Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 756/2068/20
провадження № 61-1689св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
боржник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 18 листопада 2020 року у складі судді Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу його дубліката.
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2010 року (справа № 2-6723/10) позов Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь
АТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 14 вересня 2007 року
№ 11214186000 в розмірі 209 544,43 грн, а також судовий збір у сумі
1 820,00 грн.
На підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 09 листопада
2018 року № 950/К до ТОВ "Вердикт Капітал" перейшло право вимоги
за указаним договором, у звʼязку із чим ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-6723/10
з АТ "УкрСиббанк" на його правонаступника - ТОВ "Вердикт Капітал".
Посилаючись на те, що при укладенні договору про відступлення прав вимоги виконавчий лист № 2-6723/10 не передавався новому кредитору, предʼявити його до виконання у встановлений законодавством строк
не було можливим, у звʼязку із чим заявник просив поновити пропущений строк для пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання
та видати його дублікат.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року у складі судді Диби О. В. заяву ТОВ "Вердикт Капітал" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа
до виконання та видачу дубліката виконавчого листа задоволено.
Поновлено ТОВ "Вердикт Капітал" строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-6723/10, виданого Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 14 вересня 2007 року № 11214186000 у розмірі 209 544,43 грн, а також судовий збір у розмірі 1 820,00 грн.
Постановлено видати дублікат виконавчого листа № 2-6723/10, виданого Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 14 вересня 2007 року № 11214186000 у розмірі 209 544,43 грн, а також судовий збір у сумі
1 820,00 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що попередні стягувачі не передавали заявнику оригінал виконавчого документа для звернення його до виконання, його місцезнаходження новому стягувачу невідоме. Ураховуючи, що судове рішення у справі № 2-6723/10 не виконане, а втрата оригіналу виконавчого документа позбавляє можливості стягувача пред`явити його до виконання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "Вердикт Капітал".
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 31 серпня
2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків указаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме: для зазначення інших поважних причин пропуску строку
на апеляційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження,
а наведені заявником доводи щодо отримання копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції лише 14 серпня 2020 року апеляційний суд вважав необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення заявнику 25 березня 2020 року.
05 жовтня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року або продовжити строк для усунення недоліків, посилаючись на те, що він не отримував поштову кореспонденцію з Оболонського районного суду міста Києва та не розписувався у зворотньому повідомленні про вручення йому поштового відправлення 25 березня 2020 року. Зазначав, що для уточнення інформації про те, хто саме отримував указане поштове відправлення, він звернувся із запитом до Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі -
АТ "Укрпошта"), однак відповіді ще не отримав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року
на двадцять днів з дня отримання ухвали, для підтвердження обставин
та надання доказів, на які посилається ОСОБА_1
29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву, в якій повідомив, що станом на 29 жовтня 2020 року відповіді на його запит від АТ "Укрпошта" він не отримав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що копію повного тексту оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції він отримав
25 березня 2020 року. Доводи ОСОБА_1 про те, що він дізнався про наявність ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року лише 14 серпня 2020 року з Єдиного реєстру судових рішень, після чого у той же день ознайомився з матеріалами справи та отримав копію зазначеної ухвали, апеляційний суд вважав необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме зворотнім повідомленням про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення з копією оскаржуваної ухвали суду першої інстанції 25 березня 2020 року. Поштова кореспонденція направлялась за останнім відомим стягувачу зареєстрованим місцем проживання боржника, а тому з урахуванням принципів розумності, справедливості, рівності сторін та правової визначеності апеляційний суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущено заявником без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду
від 18 листопада 2020 року, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду його апеляційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2021 року справу за заявою
ТОВ "Вердикт Капітал" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, призначено до розгляду
в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відхилив його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року, неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для її вирішення.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду заяви
ТОВ "Вердикт Капітал" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа. Стягувач ТОВ "Вердикт Капітал" неправильно указав його адресу місця реєстрації, а саме номер квартири, у якій він зареєстрований (указано: АДРЕСА_1, замість правильного: АДРЕСА_2 ). Крім того, за адресою своєї реєстрації він не проживає з вересня 2015 року, після розірвання шлюбу.
Копію оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції він отримав лише 14 серпня 2020 року, а тому, на його думку, перебіг процесуального строку розпочався з 15 серпня 2020 року, у зв`язку із чим подана ним
31 серпня 2020 року апеляційна скарга є такою, що подана в межах строку на апеляційне оскарження.
Визнаючи зазначені підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції взяв до уваги зворотнє повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення 25 березня 2020 року, не урахувавши, що таке відправлення було направлене за неправильною адресою його місця реєстрації, при цьому містить відмітку про вручення такого відправлення за довіреністю. Вважає, що у поштовому відділенні виникла помилка, оскільки за указаною адресою він не проживає та не уповноважував нікого на отримання поштової кореспонденції.
Про наведене він повідомляв суд апеляційної інстанції, надавав копію паспорта з адресою місця реєстрації, нотаріальні заяви від колишньої дружини та сусідки з поясненнями, що він давно не проживає за адресою місця своєї реєстрації, а також про те, що звернувся із запитом до
АТ "Укрпошта", однак не отримав відповіді. Незважаючи на указане, апеляційний суд, за відсутності належних та допустимих доказів отримання ним копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції до 14 серпня 2020 року, у порушення норм процесуального права відмовив йому у допуску до правосуддя.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав
та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти
днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк
на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій
статті 358 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що його не було повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року постановлена без участі учасників справи, про її наявність він дізнався
з Єдиного реєстру судових рішень лише 14 серпня 2020 року та в той же день ознайомився зі справою № 756/2068/20 в приміщенні Оболонського районного суду міста Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та зазначено, що наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки відповідно до супровідного листа від 03 березня 2020 року Оболонським районним судом міста Києва ОСОБА_1 направлено копію повного тексту оскаржуваної ухвали, яку він отримав 25 березня 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
05 жовтня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року або продовжити строк для усунення недоліків, посилаючись на те, що він не отримував поштову кореспонденцію з Оболонського районного суду міста Києва та не розписувався у зворотньому повідомленні про вручення йому поштового відправлення 25 березня 2020 року.
Апеляційний суд продовжив ОСОБА_1 строк на усунення недоліків, зазначивши про необхідність надання доказів заявником на підтвердження обставин, на які він посилається.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 повідомив, що станом на 29 жовтня 2020 року відповіді на його запит від АТ "Укрпошта" він не отримав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження не є поважними.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено
з порушенням норм процесуального права.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів
з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження
у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Цивільний процесуальний закон не містить вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються судом
у кожному конкретному випадку з огляду на доводи заяви та надані докази.
Суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним заявником обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням
у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного
та приватного інтересу.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам
у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1
статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не
є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі,
ні в підставах для поновлення строків (справа "Пономарьов проти України", рішення від 03 квітня 2008 року).
Дійшовши висновку про те, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, суд апеляційної інстанції не надав їм належної правової оцінки, не урахував, що поштова кореспонденція ОСОБА_1 направлялась за неправильно указаною стягувачем адресою його місця реєстрації.
З матеріалів справи убачається, що ТОВ "Вердикт Капітал" зазначив адресу місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_3, тоді як згідно з відміткою у паспорті адресою місця реєстрації ОСОБА_1 є:
АДРЕСА_2 .
Ураховуючи зазначене, наявне в матеріалах справи зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про його вручення адресату за довіреністю за адресою: АДРЕСА_3, з урахуванням відомостей про зареєстроване місце проживання боржника за адресою: АДРЕСА_2, пояснень ОСОБА_1, його колишньої дружини та сусідки про те, що він не проживає за указаною адресою, а також відсутності доказів проживання у зазначеній квартирі членів його сім`ї, яким за законом надано право на отримання поштової кореспонденції, адресованої заявнику (частина третя статті 130 ЦПК України), або інших уповноважених боржником осіб (частина п`ята статті 130 ЦПК України), помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про належність та допустимість як доказу зворотнього повідомлення про вручення ОСОБА_1 25 березня 2020 року поштового відправлення з копією оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд не встановив, чи є значним пропущений
ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності
з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав, установлених статтею 358 ЦПК України, для відмови у відкритті апеляційного провадження.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати і направити справу до апеляційного суду.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються
у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду