Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 753/2377/13
провадження № 61-8919св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ДКС",
треті особи:Державна реєстраційна служба України, Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна",
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Шереметою Романом Борисовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ДКС" (далі - ТОВ "МЕГАПОЛІС ДКС"), треті особи: Державна реєстраційна служба України, Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (далі - КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна"), про визнання права власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року у складі судді Даниленко В. В., з урахуванням ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано право власності ОСОБА_1 на приміщення на першому поверсі (які складаються з шести окремих приміщень загальною площею 103,6 кв. м), третьому поверсі (які складаються з двадцяти дев`яти окремих приміщень (ураховуючи 3 групи сходових клітин з першого по третій поверхи) загальною площею 1 954,4 кв. м), двадцять п`ятому та двадцять шостому поверхах (які складаються з дев`яти окремих приміщень загальною площею 452 кв. м), загальною площею 2 510 кв. м, розташованих у торгівельно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" провести інвентаризацію зазначених приміщень.
Зобов`язано Державну реєстраційну службу України зареєструвати право власності ОСОБА_1 на вказані приміщення.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження у справі.
Поновлюючи ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження, суд виходив з того, що він не приймав участі у справі, хоча спірні правовідносини стосуються його прав та інтересів, а про існування оскаржуваного рішення від 18 березня 2013 року дізнався тільки 15 вересня 2020 року на порталі "Судова влада", отримавши його 16 вересня 2020 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року скасовано.
Провадження у вказаній справі закрито.
Скасовуючи рішення районного суду та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 червня 2019 року порушено справу про банкрутство ТОВ "МЕГАПОЛІС ДКС" (справа № 908/1390/19), а постановою цього суду від 24 вересня 2019 року його визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, тому, скасовуючи рішення суду першої інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "МЕГАПОЛІС ДКС" про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, оскільки останній є боржником у справі про банкрутство. Відтак, цей спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шеремета Р. Б., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року залишити без змін; у разі неможливості ухвалення нового судового рішення - направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, неповно дослідив та надав правову оцінку наявним у справі доказам. Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи.
Вказує, що апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_2, який не брав участі у справі, строк на апеляційне оскарження рішення районного суду через 7 років після його ухвалення, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Також, вважає, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 .
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що наведені в ній доводи, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний перегляд рішення районного суду, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
У вересні 2021 року ТОВ "МЕГАПОЛІС ДКС" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи представника ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку фактичним обставинам справи, наявним у ній доказам, ухваливши судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, тому просить залишити без змін оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу - без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
10 серпня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шеремета Р. Б., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 357 ЦПК України).
Однак, в ухвалі Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 апеляційний суд належно не дослідив питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи презумпцію обізнаності особи про стан своїх майнових прав та того, що з часу ухвалення рішення районним судом минуло більше 7 років, формально вказавши, що він не приймав участі у справі, а про існування оскаржуваного рішення від 18 березня 2013 року дізнався тільки 15 вересня 2020 року на порталі "Судова влада".
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, пункт 41, від 3 квітня 2008 року) (пункт 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення).
У даному випадку апеляційний суд не навів мотивів, за якими визнав поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, ухваленого у 2013 році.
Отже, вбачається порушення апеляційним судом принципу правової визначеності та порушення права позивача на справедливий судовий розгляд за пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).
Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінувати учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на касаційне оскарження судового рішення залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.
Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Під час вирішення питання про поновлення заявнику строку на апеляційне оскарження судового рішення апеляційний суд вищевказаного не врахував, формально вказав про наявність таких підстав, прийнявши до уваги лише те, що ОСОБА_2 не був залучений до розгляду справи як сторона, достеменно не з`ясувавши, що заявник з 2013 року не був обізнаний про наявність рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року.
Сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу більш ніж 7 років особою, не залученою до участі у справі, за відсутності інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на дату ухвалення оскарженого рішення (2013 рік), не може вважатися беззаперечною підставою для поновлення процесуального строку, передбаченого на апеляційне оскарження.
За правилами частини третьої статті 354 та частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, однак строк на апеляційне оскарження може бути поновлений у разі подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Отже, положення частини другої статті 358 ЦПК України дають право суду на поновлення строку на апеляційне оскарження, але не вказують про обов`язок вчинення таких дій.
За таких обставин, доводи заявника про немотивоване поновлення апеляційним судом ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення районного суду заслуговують на увагу.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржувану ухвалу, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
При цьому, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Шереметою Р. Б., на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 396 ЦПК України, слід відмовити за їх відсутністю, оскільки підставою для відкриття касаційного провадження, у тому числі, були доводи заявника з приводу безпідставності поновлення судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Крім того, підставою для відкриття касаційного провадження стали доводи ОСОБА_1 з приводу того, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2, який не брав участі у справі.
У задоволенні клопотання ТОВ "МЕГАПОЛІС ДКС" про зупинення касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Шереметою Р. Б., на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, слід відмовити, так як Верховний Суд ухвалює судове рішення і касаційне провадження у зв`язку із цим закінчене.
Керуючись статтями 251, 400, 402, 406, 409, 411, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду