 2013 року становить 103 703,42 доларів США.
Проценти за користування кредитом за період з дати видачі кредиту по 26 травня 2009 року відповідачем сплачено в повному обсязі, однак, починаючи з 27 травня 2009 року він припинив виконання взятих на себе зобов`язань щодо сплати процентів. Сума нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором за користування кредитом станом на 31 травня 2013 року включно склала 74 984,56 доларів США.
Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, а саме у разі порушення відповідачем зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом.
Загальна сума пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором згідно розрахунку заборгованості станом на 31 травня 2013 року складає 23 298,74 доларів США, із яких: сума пені за порушення строків повернення основної суми кредиту - 14 276,98 доларів США; сума пені за порушення строків сплати відсотків - 9 021,76 доларів США.
Згідно з пунктом 5.5 кредитного договору за кожен випадок порушення позичальником обов`язків, передбачених підпунктом 4.3.5 кредитного договору, а саме, при отриманні від банку вимоги про дострокове повернення кредиту повернути кредит в повному обсязі достроково разом із розрахованими процентами за користування кредитом і штрафними санкціями в порядку і строки, передбачені договором, позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту.
Таким чином, непогашена заборгованість за сумою штрафу за порушення обов`язків, передбачених станом на 31 травня 2013 року, склала 1 050 доларів США.
Крім того, згідно пункту 5.4 кредитного договору за кожний випадок порушення боржником обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування, боржник зобов`язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку згідно вимоги зазначеного пункту договору має бути укладений договір страхування.
Оскільки згідно договору страхування від 27 жовтня 2008 року страхова сума предмету застави становить 739 150 грн, то непогашена заборгованість за сумою штрафу за невиконання умов страхування предметів застави згідно кредитного договору станом на 31 травня
2013 року складає 73 915 грн.
Короткий зміст заяви про відновлення втраченого провадження та процесуальні рішення суду першої інстанції
Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року
№ 27/0/38-14 Селидівському міському суду Донецької області визначено територіальну підсудність справ Ворошиловського районного
суду м. Донецька.
У жовтні АТ "ПУМБ" звернулося до суду з заявою, в якій просило: поновити строк для подачі заяви про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; поновити провадження у вказаній справі в частині заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року, яка перебувала у провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька, яким з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 203 036,72 доларів США та 73 915 грн.
Заява мотивована тим, що відновлення вказаного рішення суду необхідно банку для отримання виконавчих листів та поновлення строку звернення для виконання рішення суду.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2020 року визнано поважними причини пропуску акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" строку на подання заяви про відновлення втраченого судового провадження, поновлено строк для звернення до суду з вказаною заявою.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 01 грудня 2020 року задоволено заяву АТ "ПУМБ" про відновлення втраченого судового провадження в частині заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року.
Відновлено частково втрачене судове провадження по цивільній справі №255/7357/13-ц за позовом ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відновлено заочне рішення Ворошиловського районного
суду м. Донецька від 22 січня 2014 року.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька
від 22 січня 2014 року у складі судді Цукурова В. П. позовні вимоги
ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 203 036,72 доларів США та 73 915 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" судовий збір у розмірі 3 441 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав умови кредитного договору, станом на 31 травня 2013 року заборгованість за яким становить 178 687,98 доларів США,
24 348,75 доларів США та 73 915 грн, із яких: заборгованість за сумою кредиту - 103 703,42 доларів США; заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом - 74 984,56 доларів США; сума пені за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором 23 298,74 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків, передбачених пунктами 4.3.2-4.3.6 кредитного договору -1 050 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування - 73 915 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь ПАТ "ПУМБ".
Постановою Донецького апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до боржника про дострокове повернення кредиту (з 18 серпня 2009 року).
Однак банк звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом 103 703,42 доларів США та відсотками за користування кредитом 74 984,56 доларів США.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафу та пені, апеляційний суд виходив з того, що стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності. Проте, оскільки після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання в порядку частини другої статті 1050 ЦК України позивач не мав права нараховувати штрафні санкції за кредитом, то вимоги про стягнення з відповідача на користь банку пені та штрафів, нарахованих після 18 серпня 2009 року є необґрунтованими, оскільки такі нараховані після спливу строку кредитування, визначеного внаслідок пред`явлення 10 липня 2009 року до позичальника досудової вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "ПУМБ" не погодилось з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняти цим судом постанову зі залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та вирішено справу без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові
від 29 грудня 2020 року у справі №909/1165/19.
У пункті 6.20 вказаної постанови Верховного Суду зазначено, що чинне законодавство не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.
Заявник посилається на те, що вже після ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного суду позивачем з`ясовано, що представники банку у 2008 - 2013 роках брали участь у розгляді справи №2-148/12 в Ленінському районному суді м. Луганська та апеляційному суді Луганської області, предметом якої було в тому числі визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходилось в іпотеці банку в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у цій справі.
Остаточне рішення у наведеній справі ухвалене 26 лютого 2013 року. Цим рішенням апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 01 жовтня 2012 року про відмову ОСОБА_1 у визнанні права власності на вказане нежитлове приміщення залишено без змін.
Отже, остаточне рішення, від вирішення якого залежало ухвалення рішення у цій справі, набрало чинності 26 лютого 2013 року, що є поважною причиною для поновлення строку позовної давності для позивача.
Позивачу станом на дату ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного суду не було відомо, а відповідач приховав від суду інформацію, яка є підставою для визнання поважною причини пропуску строку позовної давності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому відзиві ОСОБА_1 заперечує проти доводів банку та просить залишити без змін постанову апеляційного суду, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Фактичні обставини, встановлені судами
27 жовтня 2008 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого
є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 105 000 доларів США, зі строком користування коштами до 27 жовтня 2018 року та сплатою 18,00%. Сторонами обумовлено,що проценти сплачуються в порядку і на умовах, визначених цим договором.
У пунктах 3.1.2, 3.1.3 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом розраховуються виходячи з залишку заборгованості за кредитом на початок кожного розрахункового періоду згідно з Графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в додатку № 1 до цього договору, та виходячи з 360 днів у році та однакової кількості днів у кожному розрахунковому періоді, протягом всього строку користування кредитними коштами. Проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в додатку №1.
Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в додатку № 1 (підпункт 3.2.1. пункту 3.2. кредитного договору).
Відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, який є додатком № 1 до кредитного договору, ОСОБА_1 за період з 27 жовтня 2008 року по 27 вересня 2018 року зобов`язаний був щомісячно здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та процентів за користування ним в загальній сумі по
1 891,94 доларів США, а за період з 27 вересня 2018 року по 27 жовтня 2018 року в загальному розмірі 1891,97 доларів США.
Починаючи з 27 березня 2009 року відповідач не виконує зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та з 27 травня 2009 року не сплачує проценти за користування кредитом.
Звернувшись до суду з даним позовом, банк посилався на те, що заборгованість за кредитним договором від 27 жовтня 2008 року, станом на 31 травня 2013 року становить 178 687,98 доларів США, еквівалент 24 348,75 доларів США та 73 915 грн, з яких: заборгованість відповідача за сумою кредиту - 103 703,42 доларів США; заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом -
74 984,56 доларів США; сума пені за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором - еквівалент 23 298,74 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків, передбачених пунктами 4.3.2-4.3.6 кредитного договору - еквівалент 1 050 доларів США; сума штрафів за порушення відповідачем обов`язків щодо поновлення дії договорів страхування - 73 915 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги задоволенню не підлягають.