Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 760/4972/20
провадження № 61-7075св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київське квартирно-експлуатаційного управління,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2020 року у складі судді Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів Шахової О. В., Андрієнкр А. М., Поліщук Н. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Київське КЕУ), з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача перенести дату зарахування його на квартирний облік з 03 березня 1995 року на 17 серпня 1992 року, а також внести відповідні зміни в облікові документи щодо черги на отримання житла з урахуванням нової дати.
Позов мотивовано тим, що з 17 серпня 1992 року разом з родиною у складі чотирьох осіб позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині А 3123 Міністерства оборони України (далі - в/ч А3123).
У 2019 році стало відомо, що протокольним рішенням засідання житлової комісії в/ч А 1789 від 30 жовтня 2015 року № 40 позивача з родиною зараховано на квартирний облік з 03 березня 1995 року на підставі довідки Хмельницької КЕЧ №67 від 02 жовтня 2015 року, у зв`язку з чим він звернувся до командування в/ч А 1789 із заявою, в якій просив змінити дату зарахування його на квартирний облік з 03 березня 1995 року на 18 серпня 1992 року.
Протокольним рішенням засідання житлової комісії в/ч А 1789 від 07 листопада 2019 року № 101 заяву задоволено та перенесено дату зарахування на квартирний облік при в/ч А 1789 з 03 березня 1995 року на 17 серпня 1992 року.
На підставі цього рішення надано довідку про перебування позивача на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов при в/ч А 1789, з 17 серпня 1992 року за номером 1.
Проте, після звернення житлової комісії в/ч А 1789 до відповідача для перевірки законності перенесення дати зарахування на квартирний облік, листом від 10 грудня 2019 року було повідомлено про відсутність правових підстав для зміни дати зарахування на квартирний облік.
Позивач вважає рішення відповідача таким, що порушує його права на житло, оскільки за таких обставин його місце в квартирній черзі визначено датою набрання чинності відомчим наказом - 03 березня 1995 року, а не з часу взяття на облік, тобто з 17 серпня 1992 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2020 року позов ОСОБА_1, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2021 року, задоволено.
Зобов`язано Київське КЕУ перенести дату зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік з 03 березня 1995 року на 17 серпня 1992 року та внести відповідні зміни в обліковий документ щодо черги на отримання житла з урахуванням нової дати.
Стягнуто з Київського КЕУ на користь ОСОБА_1 840 грн судового збору, сплаченого останнім при зверненні до суду з позовом.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивача у встановленому законом порядку було зараховано на квартирний облік у військовій частині А 3123 з 17 серпня 1992 року, тому датою постановки останнього на квартирний облік є саме 17 серпня 1992 року.
Обмеження, передбачене пунктом 2 наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 порушує право позивача, як військовослужбовця і громадянина на житло, передбачене статтею 47 Конституції України та суперечить вимогам статей 38-44 ЖК УРСР щодо черговості надання жилих приміщень для військовослужбовців, оскільки фактично визначає не за часом взяття їх на квартирний облік, а за часом набрання чинності цим наказом. ОСОБА_1 був прийнятий на квартирний облік ще до введення в дію зазначеного наказу, який до того ж на час розгляду справи, втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони №577 від 06 жовтня 2006 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Київське КЕВ не погодилось з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди вирішили справу без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі №910/31767/15,
від 17 липня 2018 року у справі №911/4006/16, від 27 вересня 2018 року у справі №362/4307/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №359/1347/17, від
27 грудня 2019 року у справі №912/3644/17, від 03 червня 2020 року у справі №552/7474/17, від 17 червня 2020 року у справі №362/1421/18, Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі №6-2667цс16.
Під час розгляду справи судами не враховано, що саме позивач зобов`язаний був довести, що рішенням житлової комісії його зараховано на квартирний облік з 17 серпня 1992 року, оскільки саме рішення житлової комісії є первинним документом, що свідчить про зарахування на квартирний облік. Проте позивачем таких обставин не доведено, а судами не досліджено факт перебування позивача на черзі з 17 серпня 1992 року на підставі належних первинних документів.
У цій частині судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №359/1347/17, від 27 вересня 2018 року у справі №362/4307/17.
Судами попередніх інстанцій не враховано порядок зарахування на облік і отримання житла, визначений пунктами 11, 14, 24 Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20, діючого з 03 березня 1995 року, яким вперше була закріплена правова норма, що військовослужбовці Збройних Сил України, які перебувають на квартирному обліку, при переміщені по службі, пов`язаному з переїздом до іншого гарнізону, приймаються на квартирний облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби.
Відповідно до наказу №20 у випадках, передбачених абзацом четвертим пункту 11 зазначеного Положення, при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше, ніж з дня набрання чинності цим наказом, тобто з 03 березня 1995 року.
В той час, згідно до наказу №220, діючого з 23 грудня 1992 року правова норма щодо збереження попереднього часу зарахування на квартирний облік при переміщенні військовослужбовців до іншого гарнізону (іншу місцевість) відсутня і військовослужбовці зараховуються на квартирний облік без збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби.
Таким чином, у військовослужбовців, які були зараховані на квартирний облік до введення в дію наказів №№577, 737 дата зарахування зафіксована 03 березня 1995 року, а у військовослужбовців, зарахованих після 03 березня 1995 року - з часу прийняття рішення житловою комісією.
Крім того, заявник посилається на безпідставне незастосування судами строків позовної давності. За доводами відповідача факт обізнаності позивача про порушення його права перебування на квартирному обліку підтверджується витягом з протоколу № 22 засідання житлової комісії військової частини А 3808 м. Хмельницький від 26 вересня 2000 року, відповідно до якого ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік при військовій частині А 3808 з 03 березня 1995 року та рапорт позивача, адресований командиру військової частини А 178, зареєстрований 09 грудня 2015 року, в якому останній ініціював питання щодо зарахування його та членів його сім`ї на облік для поліпшення житлових умов у м. Васильків, де власноруч зазначає дату зарахування на квартирний облік - 03 березня 1995 року. Проте позовну заяву подано лише у 2020 році, тобто, поза межами загального строку позовної давності.
Таким чином, суди попередніх інстанцій в частині строків позовної давності ухвалили рішення, які не відповідають висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 27 грудня 2019 року у справі №912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі №57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі №910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі №911/4006/16, та у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі №6-2667цс16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі рішення судів без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Фактичні обставини, встановлені судами
З01 серпня 1988 року по 17 січня 2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
З 17 серпня 1992 року разом з родиною в складі чотирьох осіб перебував на квартирному обліку у в/ч А 3123, що підтверджується довідкою № 2537 від 24 вересня 1998 року.
Протокольним рішенням засідання житлової комісії в/ч А 1789 від 30 жовтня 2015 року позивача з родиною зараховано на квартирний облік з 03 березня 1995 року на підставі довідки Хмельницької КЕЧ від 02 жовтня 2015 року.
Протокольним рішенням засідання житлової комісії в/ч А 1789 від 07 листопада 2019 року за заявою позивача перенесено дату його зарахування на квартирний облік при в/ч А 1789 з 03 березня 1995 року на 17 серпня 1992 року.
Листом від 10 грудня 2019 року Київське квартирно-експлуатаційне управління повідомило про відсутність підстав для перенесення дати зарахування сім`ї позивача на квартирний облік на 1992 рік.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги задоволенню не підлягають.